Рішення № 61252890, 08.09.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016р. Справа №914/1748/16

За позовом: Першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону, (м. Львів) в інтересах держави, в особі

позивача-1: Адміністрація Державної прикордонної служби України, м. Київ

позивача-2: Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144), м. Львів

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: визнання недійсним наказу,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від прокурора: Гальчинський С.О. - службове посвідчення №036378;

від позивача-1: Фельпель І.І. - представник (довіреність №41/37 від 10.12.2015р.);

від позивача-2: Іванісік С.В. - представник (довіреність №14/6686 від 15.06.2016р.);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

В судовому засіданні 08.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

позов заявлено першим заступником військового прокурора Львівського гарнізону, (м. Львів) в інтересах держави, в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (м. Київ) та Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) (м. Львів) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (м. Львів) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про визнання недійсним наказу.

Ухвалою суду від 29.06.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 14.06.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Прокурор в судове засідання 14.07.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю.

Позивач-1 участь повноважного представника в судовому засіданні 14.07.2016 року не забезпечив, подав через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації заяву (вх. №29415/16 від 12.07.2016р.) про долучення документів до матеріалів справи та про розгляд справи без участі його представника.

Представник позивача-2 в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повністю, подав через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації заяву (вх. №29541/16 від 12.07.2016р.) про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України, та долучення до матеріалів справи пояснення по справі №914/1748/16. Крім того, представник позивача-2 подав заяву (вх. №29655/16 від 13.07.2016р.) про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 29.06.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

05.07.2016 року прокурором подано через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації клопотання (вх. №3455/16) про відстрочення сплати судового збору, котре судом задоволено частково.

Також, прокурор надав усно пояснення щодо необхідності залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Розгляд справи відкладено та відстрочено сплату судового збору до 28.07.2016 року, залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Прокурор в судове засідання 28.07.2016 року явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник позивача-1 в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав.

Представник позивача-2 в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повністю, подав через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації клопотання (вх. №30151/16 від 18.07.2016р. та вх. №30400/16 від 19.07.2016р.) про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач та третя особа участь повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 29.06.2016 року не виконали, з клопотаннями та заявами не зверталися.

28.07.2016 року прокурор через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав клопотання (вх. №3824/16) про відстрочення сплати судового збору.

Розгляд справи відкладено та відстрочено сплату судового збору до 11.08.2016 року.

Прокурор в судове засідання 11.08.2016 року явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав повністю, подав клопотання (вх. №4025/16 від 11.08.2016р.) про продовження строку розгляду спору.

Представники позивача-1 та позивача-2 в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали, з клопотаннями та заявами не зверталися.

Відповідач та третя особа участь повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 29.06.2016 року не виконали, з клопотаннями та заявами не зверталися.

11.08.2016 року прокурор через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав заяву (вх. №4027/16) про відстрочення сплати судового збору.

У пункті 1 прохальної частини, поданої прокурором заяви (вх. №4027/16 від 11.08.2016р.), викладено заяву про уточнене формулювання позовних вимог, а саме «Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.02.16 за №1022/16-16», що за своєю правовою природою не є ні заявою про зміну предмета позову, ні заявою про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог. Відтак, судом прийнято до розгляду вищевказану заяву прокурора в частині уточненого формулювання позовної вимоги.

Строк розгляду спору продовжено, розгляд справи відкладено та відстрочено сплату судового збору до 08.09.2016 року.

Прокурор в судове засідання 08.09.2016 року явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав повністю, подав клопотання (вх. №36018/16 від 08.09.2016р.) про долучення документів до матеріалів справи.

Представники позивача-1 та позивача-2 в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали, з клопотаннями та заявами не зверталися.

Відповідач та третя особа участь повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвали суду від 29.06.2016 року не виконали, з клопотаннями та заявами не зверталися.

Ухвали суду відправлялись відповідачу на адресу, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокурора та позивачів, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

31.03.2015 року Варязькою сільською радою Сокальського району Львівської області прийнято рішення №346, яким погоджено надання ОСОБА_1 земельної ділянки державної власності, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га, розташованої на території Варязької сільської ради з подальшою передачею у власність.

20.10.2015 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №9929/28-15 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, загальною площею 69,0586 га (кадастровий номер НОМЕР_1), сільськогосподарського призначення, угіддя - сіножаті, на території Варязької сільської ради Сокальського району та поділ земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), загальною площею 69,0586 га на 5 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, угіддя - сіножаті, а саме: кадастровий номер НОМЕР_2 площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_3 площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_4 площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_5 площею 2,000 га, кадастровий номер НОМЕР_6 площею 61,0586 га.

14.01.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_7 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Варязької сільської ради (за межами населеного пункту в урочищі «Полоса») Сокальського району Львівської області.

08.02.2016 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області видано наказ №1022/16-16, яким гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої на території Варязької сільської ради (за межами населених пунктів) Сокальського району, у власність для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку (далі по тексту - Земельна ділянка) НВ-4602628122015 від 13.10.2015 року, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 - 16.00 землі запасу, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності - державна власність.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор стверджує, що земельна ділянка, надання котрої третій особі - ОСОБА_1 (площею 2,0 га) погоджено рішенням органу місцевого самоврядування і дозвіл на розроблення технічної документації на яку було надано відповідачем, згідно оскаржуваного наказу, входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною Львівського прикордонного загону та розташована уздовж державного кордону України в районі Варязької сільської ради Сколівського району Львівської області, тобто перебуває в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону. Крім цього, така земельна ділянка в силу закону належить до земель оборони, а тому не може передаватися у приватну власність.

Відповідно до абз. «в», п. 4 ст.84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать землі оборони. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що в силу положень абз. 3 п. 5 ст.20 ЗК України земельні ділянки, які належать до земель оборони, використовуються згідно Закону України «Про використання земель оборони», ст.4 якого в свою чергу передбачено, що дозвіл на використання даних земель у господарських цілях надає військова частина, якій надана земельна ділянка, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному КМУ. Однак, видаючи оскаржуваний наказ вказаної процедури дотримано не було. Крім цього, однією з підстав зміни цільового призначення земель є вилучення земельних ділянок, проте в даному випадку рішення про вилучення земельної ділянки КМУ не приймалося. Таким чином, прийняття відповідачем наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 на Земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства (яка входить до складу прикордонної смуги, розташованої між лінією державного кордону України з Республікою Польща та лінією інженерно-технічних споруд, що перебуває під охороною Львівського прикордонного загону) позбавляє Львівський прикордонний загін відведення земельної ділянки під лінії прикордонних інженерних споруд, що в свою чергу призводить до неналежної охорони державного кордону, відтак прокурор, з врахуванням поданої заяви (вх. №4027/16 від 11.08.2016р.) просить суд позов задоволити в повному обсязі та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 08.02.2016 року за №1022/16-16.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Положеннями ч.ч.1-4 ст.77 ЗК України встановлено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони» (ч.5 ст.20 ЗК України).

Частинами 1, 3-4 ст.3 Закону України «Про використання земель оборони» унормовано, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Навколо військових частин та оборонних об'єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об'єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (положення п. 1 постанови КМУ №1147 від 27.07.1998р.).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року «Про прикордонний режим». Натомість відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки її розміри встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Більше того, віднесення земельної ділянки (дозвіл на розроблення проекту землеустрою на яку (у формі оскаржуваного наказу) було видано відповідачем) до земель оборони в силу закону, свідчить про розповсюдження на таку земельну ділянку прикордонного режиму з усіма визначеними законодавством обмеженнями.

У відповідності до ст.ст.1, 6 Закону України «Про державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 1-2 ст.10 Закону України «Про державну прикордонну службу України» визначено, що органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Наведене дає підстави вважати, що Львівський прикордонний загін Західного регіонального управління (військова частина 2144) являється органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України.

Відповідно до п. «в» ч.4 ст.84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

Суд приходить до висновку, що земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_7, котра межує з земельними ділянками кадастровий номер НОМЕР_5 площею 2,0 га та кадастровий номер НОМЕР_6 площею 61,0586 га, та щодо якої відповідачем видано наказ про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, з метою передачі її у власність гр. ОСОБА_1, розташована в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, що підтверджується довідкою відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області, викопіюванням із кадастрового плану Варязької сільської ради та витягом з публічної кадастрової карти України, картою місцевості, а відтак входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною Львівського прикордонного загону.

Враховуючи наведене, наказ головного управління Держгеокадастру у Львівській області №1022/16-16 від 08.02.2016 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою» з метою передачі у власність третій особі спірної земельної ділянки є незаконним, оскільки встановлено, що земельна ділянка входить до складу прикордонної смуги, перебуває під охороною Львівського прикордонного загону (в/ч 2144) і відноситься до земель оборони, а тому у приватну власність громадянам передаватись не може.

Доказів в розумінні ст.34 ГПК України, які б спростовували вищенаведений висновок суду ні відповідачем, ні третьою особою суду не було подано.

З огляду на вищенаведене, за результатами дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №1022/16-16 від 08.02.2016 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги, з врахуванням поданої заяви (вх. №4027/16 від 11.08.2016р.), є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо звернення з позовом до суду першого заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України передбачено, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

В силу положень ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Порушення інтересів держави в даному випадку (яке в свою чергу стало підставою звернення прокурора до суду з позовом) полягає в тому, що передача земельних ділянок, які входять до складу прикордонної смуги громадянам у власність ускладнює функціонування, перенесення наявних інженерно-технічних споруд, проведення їх удосконалення, які в свою чергу призначені для виявлення порушення законодавства з прикордонних питань, своєчасного припинення виявлених порушень, та ін. При можливому переслідуванні органами прикордонної служби правопорушників, земельна ділянка сільськогосподарського призначення та наявні на ній об'єкти, громадяни можуть перешкоджати прикордонним нарядам здійснювати пошук і переслідування правопорушників. Супроводження громадян для виконання сільськогосподарських робіт на подібних земельних ділянках, які як вже зазначалося входять до складу прикордонної смуги є додатковим та фінансовим навантаженням для органів прикордонної служби (котрі фінансуються виключно з державного бюджету України). Також перебування громадян на земельній ділянці, яка входить до складу прикордонної смуги може створювати передумови до незаконного порушення останніми державного кордону України, в тому числі несвідомо або інших порушень законодавства у сфері прикордонних питань.

Натомість невжиття Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Львівським прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2144) достатніх заходів щодо відновлення становища, яке існувало раніше, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України в розмірі 1378,00 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №1022/16-16 від 08.02.2016 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою».

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, пр. В. Чорновола, 4; ідентифікаційний код 39769942) в дохід державного бюджету України 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 12.09.2016 року.

Суддя Король М.Р.