ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 вересня 2016 року м. Київ К/800/27842/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Мороза В.Ф.,
Васильченко Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2015 року у справі за позовом приватного акціонерне товариство "Новий Стиль" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень,
в с т а н о в и л а:
Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ" звернулось до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2014 №807000003/2014/001059/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.07.2014 № 807100000/2014/00588.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Харківською митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами заявленої митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтоване рішення щодо її коригування та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2015 року, позов задоволено: скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2014 №807000003/2014/001059/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.07.2014 № 807100000/2014/00588.
У поданій касаційній скарзі Харківська митниця Міндоходів із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2014 між приватним акціонерним товариством "Новий Стиль" (в якості Покупця) та компанією Formenti&Giovenzana Polska Sp. z.o.o. (Польща) (в якості Продавця) укладено контракт №26022014, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити продукцію - меблеву фурнітуру (п.1.1 Контракту).
Згідно з пунктом 1.3 укладеного Контракту конкретний вид (асортимент) товару кожної партії поставки вказується у специфікаціях та інвойсах, які додаються до контракту і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 контракту покупець купує товар за цінами узгодженими сторонами, ціна товару за конкретною партією товару зазначається у специфікаціях та інвойсах.
З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного позивачем на підставі контракту від 26.02.2014 №26022014, специфікації від 03.07.2014 №2, інвойсу від 03.07.2014 №FSE/106/2014/E, приватним акціонерним товариством "Новий Стиль" Харківській митниці подано митну декларацію від 14.07.2014 №807100000/2014/029197, згідно з якою митну вартість імпортованого товару визначено за основним методом визначення митної вартості.
На підтвердження заявленої митної вартості декларантом надано: декларацію митної вартості; контракт з компанією Formenti&Giovenzana Polska Sp. z.o.o. (Польща) № 26022014 від 26.02.2014, специфікацію від 03.07.2014 №2, інвойс від 03.07.2014 №FSE/106/2014/E, документи щодо транспортування (перевезення) товару: контракт від 14.01.2010 №14012010 на перевезення вантажним автомобільним транспортом в міжнародному сполученні.; калькуляцію транспортних витрат від 10.07.2014; довідку щодо вартості перевезення № 10/07 від 10.07.2014, міжнародну товарно-транспортну накладну від 04.07.2014 №5269039.
Також декларантом надано сертифікат походження товару загальної форми: PL/MF/AK 0185549 від 11.07.2014; митну декларацію країни відправлення від 14.07.2014; лист про не проведення страхування; лист про відсутність взаємозалежності; прайс-лист (прейскурант) виробника товарів від 03.07.2014; пакувальний лист від 03.07.2014.
У зв'язку з виникненням у органу доходів і зборів сумніву щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару, відповідачем листом від 14.07.2014 витребувано від декларанта пояснення та додаткові документи, а саме:
1)інформацію про відсутність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або остереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне зригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Крім того: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) митну декларацію країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль" повідомило відповідача про відсутність обмежень та умов, а також вказало, що під час митного оформлення, зокрема, надавались: довідка про відсутність взаємозалежності між покупцем та постачальником; про відсутність договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; прайс-лист (прейскуранта) виробника товарів від 03.07.2014, калькуляція транспортних витрат від 10.07.2014, довідки щодо вартості перевезення від 10.07.2014 № 10/07та митна декларація країни відправлення від 14.07.2014.
Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2014 №807000003/2014/001059/2, згідно з яким митну вартість імпортованого товару визначено за третім методом, та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.07.2014 №807100000/2014/00588.
Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2014 №807000003/2014/001059/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.07.2014 №807100000/2014/00588, приватне акціонерне товариство "Новий стиль", звернулось до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови як таких, що винесено за відсутності належного обґрунтування з боку органу доходів і зборів неможливості визначення митної вартості товару за основним методом.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови, вважаючи при цьому за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
У той же час, у спірних правовідносинах органом доходів і зборів не обґрунтовано та судами попередніх інстанцій не встановлено, якими саме розбіжностями у поданих декларантом документах або відсутністю яких саме відомостей щодо складових митної вартості обґрунтовувалася необхідність витребування додаткових документів.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку відповідача наявності підстав для витребування додаткових документів з мотивів непідтвердження позивачем такої складової митної вартості як транспортні витрати. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано достатній обсяг документів на підтвердження розміру понесених транспортних витрат. Відсутність розбивки витрат на витрати до місця ввезення на митну територію України та після, у спірних правовідносинах не є обставиною, яка викликає сумнів у достовірності поданих документів або ж унеможливлює перевірку заявленого числового значення транспортних витрат.
Також, колегія суддів зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що органом доходів і зборів під час судового розгляду справи не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також не обґрунтовано, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом є неповними та/або недостовірними, та не доведено наявності підстав для витребування у декларанта будь-яких додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів погоджується із позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2014 №807000003/2014/001059/2 та винесеної на підставі нього картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.07.2014 №807100000/2014/00588.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.С. Коломацька
Судове рішення № 61253292, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 01.09.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 820/20363/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: