Ухвала суду № 61253112, 13.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3369/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

13 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Чаку Є.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вільної профспілки медичних працівників України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.16р. про закриття провадження у справі №826/3369/16 за позовом Вільної профспілки медичних працівників України до Національної академії медичних наук України, третя особа: Кабінет Міністрів України про визнання протиправним та скасування рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення загальних зборів Національної академії медичних наук України від 15.01.16р. про переобрання президента, віце-президентів, головного вченого секретаря і членів Президії Національної академії медичних наук України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.16р. провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч.1 ст. 157 КАС України, у зв'язку з тим, що спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що даний спір предметно підсудний окружному адміністративному суду.

Від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справу, мотивоване неможливістю прибуття у судове засідання з тих підстав, що представник забезпечує керівництво та організацію заходу щодо захисту інтересів профспілкових об'єднань на національному рівні.

Колегією суддів відмовлено у задоволенні даного клопотання. Наведені причини неявки представника не перешкоджають забезпечення у судове засідання іншого представника. Окрім того, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного позову є визнання протиправним та скасування рішення Загальних зборів Національної академії медичних наук України від 15.01.16р. про переобрання президента, віце-президентів, головного вченого секретаря і членів Президії Національної академії медичних наук України.

З установчих документів відповідача вбачається, що Національна академія медичних працівників України є державною науковою організацією з проблем медицини та охорони здоров'я, заснованою на державній власності, яка діє відповідно до законодавства на самоврядній основі. Академія є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, фінансується за рахунок коштів державного бюджету та з інших джерел, не заборонених законодавством. Самоврядність Академії полягає у самостійному визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв'язків.

Відповідно до п. 26 Статуту президент, віце-президенти обираються загальними зборами Академії терміном на п'ять років з числа дійсних членів Академії таємним голосуванням простою більшістю голосів. Порядок виборів президента, віце-президентів, головного вченого секретаря і членів президії затверджується загальними зборами.

З наведеного слідує, що проведення зборів НАМН України та перевибори керівного складу НАМН України та прийняття за результатами зборів рішення є внутрішньо-організаційними правовідносинами, які не містять ознак публічно-правових відносин. У свою чергу, Національна академія медичних працівників України не є суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах та не здійснює по відношенню до позивача владних управлінських функцій Рішення загальних зборів Національної академії медичних наук України від 15.01.16р. про переобрання президента, віце-президентів, головного вченого секретаря і членів Президії Національної академії медичних наук України не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, що у свою чергу виключає розгляд даного спору в порядку адміністративного судочинства.

Так, частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частина друга статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», «…для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, за встановлених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, відтак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Вільної профспілки медичних працівників України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.16р. про закриття провадження у справі №826/3369/16 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.16р. про закриття провадження у справі №826/3369/16 - без змін

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді Глущенко Я.Б.

Чаку Є.В.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Чаку Є.В.

Глущенко Я.Б.