Постанова № 61253056, 07.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2016 р.Справа № 914/3546/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді:Данко Л.С.,

суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання:Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Краківський ринок, б/н від 21.06.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3032/16 від 23.06.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року

у справі № 914/3546/15 (головуючий суддя Пазичев В.М., судді: Блавацька-Калінська О.М., Манюк П.Т.),

порушеній за позовом

Позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Краківський ринок, м. Львів,

Про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 337972,01 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, зобовязання звільнити та повернути у 15-денний строк обєкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2 п/к за довіреністю б/н від 03.11.2015 р.;

від позивача: ОСОБА_3 п/к за довіреністю б/н від 11.04.2016 р.;

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам розяснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

Представником позивача (том ІІ, а.с. 90, 98) подано письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2016 року, справу № 914/3546/15 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.(том ІІ, а.с. 77).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краківський ринок б/н від 21.06.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3032/16 від 23.06.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.07.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах оскарження (том ІІ, а.с. 81, 82).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 р. у даній справі, за клопотанням представника апелянта від 12.07.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/5172/16 від 13.07.2016 р.)(том ІІ, а.с. 89) розгляд справи відкладено на 22.08.2016 р., про що сторони були належним чином повідомлені, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а.с. 93-94/зворот), апелянт 18.07.2016 р. рекомендованою поштою № 7901008513549 (том ІІ, а.с. 95).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 р. у даній справі, за клопотанням представника апелянта від 19.08.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/6078/16 від 13.07.2016 р.)(том ІІ, а.с. 97) продовжено строк розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України та розгляд справи відкладено на 07.09.2016 р., про що представник позивача був повідомлений, особисто, під розписку (том ІІ, а.с. 99), апелянт, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (том ІІ, а.с. 102-103/зворот).

В судове засідання, яке відбулось 07.09.2016 р., представник апелянта/відповідача прибув, через канцелярію суду подав клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (вх. № ЛАГС 01-05/6078/16), просить зазначене клопотання задовольнити, проведення експертизи доручити Львівському НДІСЕ, у звязку з чим просить зупинити провадження у справі та пояснив, що подане ним клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи суду першої інстанції було безпідставно відхилено, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача представник - прибув, через канцелярію суду подав заперечення щодо призначення судової експертизи (вх. № ЛАГС 01-04/6523/16 від 06.09.2016 р.), проти призначення судової будівельно-технічної експертизи заперечив, просить зазначене клопотання скаржника відхилити, проти апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 р. у справі № 914/3546/15 - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши та дослідивши клопотання скаржника про призначення судової будівельно-технічної експерти та зупинення у звязку з цим провадження у справі (вх. № ЛАГС 01-05/6078/16 від 22.08.2016 р. (том ІІ, а.с. 96), встановила наступне.

Скаржник у клопотанні про призначення судової будівельно-технічної експерти та одночасне зупинення провадження у справі, просить поставити перед експертом такі три питання: 1) Чи перешкоджало використовувати орендарю відповідно до призначення та умов договорів оренди обєкт оренди: нежитлові приміщення загальною площею 406,1 кв.м., а саме: приміщення підвалу, що позначені в технічній документації під літерами 21-11, 21-12, 21-13, 21-14, 21-15, 21-16, 21-17, 21-18, 21-19, 21-20, 21-21, 21-22, 21-23, площею 233,2 кв.м. та приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 21-2, 21-3, 21-4, 21-5, 21-6, 21-7, 21-8, площею 172,9 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд. 19; 2) Чи здійснені ремонтні роботи нежитлових приміщень загальною площею 406,1 кв.м., а саме: приміщення підвалу, що позначені в технічній документації під літерами 21-11, 21-12, 21-13, 21-14, 21-15, 21-16, 21-17, 21-18, 21-19, 21-20, 21-21, 21-22, 21-23, площею 233,2 кв.м. та приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 21-2, 21-3, 21-4, 21-5, 21-6, 21-7, 21-8, площею 172,9 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд. 19 відносяться до капітального ремонту; 3) Яка вартість ремонтних робіт нежитлових приміщень загальною площею 406,1 кв.м., а саме: приміщення підвалу, що позначені в технічній документації під літерами 21-11, 21-12, 21-13, 21-14, 21-15, 21-16, 21-17, 21-18, 21-19, 21-20, 21-21, 21-22, 21-23, площею 233,2 кв.м. та приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 21-2, 21-3, 21-4, 21-5, 21-6, 21-7, 21-8, площею 172,9 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд. 19.

Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом позову у даній справі (том І, а.с. 5-8) є: стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобовязання звільнити та повернути у 15-денний строк обєкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень.

Питання, які апелянт пропонує для дослідження в ході проведення судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, не мають безпосереднього відношення до предмету позову у даній справі, крім того, скаржник в клопотанні не навів жодних доводів, через які така експертиза має бути призначена.

Крім того, відповіді на запропоновані апелянтом у клопотанні про призначення судової будівельно-технічної експертизи не встановлять жодних обставин, що входять до предмету доказування, оскільки ні питання усунення перешкод в користуванні спірними орендованими приміщеннями, ні питання ремонтні роботи чи капітальний ремонт були проведені у спірних приміщеннях та їх вартість не є предметом спору у даній справі, апелянт до суду з зустрічними вимогами про відшкодування вартості ремонтних робіт та/або капітального ремонту спірних нежитлових приміщень у даній справі не звертався.

Як випливає з п. 7.5. Договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, орендар зобовязується капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання обєкта оренди проводити з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації виготовленої за власний рахунок до початку проведення робіт затвердженої у встановленому порядку, а згідно п. 6.4. Договору, вартість невідокремлюваних поліпшень відшкодовується орендарю тільки за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення.

Відшкодування невідокремлюваних поліпшень не є предметом позову, ні предметом зустрічних вимог відповідача у даній справі.

Будь-яких інших переконливих доводів для проведення судової будівельно-технічної експертизи у клопотанні (вх. № ЛАГС 01-05/6078/16 від 22.08.2016 р.) (том ІІ, а.с. 96) по даній справі, скаржник не навів, не обгрунтував їх належними та допустимими доказами, позивач заперечив проти необхідності проведення такої експертизи в межах даного провадження, з підстав зазначених у запереченні від 05.09.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/6523/16).

З огляду на вищенаведене колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи з питань заявлених апелянтом у клопотанні (вх. № ЛАГС 01-05/6078/16 від 22.08.2016 р.), а тому приходить до висновку, клопотання про призначення судової експертизи у даній справі відхилити, як не обгрунтоване.

З аналогічним клопотанням звертався скаржник до суду першої інстанції (том ІІ, а.с. 54). З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд, правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Разом з тим, відповідач/апелянт звертався до місцевого суду з клопотанням від 01.12.2015 р. (вх. № 5628/15) про призначення судової економічної експертизи (том І, а.с. 159), яке теж було правомірно відхилено місцевим судом, оскільки, як вбачається з переліку питань, які заявник клопотав поставити перед експертом, не потребують спеціальних знань, а також відповідачем суду першої інстанції не було надано належних та допустимих доказів того, що питання, які він пропонує для дослідження в ході проведення цієї судової експертизи, мають безпосереднє відношення до предмету позову, а позивач заперечив проти необхідності проведення такої експертизи в межах даного провадження.

Інших заяв та/або додаткових клопотань представники сторін у судовому засіданні, 07.09.2016 р. не заявляли, у письмовій формі суду не подавали, представники апелянта та позивача були присутніми у судовому засіданні, надавали усні пояснення по суті апеляційної скарги, наводили свої доводи та міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду апеляційної скарги, тому у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду - залишити - без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року у справі № 914/3546/15 (судді: Позичев В.М., Блавацька-Калінська О.М., Манюк П.Т.), позов задоволено частково. Розірвано Договір оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Краківський ринок та Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради. Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю Краківський ринок звільнити та повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради у 15-денний строк обєкт оренди нежитлові приміщення загальною площею 406,1 кв. м., зокрема приміщення підвалу площею 233,2 кв. м. та приміщення першого поверху площею 172,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 19, шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень (п.п. 1, 2, 3 резолютивної частини судового рішення). Провадження у справі в частині стягнення з ТзОВ Краківський ринок на користь Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради 337972,01 грн. боргу припинено (п. 4 резолютивної частини судового рішення) та стягнуто з ТзОВ Краківський ринок на користь Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради 6755 грн. 60 коп. судового збору (п.5 резолютивної частини судового рішення) (том ІІ, а.с. 59-60, 61-74).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю Краківський ринок) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 83-85), просить скасувати рішення суду першої інстанції від 06.06.2016 р. у справі № 914/3546/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно зясовано усі фактичні обставин справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, обєктивному та неупередженому їх розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Так, апелянт/відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд безпідставно дійшов висновку про те, що відповідач прострочив сплату орендної плати більше ніж на три місяці, що є підставою для задоволення позовних вимог, однак, як стверджує апелянт, матеріалами справи підтверджено відсутність боргу перед відповідачем, позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору, відсутня та не доведена позивачем завдана відповідачем шкода, відтак, на думку апелянта, відсутні істотні умови порушення орендарем умов договору та підстави для розірвання Договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року за рішенням суду.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі покликається на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 18.09.2013 р. у справі № 6075цс13, яка дістала підтримку у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 р. у справі № 5021/966/2011 та постанову Верховного Суду України від 21.01.2015 р. у справі № 3-211гс14, які в силу положень ст. 111-28 ГПК України є обовязковими при вирішенні даної справи.

Крім того, скаржник покликається на те, що п. 6.4. Договору оренди передбачено обовязок орендодавця відшкодувати орендарю вартість зроблених ним невідокремлених поліпшень обєкта оренди в межах суми приросту вартості обєкта оренди в результаті таких поліпшень, а відповідно до акту технічного стану будинку, що перебуває в оренді відповідача, технічний стан будинку був незадовільний, відповідач зобовязаний був провести капітальний ремонт обєкту оренди та зарахувати вартість ремонту в рахунок орендної плати, відповідно до довідки про балансову вартість основних засобів, капітальний ремонт ресторану «Під Левом» станом на 30.09.2015 р. становить 434454,91 грн., які скаржник зарахував в рахунок орендної плати, а тому зобовязання щодо сплати ним орендних платежів вважає зарахованим в силу зустрічної вимоги.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 09.10.2015 р. за вх. № 3655 на розгляд Господарського суду Львівської області Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Краківський ринок про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 337972,01 грн., розірвання договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, зобовязання звільнити та повернути у 15-денний строк обєкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, сплатити гроші тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 229 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтями 793 та 795 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до п. 1.1. Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради (надалі Положення), затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.12.2007 р. № 1100 (із змінами та доповненнями), Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради. У відповідності до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 219 від 19.10.2006 р., до повноважень Департаменту економічної політики Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. цього ж Положення, основними завданнями управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно з п. 1.4 Положення, управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного ОСОБА_1 України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.

З огляду на наведене вище, Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради є належним позивачем у даній справі та правонаступником Управління ресурсів Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів даної справи, 21.05.2012 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець за договором, Позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Краківський ринок (Орендар за договором, Відповідач по справі) укладено Договір оренди № Г-8283-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень)(далі - Договір)(том І, а.с. 18-20).

Зазначений вище договір укладено сторонами в письмовій формі єдиного документа, підписано уповноваженими представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, договір 21.05.2012 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 645 та зареєстровано Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки номер запису 6954, що не суперечить приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208, 209, 210 ЦК України.

За своїми основними та другорядними ознаками, зазначений вище правочин є договором найму (оренди).

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1.1. Договору оренди, позивач, як орендодавець, відповідно до наказу Управління комунальної власності ДЕП Львівської міської ради № 59-О від 21.02.2012 р. та договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-4842-6 від 16.11.2006 р.,на умовах визначених цим договором передав, а відповідач, як орендар, прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 406,1 кв. м., а саме: приміщення підвалу, що позначені в технічній документації під літерами 21-11, 21-12, 21-13, 21-14, 21-15, 21-16, 21-17, 21-18, 21-19, 21-20, 21-21, 21-22, 21-23, площею 233,2 кв.м. та приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під літерами 21-2, 21-3, 21-4, 21-5, 21-6, 21-7, 21-8, площею 172,9 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. А-4) за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд. 19 (далі Обєкт оренди), що знаходиться на балансі Львівського комунального підприємства Старий Львів (надалі Балансоутримувач) і належить територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова № 222 від 14.04.1987 р.

Відповідно до п. 3.3 Договору, у зв'язку з фактичним використанням орендарем об'єкта оренди за попереднім договором, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного Договору.

Договір укладений на термін до 21.05.2017 року (п. 4.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів даної справи, 14.06.2001 р. між Управлінням ресурсів Департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, та ТзОВ Краківський ринок було укладено договір оренди нежитлових приміщень № Г-0146, терміном до 14.06.2006 р. (том І, а.с. 104-107), на підставі якого, 16.11.2006 р. між Управлінням комунального майна Львівської міської ради та ТзОВ Краківський ринок було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-4842-6 терміном до 16.11.2011 р., договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 4566 (том І, а.с. 118-121).

Слід зазначити, що будівля, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, буд. 19, згідно Охоронного договору № 108/06 на памятку культурної спадщини від 11.09.2006 р., що укладений між Управлінням охорони історичного середовища та ТзОВ Краківський ринок, віднесено відповідно до постанови РМ УРСР № 970 від 24.08.1963 р. до памяток культурної спадщини ХVІІІ ст. (том І, а.с. 108-112).

У розділі 5. Договору оренди № Г-8283-12 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 21.05.2012 р. сторони передбачили «Орендну плату та порядок розрахунків».

Розмір орендної плати за обєкт оренди (п. 5.1. Договору) визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої Ухвалою Львівської міської ради № 897 від 07.062007 р. (із змінами та доповненнями) і складає 12696,28 грн. без ПДВ за перший місяць оренди (або на момент переукладення договору) з врахуванням індексу інфляції. Врахувати індекс інфляції за травень 2012 р. Загальна сума річної орендної плати на момент укладення цього договору без врахування індексу інфляції становить 151899,60 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством України.

У пункті 5.2. Договору оренди визначено, що орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

В абзаці третьому п. 5.2. Договору оренди, сторони вільно укладаючи цей Договір передбачили, що «Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди».

У розділі 6 договору передбачено «Права та обовязки орендодавця», зокрема, в п. 6.4. Договору сторони погодили, що відшкодовувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень обєкта оренди за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості обєкта оренди в результаті таких поліпшень.

Пунктом 6.6. Договору передбачено право орендодавця на дострокове розірвання договору за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України, а п. 6.7. Договору визначено, що орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання в разі погіршення стану обєкта оренди внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору.

В свою чергу, розділом 7 Договору оренди визначено «Права та обовязки орендаря», зокрема, п. 7.2. Договору, передбачено обовязком орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а п. 7.4. Договору, своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт обєкта оренди. При проведенні орендарем капітального ремонту (у випадку покладення на нього обовязку за його згодою) чи переобладнання приміщення, останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом будинку, де знаходиться обєкт оренди. Капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання обєкта оренди, проводиться тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за власний рахунок до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку (абзац перший п. 7.5. Договору оренди).

Однак, відповідно до матеріалів справи та довідки позивача від 01.10.2015 р. № 20302-вих-2229 про заборгованість з орендної плати відповідача, ТзОВ Краківський ринок орендна плата за користування об'єктом оренди вносилась невчасно та не в повному обсязі, тобто з порушеннями умов Договору оренди, та станом на 30.09.2015 р., ним допущено заборгованість з орендної плати на загальну суму 337972 (триста тридцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 01 коп., яка виникла за період з 01.03.2014 р. по 31.08.2015 р. і є одним із предметів спору у даній справі.

Відповідно до п. 11.1 Договору оренди № Г-8283-12 нерухомого майна від 21.05.2012 р., даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає.

Відповідно до п. 11.2 Договору оренди, він може бути припинений або розірваний за згодою сторін, рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом/відповідачем було сплачено в рахунок погашення заборгованості з орендної плати позивачу кошти, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1757 від 23.09.2015 р. в сумі 10000 грн., призначення платежу: оплата за оренду майна дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за 06.2014 р. (том І, а.с. 41); № 1758 від 23.09.2015 р. в сумі 10000,00 грн., призначення платежу: оплата за оренду майна дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за 09.2014 р. (том І, а.с. 42); № 1759 від 23.09.2015 р. в сумі 10000,00 грн., призначення платежу: оплата за оренду майна дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за 11.2014 р. (том І, а.с. 43); № 1760 від 23.09.2015 р. в сумі 10000 грн., призначення платежу: оплата за оренду майна дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за 02.2015 р. (том І, а.с. 44); № 1761 в сумі від 23.09.2015 р. 10000,00 грн., призначення платежу: оплата за оренду майна дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за 05.2015 р. (том І, а.с. 45); № 1815 від 29.10.2015 р. в сумі 125948,02 грн., призначення платежу: оплата за оренду майна дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за період з 01.03.2014 р. по 31.08.2015 р. (том І, а.с. 46); № 1958 від 09.02.2016 р. в сумі 12023,99 грн., призначення платежу: оплата за оренду приміщення згідно дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за період з 01.05.2012 р. по 08 міс. 2015 року без пені (том І, а.с. 233); № 1956 від 05.02.2016 р. в сумі 90000,00 грн., призначення платежу: оплата за оренду приміщення згідно дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за період з 01.02.2012 р. по 08 міс. 2015 року без пені (том І, а.с. 234); № 1954 від 01.02.2016 р. в сумі 60000,00 грн., призначення платежу: оплата за оренду приміщення згідно дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за період з 01.05.2012 р. по 08 міс. 2015 року без пені (том І, а.с. 235); № 876 від 09.12.2015 р. в сумі 20000,00 грн., призначення платежу: оплата дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 (том І, а.с. 184), що складає суму 357972,01 грн.

Слід зазначити, що як вбачається з розділу «Призначення платежу:» у вищевказаних платіжних дорученнях, скаржник, погашаючи заборгованість з орендної плати за спірний період, одночасно, погашав борг з орендної плати за Договором оренди № Г-8283-12 від 21.05.2012 р., а й за період з 01.05.2012 р. по серпень 2015 р., що підтверджується платіжними дорученнями № 1958 від 09.02.2016 р., № 1956 від 05.02.2016 р. та № 1954 від 01.02.2016 р.

Платіжне доручення № 1959 від 09.02.2016 р. про оплату відповідачем позивачу орендної плати в сумі 20000,00 грн., призначення платежу: «Оплата за оренду приміщення згідно дог. № Г-8283-12 від 21.05.2012 за 01 міс. 2016 рок» (том І, а.с. 236) до розрахунку у даному спорі не приймається, оскільки ця оплата стосується іншого періоду, що не входить в межі предмету спору, а саме: за січень 2016 р.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Враховуючи обставини сплати боргу відповідачем, що підтверджено матеріалами справи та представником позивача, а також те, що такі дії не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про припинення провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача боргу з орендної плати у розмірі 337972,01 грн., на підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як встановлено місцевим господарським судом, враховуючи межі позовних вимог, суму боргу в розмірі 50000,00 грн. за спірний період, апелянт/відповідач сплатив ще до моменту подачі позову, а решту суми заборгованості з орендної плати у розмірі 287972,01 грн., скаржник/відповідач сплатив лише після подачі позовної заяви, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи, оцінку яким надано вище у цій постанові.

Отже, як вбачається з представлених суду доказів, оплата боргу з орендної плати в розмірі 287972,01 грн., стягнення якого є предметом спору, відбулась тільки після звернення позивача з позовом до суду, тобто після 09.10.2015 р. (том І, а.с. 5).

Враховуючи вищенаведене, тобто те, що оплату заборгованості в розмірі 287972,01 грн. було вчинено відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, під час розгляду спору місцевим судом по суті, господарські витрати в цій частині, відповідно до ст. 49 ГПК України, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Разом з тим, слід зазначити, що не є предметом спору у даній справі: стягнення пені за несвоєчасну оплату орендної плати, а також відшкодування (зарахування) витрат, понесених відповідачем на утримання (ремонт) орендованого приміщення, тому покликання скаржника в цій частині, виходять за межі предмету позову, та можуть бути предметом іншого позову.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і у ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму.

При цьому повинні враховуватися приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених Договором або Законом.

Станом на день подання позовної заяви (09.10.2015 р.) Товариство з обмеженою відповідальністю Краківський ринок не сплатило орендної плати в повному обсязі, допустило несплату орендної плати у повному обсязі за Договором оренди № Г-8283-12 від 21.05.2012 р., за період з 01.06.2014 р. до 31.05.2015 р., тобто понад три місяці підряд /понад 11 місяців/, що встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами даної справи.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно п. 5.2 Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

Несплата орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

Зі змісту вищезазначених положень Договору оренди (п. 5.2.) та норм Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 782) вбачається, що підставою для дострокового розірвання договору оренди є несплата орендної плати протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу. Визначальним, у даному випадку, є не наявність заборгованості чи її відсутність, а сам факт несплати орендної плати, протягом строку, визначеного законом або договором.

В ході судового розгляду справи встановлено, що апелянт/відповідач, за час дії Договору оренди № Г-8283-12, неодноразово, допускав порушення строків внесення орендної плати, зокрема, за період з 29.01.2013 р. до 31.05.2013 р., понад 4 місяці підряд, та за спірний період, з 01.06.2014 р. до 31.05.2015 р., понад 11 місяців підряд.

Положеннями ч. 1 ст. 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та інших підстав, передбачених законодавчими актами України (ч. З ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

Отже, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як сплата орендної плати, є достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 року у справі №5021/966/2011.

Не заслуговує на увагу суду покликання скаржника в апеляційній скарзі на те, що так як позивачем не врегульовано спір відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України, вимоги щодо розірвання договору є безпідставними, оскільки, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Стаття 782 ЦК України передбачає можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, тим більше, що на дату звернення позивача з позовом до місцевого суду, апелянт/відповідач понад три місяці підряд /11 місяців підряд/ не сплачував орендних платежів орендодавцю.

Водночас, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

За таких умов для цієї справи не мають істотного значення доводи заявника з приводу незясування судом першої інстанції щодо ненаправлення орендодавцем орендарю повідомлення про односторонню відмову від договору оренди через несплату орендних платежів протягом трьох місяців підряд, що є підставою вважати договір оренди розірваним в позасудовому порядку в силу ст. 782 ЦК України.

Місцевим господарським судом на підставі правової оцінки умов укладеного між сторонами договору оренди та інших наявних у справі доказів встановлено, а заявником (орендарем) не спростовано факти систематичного порушення ним обовязків щодо внесення орендної плати, що згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 785 ЦК України є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди та повернення орендованого майна орендодавцю.

Право наймодавця вимагати повернення речі у разі припинення договору найму передбачено ст. 785 ЦК України.

Також, відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Розділом 9 Договору оренди визначено порядок повернення Орендодавцю об'єкта оренди. Так, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар повинен повернути Орендодавцеві об'єкт оренди протягом 15 днів за актом приймання - передачі у належному стані (п. 9.3, п. 9.6. Договору).

Таким чином, порушення орендарем (наймачем) такої умови Договору оренди майна, як недопущення невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором оренди № Г-8283-12 від 21.05.2012 року належним чином не виконував, орендну плату в повному обсязі не сплачував, внаслідок чого на момент звернення позивача до суду у нього, неодноразово, мали місце факти невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд, то, згідно з ст. ст. 782, 785 ЦК України та п. п. 5.2. Договору оренди № Г-8283-12, Договір оренди підлягає розірванню, а приміщення звільненню і поверненню орендодавцю - Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, при цьому чинним законодавством України не передбачено в цьому випадку ні наявність у орендодавця збитків від такої поведінки орендаря, ні обовязковість виконання процедури, що визначена ст. 188 ГК України, без дотримання порядку досудового врегулювання спору. Адже згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2001 № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням субєктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, сплата заборгованості після порушення провадження у справі не виправдовує бездіяльність відповідача, як господарюючого суб'єкта за спірний період та не змінює вимог закону та умов Договору щодо розірвання договору у випадку невнесення плати за користування майном протягом трьох місяців підряд з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач подав докази погашення боргу з орендної плати після подачі позову, що підтверджується матеріалами справи, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про те, що позовні вимоги Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Краківський ринок в частині розірвання Договору оренди нерухомого майна № Г-8283-12 від 21.05.2012 року, зобовязання звільнити та повернути у 15-денний строк обєкт оренди шляхом передачі за актом приймання-передачі нежитлових приміщень є обґрунтованими та підлягають до задоволення, а в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 337972,01 грн. провадження слід припинити.

Не заслуговують на увагу суду покликання апелянта в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 18.09.2013 р. по справі № 6-75цс13, оскільки у зазначеній постанові йдеться про інші правовідносини, які були предметом розгляду судами, а саме, про розірвання договору купівлі-продажу квартири; припинення права власності на квартиру та стягнення коштів за договором купівлі-продажу квартири.

Крім того, посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 21.01.2015 р. у справі №3-211гс14 є безпідставними, оскільки у зазначеній постанові йдеться про інші правовідносини, зокрема, розірвання договору оренди земельної ділянки через нецільове використання орендарем землі, повернення земельної ділянки, які були предметом розгляду судами.

Що стосується тверджень апелянта про неврахування судом першої інстанції передбачених законом підстав зарахування вартості проведеного орендарем капітального ремонту в рахунок часткового погашення заборгованості з орендної плати, то відповідно до п. 1 ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 776 ЦК України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п. 6.4. Договору сторони погодили, що відшкодовувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень обєкта оренди за наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми приросту вартості обєкта оренди в результаті таких поліпшень, а в п. 7.4. Договору передбачили обовязок орендаря своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт обєкта оренди. При проведенні орендарем капітального ремонту (у випадку покладення на нього обовязку за його згодою) чи переобладнання приміщення, останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом будинку, де знаходиться обєкт оренди. Капітальний та поточний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання обєкта оренди, проводиться тільки з дозволу орендодавця з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за власний рахунок до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку (абзац перший п. 7.5. Договору оренди).

З аналізу умов вищевказаного договору, матеріалів справи, та обгрунтувань наданих в цій частині скаржником та позивачем випливає, що в будь-якому випадку порушені скаржником питання щодо необхідності відшкодування йому вартості проведеного капітального ремонту орендованого майна можуть бути лише предметом іншого позовного провадження, оскільки із зустрічним позовом з цього приводу відповідач у межах цієї справи не звертався.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та зясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 року у справі № 914/3546/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

07.09.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 09.09.2016 р.