Ухвала суду № 61252492, 30.08.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

30 серпня 2016 р. Справа №805/1224/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі судового засідання Белікові Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про залишення без розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Центрально-Міського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області про стягнення заробітної плати, включаючи оплату часу простою та компенсації за невикористану відпустку,

за участю:

позивача - не з'явився,

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Вірченка Ю.М. - за довіреністю,

представників третіх осіб - не з'явились, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Центрально-Міського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області, в якому просить суд:

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області: заборгованість по заробітній платі: за вересень 2014 року в сумі 1551, 62 грн., за жовтень 2014 року - 2210, 15 грн., за листопад 2014 року - 2624, 16 грн. на загальну суму 6385, 93 грн.; заборгованість по компенсації за невикористану відпустку в сумі 2500, 00 грн.; оплату простою в період з травня 2014 року по 05 листопада 2014 року в сумі 10500, 00 грн.

Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області звернулось до суду з заявою від 23 серпня 2016 року № 329/07-21 (вх. № 15362/16 ) про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), у зв'язку з повторним неприбуттям позивача в попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

В обгрунтування заяви відповідач послався на те, що позивач без поважних причин не прибув у судові засідання, які відбулись 18 травня 2016 року та 23 серпня 2016 року. При цьому, заява про розгляд справи без участі позивача, яка надана останнім через електронну пошту, не містить власноручного підпису ОСОБА_1 та не може бути прийнята судом до уваги, як достатня підстава для розгляду справи по суті у відсутності позивача.

Крім того, відповідач послався на те, що у порушення п. 4 Тимчасового регламенту обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 07 вересня 2012 року № 105, у позивача не було технічної можливості здійснити електронний підпис на заяві про розгляд справи в його відсутності, як це передбачено нормами вищезазначеного Тимчасового регламенту. Тому відповідач, посилаючись на ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис", ст. 129 Конституції України та ст.ст. 7, 133 КАС України, просив залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою заяву та наполягав на її задоволенні.

Позивач та треті особи до судового засідання не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи приписи ст. 128 КАС України, суд приходить до висновку, що неявка зазначених учасників процесу до судового засідання не перешкоджає розгляду заяви про залишення позову без розгляду по суті.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Як вбачається з ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, явка сторін до судового засідання визнана обов'язковою. Крім того, враховуючи клопотання відповідача від 17 червня 2016 року про визнання обов'язковою особистої участі позивача у судовому засіданні, суд ухвалою від 23 серпня 2016 року повторно визнав обов'язковою явку позивача у судове засідання.

В матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи в його відсутності (а.с. 41 ), яке надійшло на офіційну електронну адресу Донецького окружного адміністративного суду (inbox@adm.dn.court.gov.ua) через електронну пошту та було зареєстровано Відділом діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду 01 червня 2016 року за вх. № 10036/16 (а.с. 40) у відповідності до вимог пункту 2.2. Організація роботи з документами, що передаються електронними засобами зв'язку (електронною поштою, факсом, телеграмою) Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 174. Зазначене клопотання позивача відповідає вимогам КАС України за формою та змістом.

Однією з умов залишення позовної заяви без розгляду відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України є відсутність клопотання позивача про розгляд справи без його участі.

У даному випадку, позивач надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутності. Зазначену заяву суд не має підстав залишити поза увагою з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частинами 1, 2 та 4 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі №9-зп).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Єеропейського Суду з прав людини природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Зокрема, у рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальних норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі по тексту - Конвенція).

Отже, з урахуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права, а також норм частини 2 статті 8, частини 2 статті 9 КАС України, суд вважає, що навіть якщо позивач не має можливості особисто з'явитись до суду, це не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи, у даних спірних правовідносинах.

Крім того, суд звертає увагу на те, що даний спір виник у зв'язку з порушенням права позивача на отримання заробітної плати та компенсації за частину невикористаної щорічної відпустки при звільненні. У даному випадку, підставою виникнення спірних правовідносин є непроведення роботодавцем остаточного розрахунку з працівником при звільненні. Тобто, між сторонами існує спір про майно (грошові кошти), яке належить отримати позивачу від відповідача. Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у ст.43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У справі «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що право власності, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України»).

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про неприпустимість позбавлення особи можливості захистити порушені майнові права в судовому порядку з формальних підстав, якими у даному випадку є неявка позивача до суду.

Суд не може залишити поза увагою клопотання позивача про розгляд справи в його відсутності, оскільки зазначене клопотання надійшло на офіційну адресу суду, було зареєстровано і передано головуючому судді у даній справі в порядку, встановленому чинним законодавством. Клопотання про розгляд справи у відсутності позивача подано заявником доступними йому засобами, зазначене клопотання позивача є сканкопією відповідного документу, який підписаний звичайним способом.

Тому суд вважає, що у даному випадку справа повинна бути розглянута за наявними у ній доказами відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України, якою зазначено наступне: якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, залишення позову без розгляду, на думку суду, порушить право позивача на судовий захист, гарантоване нормами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України та ст.ст. 2, 6 КАС України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 65, 69-71, 138-141, 143, 155, 160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача - Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.

Ухвала прийнята в нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 30 серпня 2016 року в присутності представника відповідача.

Повний текст ухвали складається відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.