Ухвала суду № 61252506, 30.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

30 серпня 2016 р. Справа №805/1224/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Белікові Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відвід судді від розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Центрально-Міського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області про стягнення заробітної плати, включаючи оплату часу простою та компенсації за невикористану відпустку,

за участю:

позивача - не з'явився,

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Вірченка Ю.М. - за довіреністю,

представників третіх осіб 1, 2. - не з'явились,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Центрально-Міського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області, в якому просить суд:

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області: заборгованість по заробітній платі: за вересень 2014 року в сумі 1551, 62 грн., за жовтень 2014 року - 2210, 15 грн., за листопад 2014 року - 2624, 16 грн. на загальну суму 6385, 93 грн.; заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 2500, 00 грн.; оплату простою в період з травня 2014 року по 05 листопада 2014 року в сумі 10500, 00 грн.

Від Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 30 серпня 2016 року до суду надійшла заява, якою заявлено відвід судді Голошивцю І.О. на підставі пункту 4 частини 1 статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відвід мотивував тим, що під час розгляду справи суддею не розглянуті наступні клопотання відповідача: про визнання обов'язковою особистої участі позивача у судовому засіданні від 17 червня 2016 року; про неприйняття судом до уваги документів, що отримані від позивача електронною поштою від 15 серпня 2016 року; про залишення позовної заяви без розгляду від 23 серпня 2016 року та не прийняті до уваги письмові пояснення відповідача від 19 серпня 2016 року, чим порушені норми Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідач послався на те, що судом порушуються його процесуальні права, визначені ч. 3 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), зокрема, не надана можливість ознайомитись з оригіналами документів, доданими до позовної заяви, відповідача позбавлено можливості задавати питання позивачеві з метою встановлення істотних обставин справи та на підтвердження правильності доводів відповідача. Такими діями суду, на думку відповідача, не забезпечено розгляд справи по суті, суддею не прийняті надані відповідачем докази та не приймаються заходи щодо усунення виявлених у ході судового засідання протиріч.

Відповідач також звернув увагу і на те, що суд безпідставно приймає до уваги не надання позивачем копії ідентифікаційного коду, а також звертає увагу на невідповідність електронної адреси, яка зазначена в заяві на отримання процесуальних документів в електронному вигляді реєстраційному номеру облікової картки платника податків, зазначеному в копіях розрахункових листків позивача.

До того ж суд, на думку відповідача, не засвідчився в особі (не встановив особу) позивача, зазначену в копіях розрахункових листків ОСОБА_1. Тому, відповідач дійшов висновку, що суд сприяє шахраям у заволодінні державними коштами і вважає, що об'єктивність судді у розгляді даної справи є сумнівною.

Розглянувши заяву Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відвід судді Голошивця І.О., суд вважає, що заява про відвід не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 27 Кодексу адміністративного судочинства України містить вичерпний перелік підстав для відводу судді.

Суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться:

1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15-1 цього Кодексу.

Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Обставиною для відводу судді, посилання на які містяться у ч. 2 ст. 27 КАС України, є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи.

Так, за приписами ст. 28 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередньої постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах першої і касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї ж справи в судах першої і апеляційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи Верховним Судом України, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій.

Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, у перегляді справи Верховним Судом України, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій адміністративній справі.

За таких обставин, в доводах Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не вбачається обставин, які є підставою для відводу (самовідводу) судді та вичерпний перелік яких наведений у статтях 27, 28 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення суддею положень законодавства з огляду на наступне.

Згідно з положеннями п. п. 10, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд є порушенням незалежності та самостійності суду.

Посилання відповідача на те, що суд упереджено ставиться до розгляду спору і надає перевагу одним доказам перед іншими є безпідставним, оскільки остаточне рішення по суті спору приймається судом у нарадчій кімнаті. Оцінка доказів надається в рішенні суду, яким фактично вирішується спір по суті, у даному ж випадку спір по суті судом не вирішений, оцінка наданим сторонами доказам у відповідності до вимог ст.ст. 69-71, 76, 79, 86 КАС України судом до виходу у нарадчу кімнату та прийняття остаточного рішення по суті спору взагалі не надавалась. З цих же підстав суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що суд безпідставно не розглянув клопотання Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 15 серпня 2016 року про неприйняття судом до уваги документів, які отримані від позивача електронною поштою. Зазначене клопотання за своєю суттю є заявою про недопустимість використання судом зазначених документів у якості належних та допустимих доказів під час прийняття судового рішення по суті спору. Оскільки спір судом по суті не вирішений, зазначені припущення відповідача щодо упередженості суду є необгрунтованим.

Що стосується посилань відповідача на порушення його процесуальних прав, передбачених ч. 3 ст. 49 КАС України, а саме, ненадання судом можливості ознайомитись з оригіналами доданих до позову документів, то суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають право: знайомитися з матеріалами справи. Тобто, за умов даної статті відповідач має право знайомитись саме з тими документами, що долучені до матеріалів справи, незважаючи на те чи є вони оригіналами або копіями. У заяві відповідач посилається на те, що його процесуальні права порушені судом, оскільки він не мав змоги ознайомитись саме з оригіналами доданих до позову документів. Проте, оригінали цих документів в матеріалах справи відсутні.

В той же час, судом було надано відповідачеві право ознайомитись з наявними у матеріалах справи доказами. Даний факт підтверджується відповідною заявою від 01 червня 2016 року про ознайомлення з матеріалами справи з написом, вчиненим власноручно представником відповідача - Вірченком Ю.М. про ознайомлення зі справою (а.с. 42).

З посиланнями відповідача на те, що позивачем не надана суду копія картки фізичної особи-платника податків про присвоєння ідентифікаційного коду, суд не може погодитись, оскільки вони не відповідають дійсності. В матеріалах справи наявна копія картки фізичної особи-платника податків про присвоєння ідентифікаційного коду № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 8). Зазначена картка не була надана суду в оригіналі та не була засвідчена судом. Проте, вказаний в ній ідентифікаційний код є ідентичним коду, який зазначений на розрахункових листках ОСОБА_1, що надані до матеріалів справи в якості доказів нарахування позивачеві заробітної плати відповідачем (а.с. 37-38).

Суд зазначає, що позовна заява надійшла від ОСОБА_1 через канцелярію суду поштою. Адміністративний позов підписаний позивачем особисто, як і заява про розгляд справи у відсутності позивача. Додані до позовної заяви документи надані в ксерокопіях і серед них наявні копія паспорту ОСОБА_1, картки про присвоєння ідентифікаційного коду та трудової книжки позивача. Перелічені документи не надані позивачем суду в оригіналах і не можуть бути засвідчені судом відповідно до ч. 4 ст. 79 КАС України, якою передбачено, що оригінали письмових доказів, які є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу. Проте, судом встановлено, що адреса реєстрації позивача: м. Макіївка-56, м-н. Зелений, 63/59, яка зазначена в копії паспорту, доданій ОСОБА_1 до позову (а.с. 7-8) ідентична адресам ОСОБА_1, які зазначені: в копії заяви ОСОБА_1 від 25 лютого 2016 року з якою вона зверталась до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (вх. № Д-368-0471 від 01 березня 2016 року), наданій суду відповідачем (а.с. 59); реєстраційно-контрольних картках ОСОБА_1, наданих відповідачем у якості доказів суду (а.с. 56, 61, 62) та у копії звернення ОСОБА_1 на урядову гарячу лінію, яка також надана суду відповідачем (а.с. 63).

При цьому, суд звертає увагу на те, що в супровідному листі від 14 березня 2016 року № Д-368-0471 (а.с. 10, 57), разом з яким позивачу були направлені на вимогу ОСОБА_1 довідка про заборгованість з заробітної плати та копія наказу про звільнення, відповідач зазначив адресу реєстрації позивача, яка містьться в копії паспорта: АДРЕСА_1. Копії зазначених наказу про звільнення від 05 листопада 2014 року № 3087/1 та довідки про заборгованість з заробітної плати від 14 березня 2016 року № Д-368-0471 були додані позивачем до позову (а.с. 11-12). Крім того, на поштовому конверті (а.с. 15), в якому до суду надійшов адміністративний позов з доданими до нього документами, зазначена та ж сама адреса, за якою позивач зареєстрована у м. Макіївка і яка міститься в копії паспорту.

Адміністративний позов з доданими до нього документами був прийнятий Відділом діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду та зареєстрований у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174. За формою та змістом позовна заява відповідала вимогам ст. ст. 106-107 КАС України, а тому була прийнята судом до провадження, оскільки підстав для відмови у відкритті провадження по справі не було, як і підстав для залишення позовної заяви без руху.

В той же час, відповідач, піддаючи сумніву ідентичність підпису особи, яка звернулась з позовом від імені ОСОБА_1 не надавав суду клопотань щодо проведення почеркознавчої експертизи та не наголошував на необхідності її проведення. Призначати зазначену експертизу з власної ініціативи у суду не було достатніх підстав, оскільки обов'язок доказування в адміністративному процесі покладається на сторін по справі. До того ж, за умов ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Зважаючи на перелічені норми процесуального права, враховуючи відсутність позивача на території, підконтрольній українській владі, а також з метою недопущення безпідставного затягування процесу розгляду справи, суд не призначив почеркознавчу експертизу з власної ініціативи.

Суд звертає увагу і на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року про відкриття провадження по справі явка сторін до судового засідання була визнана обов'язковою. З огляду на те, що позивачем була надана заява про розгляд справи в його відсутності, а також враховуючи клопотання відповідача від 17 червня 2016 року про визнання явки позивача до суду обов'язковою, суд прийняв відповідну ухвалу від 23 серпня 2016 року, якою повторно визнав обов'язковою явку позивача до судового засідання. Проте, позивач до судового засідання не прибув, явку свого представника до судового засідання не забезпечив. Крім того, судом з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, відповідними ухвалами від 10 травня 2016 року та від 10 серпня 2016 року у позивача були витребувані оригінали доданих до позиву документів. Зазначені ухвали також не були виконані позивачем. Заходи процесуального примусу до позивача судом не можуть бути застосовані, оскільки зазначена особа зареєстрована та фактично знаходиться на території, яка не підконтрольна українській владі.

Також, суд звертає увагу і на те, що ухвалою від 21 липня 2016 року було задоволено клопотання відповідача, до розгляду справи в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Центрально-Міський Відділ Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції. Третій особі було запропоновано надати письмові пояснення по суті спору, проте зазначена ухвала суду також виконана не була.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому, суд не вбачає підстав для відмови позивачеві у розгляді його справи по суті, оскільки такі дії суду призведуть до порушення особистих прав позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що посилання відповідача щодо порушення суддею норм законодавства не можуть свідчити про упередженість судді, а отже не можуть бути враховані як підстави для відводу судді.

Таким чином, суд вважає, що заява Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відвід судді Голошивця І.О. задоволенню не підлягає.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись статтями 27, 28, 30, 31, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відвід судді Голошивця І.О. - відмовити.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 30 серпня 2016 року в присутності представника відповідача.

Повний текст ухвали складається відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Суддя Голошивець І.О.