Рішення № 61252794, 08.09.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016р. Справа №914/1951/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран», смт. Гранітне Малинського р-ну Житомирської обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід», м. Львів

про: стягнення 39938,83грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №15 від 12.01.2016р.);

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 08.09.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (смт. Гранітне Малинського р-ну Житомирської обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» (м. Львів) про стягнення 39938,83грн.

Ухвалою суду від 28.07.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 11.08.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обовязковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання 11.08.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю, через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подав клопотання (вх. №33112/16 від 11.08.2016р.) про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 28.07.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

Розгляд справи відкладено на 08.09.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 08.09.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю, з клопотаннями та заявами не звертався.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 28.07.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

У відповідності до ст.75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

22.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (далі по тексту Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (далі по тексту Покупець) укладено договір поставки №4Б0709 (далі по тексту Договір), відповідно до п.1.1. котрого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупцю бетонні вироби та піддони (далі по тексту Продукція), а останній зобов'язується прийняти ти оплатити її на умовах даного договору.

На виконання умов Договору Постачальник поставив Покупцеві Продукцію на загальну суму 74372,94грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0005354 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005353 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005720 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005775 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005873 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005918 від 24.07.2013 року на суму 7433,84грн.

Відповідно до п.4.1. Договору, оплата Продукції за цим договором здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, реквізити якого вказані в Розділі 11 цього договору.

У пункті 4.2. Договору вказано, що Покупець зобов'язаний оплатити партію Продукції авансом до дати поставки замовленої партії, тобто шляхом внесення передплати в розмірі 100% вартості замовленої партії продукції.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.10.1. Договору). Строк дії цього Договору починає свій перебіг у моменту, визначений у п.10.1. цього договору та закінчується 31.12.2013 року.

Згідно з п.10.2. Договору, строк дії цього договору автоматично продовжується на наступний календарний рік у разі, якщо жодна із сторін не направила рекомендованим листом повідомлення про припинення дії Договору за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору.

У пункті 10.4. Договору вказано, що закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як зазначає позивач, Покупцем не здійснено повної оплати Продукції, поставленої на виконання умов Договору.

Позивачем, в рахунок погашення заборгованості, що виникла за поставлену Продукцію, відповідно до накладної №РН-0005354 від 24.07.2013 року, зараховано 4134,36грн. (залишок попередніх оплат), відтак, сума боргу Покупця перед Постачальником за поставлену Продукцію, відповідно до умов Договору, склала 70238,58грн.

27.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (далі по тексту Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» (далі по тексту Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (далі по тексту Кредитор) укладено договір про переведення боргу №1/Б-15 (далі по тексту Договір про переведення боргу), відповідно до п.1.1. котрого, в порядку та на умовах визначених цим договором, Первісний боржник переводить своє грошову зобов'язання за Договором поставки №4Б0709 від 22.07.2013 року, укладений між Первісним боржником та Кредитором.

Первісний боржник переводить на Нового боржника грошове зобов'язання у загальному розмірі 70238,58, що виникло на підставі Договору, а Новий боржник приймає на себе обов'язки Первісного боржника за Договором та погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання (п.1.2. Договору про переведення боргу).

Відповідно до п.2.1. Договору про переведення боргу, за цим договором Новий боржник стає зобовязаним здійснити замість Первісного боржника наступні обов'язки останнього: оплатити Кредитору вартість поставленого згідно Договору товару, борг за який становить 70238,58грн., шляхом перерахування на поточний рахунок Кредитора №026008441904 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805, повністю, у строк до 30.04.2015 року.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.4.1. Договору про переведення боргу).

Позивач стверджує, що відповідач грошове зобов'язання, передбачене Договором про переведення боргу щодо оплати 70238,58грн. вартості поставленого згідно з Договором товару виконав частково, здійснивши оплату 35000,00грн (09.02.2015 року 5000,00грн, 26.03.2015 року 15000,00грн., 16.01.2016 року 15000,00грн.), в результаті чого, станом на момент подання позовної заяви, основний борг відповідача перед позивачем становить 35238,58грн.

03.06.2016 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №229 від 31.05.2016 року, відповідно до якої, позивач вимагав сплатити на його рахунок 35238,58грн. основного боргу, 3450,16грн. інфляційних втрат та 1129,57 3% річних, Проте, жодної відповіді на вказану претензію від відповідача позивач не отримав.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся із позовом про стягнення 35238,58грн. боргу.

Крім того, позивачем нараховано 3411,39грн. інфляційних втрат та 1288,86грн. - три проценти річних за прострочення виконання відповідачем зобовязання.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом, 22.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (далі по тексту Продавець, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (далі по тексту Покупець) укладено договір поставки №4Б0709 (далі по тексту Договір), відповідно до п.1.1. котрого, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупцю бетонні вироби та піддони (далі по тексту Продукція), а останній зобов'язується прийняти ти оплатити її на умовах даного договору.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1 ч.1 ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до п.3.4. Договору, по закінченню календарного місяця Продавець надає Покупцю видаткову і податкову накладні на весь відпущений протягом місяця обсяг пального.

Як встановлено судом, на підставі укладеного Договору, Постачальник поставив Покупцеві Продукцію на загальну суму 74372,94грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0005354 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005353 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005720 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005775 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005873 від 24.07.2013 року на суму 13387,82грн., №РН-0005918 від 24.07.2013 року на суму 7433,84грн.

Частина 1 статті 530 ЦК передбачає, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, Покупцем не здійснено повної оплати Продукції, поставленої позивачем.

За умовами ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем, в рахунок погашення заборгованості, що виникла за поставлену Продукцію, відповідно до накладної №РН-0005354 від 24.07.2013 року, зараховано 4134,36 грн. (залишок попередніх оплат), відтак, загальна сума боргу Покупця перед Постачальником за поставлену Продукцію, відповідно до умов Договору, склала 70238,58грн.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобовязання недопустима. Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

27.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології ремонту транспортної інфраструктури» (далі по тексту Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» (далі по тексту Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (далі по тексту Кредитор) укладено договір про переведення боргу №1/Б-15 (далі по тексту Договір про переведення боргу), відповідно до п.1.1. котрого, в порядку та на умовах визначених цим договором, Первісний боржник переводить своє грошове зобов'язання за Договором поставки №4Б0709 від 22.07.2013 року, укладений між Первісним боржником та Кредитором.

У відповідності до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи те, що кредитор (ТзОВ «Юнігран») є стороною договору про переведення боргу від 27.01.2015 р. №1/Б-15, боржник у зобовязанні, що виникло згідно договору поставки №4Б0709 від 22.07.2013 р., замінений за згодою кредитора.

Відповідно до п.2.1. Договору про переведення боргу, за цим договором Новий боржник стає зобовязаним здійснити замість Первісного боржника наступні обов'язки останнього: оплатити Кредитору вартість поставленого згідно Договору товару, борг за який становить 70238,58грн., шляхом перерахування на поточний рахунок Кредитора №026008441904 в АТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805, повністю, у строк до 30.04.2015 року.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справах банківським виписками по рахунку позивача, відповідач грошове зобов'язання, передбачене Договором про переведення боргу, щодо оплати 70238,58грн. вартості поставленого згідно з Договором товару виконав частково, здійснивши оплату 35000,00грн (09.02.2015 року 5000,00грн, 26.03.2015 року 15000,00грн., 16.01.2016 року 15000,00грн.), в результаті чого, станом на момент розгляду спору, борг відповідача перед позивачем становить 35238,58грн.

В матеріалах справи відсутні докази оплати поставленої позивачем згідно Договору Продукції на суму 35238,58грн., а відтак відсутні докази повного виконання грошового зобов'язання, передбаченого Договором про переведення боргу.

Відповідно до п.3.1. Договору про переведення боргу, у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору про переведення боргу, позивачем нараховано 3411,39грн. інфляційних втрат та 1288,86грн. три проценти річних.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з умовами п.2.1. Договору про переведення боргу, відповідачу слід було перерахувати позивачу відповідну суму боргу у строк до 30.04.2015 року.

Враховуючи приписи п.1.9. Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», заборгованість відповідача перед позивачем виникла з 30.04.2015 року, проте позивачем здійснено розрахунок сум інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01.05.2015 року по 18.07.2016 року, а відтак, враховуючи те, що суд самостійно не може вийти за межі позовних вимог, перевірку розрахунку відповідних сум здійснено в межах заявлених періодів прострочення.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу01.05.2015 - 18.07.201635238.581.0963372.74Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що такий здійснено позивачем невірно, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3411,39грн. підлягають задоволенню частково в частині стягнення 3372,74грн.

Здійснивши перерахунок суми трьох процентів річних за прострочення виконання умов Договору про переведення боргу, судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем виконано арифметично вірно, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1288,86грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. (ст. 522 ЦК України).

Жодних заперечень щодо вимог кредитора від відповідача не поступило.

Із врахуванням викладеного, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково в частині стягнення 35238,58грн. основного боргу, 3372,74грн. інфляційних втрат, 1288,86грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-Захід» (79025, м. Львів, вул. Левандівська, буд. 3; ідентифікаційний код 35186324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (11634, Житомирська обл., Малинський р-н, смт. Гранітне, вул. Шевченка, буд. 15; ідентифікаційний код 24584514) 35238,58грн. основного боргу, 3372,74грн. інфляційних втрат, 1288,86грн. - три проценти річних та 1376,67грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 13.09.2016 року.

Суддя Король М.Р.