Постанова № 61252764, 08.09.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року (15 год. 53 хв.)Справа № 0870/7055/12 Провадження №СН/808/4/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

представників позивача: Фуклєвої А.В., Пшеничко І.М., Вакуленка Д.О.,

представника відповідача-1: Доргової Г.В.,

представника відповідача-2: не з'явився,

представника відповідача-3: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 та стягнення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств в розмірі 5683115,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі по тексту - позивач, ПАТ "ЗАлК") звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі Державної податкової служби, правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач 1, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС) та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, правонаступником якого є Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі по тексту - відповідач-2, УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області), в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, яка полягає у невиконанні, передбачених статтею 43 Податкового кодексу України, заходів та дій щодо повернення позивачу надміру сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 5683115,60 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надміру сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 5683115,60 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 у справі №0870/7055/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013, у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення надміру сплачених коштів в розмірі 5683115,60 грн., - відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2015 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 14.03.2016.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді Садовому І.В.

Ухвалою суду від 15.03.2016 справу прийнято до провадження, закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду на 29.03.2016.

Ухвалою суду від 29.03.2016 до участі у справі залучено Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області в якості відповідача-3.

Провадження у справі неодноразово зупинялось за клопотанням представників сторін для надання додаткових доказів.

08.09.2016 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 08.09.2016 на підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Камертон".

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві від 12.06.2012 та письмових поясненнях від 08.06.2016. Зазначає, що відповідно до довідки СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС від 23.09.2011 №7989/10/08-08, станом на 31.08.2011 за підприємством обліковується переплата з податку на прибуток в розмірі 5683315,60 грн., у зв'язку із чим підприємство неодноразово зверталось до відповідача-1 з заявами про повернення зазначеної суми переплати в порядку статті 17 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в задоволенні яких було відмовлено. Бездіяльність відповідача-1 у процесі законного повернення позивачу надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток вважає незаконною та протиправною. З урахуванням наявної станом на час розгляду справи надмірної сплати з податку до бюджету, просить позов задовольнити, визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо неповернення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств та стягнути з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України в Запорізькій області на користь позивача надміру сплаченого податку на прибуток підприємства у розмірі 5683115,60грн.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у наданих запереченнях від 10.08.2012 та додаткових поясненнях від 09.06.2016. Зазначає, що в заявах про повернення на поточний рахунок саме переплати з податку на прибуток у розмірі 5683315,60 грн., позивач посилався на Порядок повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 №226. Зазначеним порядком регулюється повернення помилкового або надмірно сплачених коштів, водночас наголошує, що переплата з податку на прибуток виникла у позивача не через помилкове нарахування податкового зобов'язання і не через надміру сплату податку, оскільки позивачем сплачувались суми до бюджету на підставі власних декларацій з податку на прибуток за 2008 рік і відповідно такі суми вважались узгодженими сумами податкового зобов'язання платника податку. На думку відповідача-1, зменшення податкових платежів шляхом коригування податку до зменшення за підсумками 2008 року, не може враховуватись як надмірне надходження до бюджету, отже зазначена сума не підлягає поверненню з бюджету. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться письмові пояснення по справі від 30.08.2012 та 28.03.2016, відповідно до яких відповідач-2, посилаючись на норми бюджетного та податкового законодавства зазначає, що відповідно до наданих повноважень органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами ДФС України, або за рішеннями суду. Зважаючи на те, що вказані документи не надходили до УДКСУ у м. Запоріжжі Запорізької області, підстав для повернення таких коштів на користь позивача відсутні. Просить врахувати надані пояснення при вирішенні справи та розглядати справу за відсутності представника.

Відповідач-3 у судове засідання також не з'явився, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву від 29.08.2016. Посилаючись на ст. 43 ПК України, зазначає, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Згідно особової картки платника податку та довідки про заборгованість, позивач з 2015 по 2016 рік перебуває у боржниках з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; з рентної плати за використання води; єдиного соціального внеску. Окрім того, посилаючись на норми п. 43.3. ст. 43 ПК України, вказує, що переплата позивача виникла по деклараціям за 2008 рік, а відтак сплинуло 1095 днів для здійснення її повернення. З цих підстав вважає позовні вимоги позивача неправомірними. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за перший квартал 2008 року визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1196196 грн. (Декларація № 4448 від 12 травня 2008 року). Водночас у підприємства існувала переплата з податку на прибуток у розмірі 3934584 грн. Позивачем використано зазначену суму переплати для погашення суми податкового зобов'язання поточного кварталу. Залишок переплати за підсумками першого кварталу 2008 року складав 2738658 грн.(3934584грн. - 1196196грн. = 2738658грн.).

За підсумками півріччя 2008 року податкове зобов'язання позивача склало 5071949 грн. (Декларація № 9230 від 08 серпня 2008 року). Оскільки податок на прибуток підприємств нараховується наростаючим підсумком з початку року, то податкове зобов'язання за перше півріччя у розмірі 5071949 грн. включає в себе податкове зобов'язання першого кварталу у розмірі 1196196 грн. Таким чином, податкове зобов'язання окремо за другий квартал 2008 року склало 3875753 грн. (5071949грн. - 1196196грн.). Зазначена сума податкового зобов'язання була погашена позивачем частково за рахунок переплати з податку на прибуток, що залишалась невикористаною за підсумками першого кварталу 2008 року у розмірі 2738658 грн., а частково грошовими коштами у розмірі 1137095 грн., платіжним дорученням № 8536 від 18.08.2008 (2738658грн. + 1137095грн. = 3875753грн.).

Податкове зобов'язання з податку на прибуток самостійно визначене позивачем наростаючим підсумком за три квартали 2008 року та за весь 2008 рік становило 0 грн. Отже, оскільки метод визначення податку на прибуток підприємств передбачає включення до декларацій за три квартали та за рік показників за податковими деклараціями попередніх періодів, у підприємства утворилась переплата з податку на прибуток у розмірі 5071095 грн. через те, що податкове зобов'язання за підсумками трьох кварталів і року було меншим ніж зобов'язання за підсумками півріччя на 5071095 грн. Розмір зазначеної переплати і її наявність не заперечувались податковим органом.

Окрім того, податковим повідомленням - рішенням №0000091316/0 від 24 липня 2006 року позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 608655,60 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07 грудня 2006 року у справі № 5/336/06-АП скасовано постанову господарського суду Запорізької області від 14 вересня 2006 року, якою позов було задоволено, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про скасування вказаного податкового повідомлення - рішення відмовлено.

14 грудня 2006 року позивач сплатив до бюджету 608655,60 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток.

В результаті оскарження рішення суду апеляційної інстанції, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 грудня 2009 року постанову Запорізького апеляційного господарського суду скасовано, а постанову господарського суду Запорізької області від 14 вересня 2006 року залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача-1 із заявами про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання (переплати) з податку на прибуток у сумі 5 683 115,60 грн.

13 вересня 2011 року ПАТ «ЗАлК» звернулось до відповідача-1 із заявою про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання (переплати) з податку на прибуток у розмірі 5683115,60грн., яка підтверджена довідкою про стан розрахунків з бюджетом станом на 31 серпня 2011 року (а.с.71, т.1).

За результатами розгляду зазначеної заяви, листом №7989/10/08-08 від 23.09.2011 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС залишила без задоволення першу заяву позивача №011-1302 від 13.09.2011, посилаючись на п. 2 ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», п. 9 ст. 1 «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», та запропонувала підприємству надміру сплачену суму податку на прибуток за попередні податкові періоди врахувати при наступному декларуванні. (а.с. 72, т.1).

30 вересня 2011 року позивачем повторно подано заяву про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання (переплати) з податку на прибуток (а.с.73-75, т.1).

На повторну заяву ПАТ «ЗАлК» №011-1377 від 30.09.2011 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС надано лист №8522/10/08-08 від 10.10.2011, в якому зазначено про відсутність в Податковому кодексі України положень щодо перерахування суми переплати з податку на прибуток на поточний рахунок підприємства. Крім того, зауважено про направлення до ДПС України інформації стосовно подання підприємством заяви щодо повернення переплати та про отримання відповіді позивача буде повідомлено додатково. (а.с.76-77, т. 1).

28 травня 2012 року позивач втретє звернувся до відповідача із проханням повернення коштів, надміру сплачених (а.с.78, т.1).

Листом № 1819/10/26 від 11.06.2012 податковий орган, посилаючись на пункт 43.3 статті 43 ПК України, зазначив, що згідно даних облікової картки, переплата з податку на прибуток виникла у платника 22 грудня 2008 року. Тому, станом на 11 червня 2012 року, сплинув строк, передбачений пунктом 43.3. статті 43 ПК України (а.с.80, т.1).

Позивач, не погодившись з позицією відповідача-1, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час виникнення спірних правовідносин порядок повернення надміру внесених до бюджету сум податків регулювався Законом України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ з наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України №2181), а також ПК України з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції.

Відповідно до пп.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Оскільки, Закон України № 2181 не містив визначення "надмірно сплачені грошові кошти", проте з метою практичного застосування п. 15.3. ст. 15 цього Закону Наказом ДПА України № 197 від 25.04.2003 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) було затверджено Узагальнююче податкове роз'яснення положень цього пункту в частині визначення терміну "надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі)" та граничних строків їх повернення: "З метою практичного впровадження вимог Порядку взаємодії органів державної податкової служби України та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України від 18.03.2003 N 125/58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.04.2003 за N 289/7610, термін "надміру сплачені" слід розуміти як суми податків, зборів (обов'язкових платежів), які на певну дату зараховані до бюджету понад узгоджені суми податкових зобов'язань (у тому числі штрафних санкцій), граничний термін сплати яких настав на таку дату."

Підпунктом 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надано визначення "надмірно сплачені грошові зобов'язання" - це суми коштів, на визначену дату зараховані у відповідний бюджет понад нарахованих сум грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких на таку дату настав.

Відповідно до пп. 17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно норм ст.43 ПК України:

- п.43.1 ст.43 помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу;

- п.43.3 ст.43 обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми;

- п.43.4 ст.43 платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку;

- п.43.5 ст.43 контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, судом встановлено, що законодавство, яке регулювало спірні правовідносини та було чинним до набрання ПК України чинності, так і ПК України містить тотожні поняття "надміру сплачених сум". Відтак, можна зробити висновок, що оскільки, надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, на визначену дату зараховані у відповідний бюджет понад нарахованих сум грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких на таку дату настав, статтями 17 та 43 ПК України передбачено право платника податків та порядок повернення саме надміру сплачених коштів, які є надміру сплаченими в розумінні статті 14 цього Кодексу, то кошти, які добровільно сплачені платником податків в рахунок погашення самостійно визначених поточних чи нарахованих контролюючим органом зобов'язань, та які з будь-яких обставин втратили своє значення як цільова сплата, не є надміру чи помилково сплаченими або надміру стягнутими, проте є фактичною переплатою коштів до бюджету, та з урахуванням приписів податкового законодавства можуть бути використані платником для заліку зобов'язань.

Отже, для набуття сумами переплати статусу "надміру сплачених грошових коштів" такі суми повинні бути сплачені платником податку понад суми нарахованих податкових зобов'язань, помилково (у більшому від встановленого самостійно чи контролюючим органом розміру), або стягнуті в примусовому порядку з платника податків.

Суд зазначає, що зменшення податкових платежів шляхом коригування податку до зменшення за підсумками 2008 року, не може враховуватись як надмірне надходження до бюджету, а позивач по справі в своїх заявах до податкового органу наполягає саме на поверненні на поточний рахунок переплати з податку на прибуток у розмірі 5 683 115,60 посилаючись на Порядок повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений Наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року №226, при тому, що переплата з податку на прибуток виникла у позивача не через помилкове нарахування податкового зобов'язання і не через надмірну сплату податку.

Виходячи з наведеного вище, та враховуючи, що позивачем сплачувались суми до бюджету на підставі власних декларацій з податку на прибуток за 2008 рік і відповідно такі суми вважались узгодженими сумами податкового зобов'язання платника податку, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність права на отримання визначених у позовній заяві коштів шляхом стягнення їх суми з бюджету, оскільки кошти в розмірі 5683115,60 грн., які сплачені добровільно та задля погашення саме самостійно нарахованих та нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань та які набули статусу переплати у зв'язку з внесенням змін до податкової звітності та рішеннями судів, не є сумою яка надміру/помилково сплачена чи примусово стягнута з позивача.

Матеріалами справи встановлено, що 27.12.2012 до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі) від СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС листом від 26.12.2012 №7661/7/18-310/3 надійшли для подальшого обліку реєстраційна та звітна частини облікової справи платника податків ПАТ "ЗАлК".

З 01.01.2013 підприємство ПАТ "ЗАлК" взято на облік до Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

З податку на прибуток підприємство має переплату у сумі 5683315,6грн. (а.с.165-166, т.2).

За наданими Запорізькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області картки особового рахунку платника податку та довідки про заборгованість (а.с.170-187, т.2) за позивачем з 2015 по 2016 рік обліковується заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; з рентної плати на використання води; єдиного соціального внеску.

Таким чином, враховуючи положення п.43.2 ст.43 ПК України, повернення помилково та /або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання можливе лише після повного погашення податкового боргу позивача.

Окрім того, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України надміру сплаченого податку на прибуток підприємств не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача-1 до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету, а також подальше зобов'язання відповідача-2 здійснити перерахунок цих коштів позивачу.

Дана позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного суду України від 24.07.2015 (а.с. 133-136, т.2).

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність права, в розумінні статей 14, 17, 43 ПК України, на отримання визначених у позовній заяві коштів шляхом стягнення їх суми з бюджету, оскільки кошти в розмірі 5683115,60 грн.: не є сумою яка надміру/помилково сплачена чи примусово стягнута з позивача; за позивачем обліковується податковий борг, відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо неповернення коштів та стягнення надміру сплачених коштів в розмірі 5683115,60 грн. не підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів КАС України та Закону України "Про судовий збір" у разі відмови у задоволенні позову, позивачу який не є суб'єктом владних повноважень та не звільнений від сплати судових витрат, підстави для повернення судового збору відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 та стягнення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств в розмірі 5683115,60 грн., - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя І.В.Садовий