Рішення № 61252015, 08.09.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016 р.Справа № 917/1162/16

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області, 36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон молоко", с. Штомпелівка, Хорольський район, Полтавська область, 37832

про стягнення 83 085,23 грн. збитків за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

Cуддя Мацко О.С.

Представники сторін у засіданні 11.08.2016р. та 08.09.2016р.:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №24/01-14/02-20 від 04.01.2016р.

Від відповідача: ОСОБА_2, дов.від 28.03.2016р.

У судовому засіданні 11.08.2016р. було оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України до 08.09.2016р. з метою надання можливості позивачу подати обгрунтовані заперечення на відзив відповідача.

У судовому засіданні 08.09.2016р. оглошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 83 085,23 грн збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Позивач на задоволенні позову наполягає. Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву (вих.№27 від 08.08.2016 р.), зокрема, вказує на те, що він є належним землекористувачем земельної ділянки, на якій знаходяться свердловини для забору підземних вод №2403 та №2416; ним не перевищувався встановлений законом ліміт забору підземних вод, що підтверджується журналами обліку водопостачання (водовідведення) побічними методами товариства; у встановленому порядку не приймалося рішення про припинення відповідачем спеціального водокористування; позивачем неправомірно обраховано розмір збитків з використанням у формулі для нарахувань коефіцієнту « 100» замість « 5», і сам факт завдання таких збитків не доведено (відзив арк. справи 25-26). У судовому засіданні 08.09.2016р. представник відповідача усно наполягав на тому, що останнім не завдано державі будь-яких збитків (забруднення навколишнього природного середовища, перевищення лімітів водоспоживання тощо).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Згідно Наказу від 05.08.2015р. №132/1-03 та направлення на перевірку від 05.08.2015р. №132/01-01-14 позивачем у період з 12.08.2015р. по 02.09.2015 р. проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем - ТОВ «ОРІОН МОЛОКО», за результатами якої складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 02.09.2015№ 133/01-01-14 (арк. справи 7-10).

В ході перевірки, зокрема, виявлено самовільний забір води підземних джерел зі свердловини №2416, яка розташована в с. Штомпелівка Хорольського району Полтавської області та № 2403, яка розташована в с. Наталівка Хорольського району Полтавської області за період з 03.12.2014 по 31.12.2014, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Так, відповідач мав дозвіл на спеціальне водокористування від 11.12.2009р. №2137 терміном дії до 02.12.2014 року (арк. справи 35-36); у подальшому ним отримано новий дозвіл №0351/Пол від 09.02.2015 р. (арк. справи 38-39) терміном дії до 09.02.2018р. А в період, зазначений у позові, фактично дозвіл на спеціальне водокористування був відсутній.

Як вказує позивач, під час проведення перевірки відповідачем надано довідку без номера та дати, відповідно до якої ним здійснено забір води з підземних джерел в період з 03.12.2014р. по 31.12.2014р. в обсязі 2154,70 куб.м. (копія довідки арк. справи 11). Вказане відповідачем не оспорюється.

Позивачем на підставі "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009р. (надалі - Методика) розраховано шкоду (збитки), заподіяну державі внаслідок самовільного використання води з водного об'єкту за період з 03.12.2014 . по 31.12.2014 р., розмір якої становить 85 067, 56 грн (розрахунок - арк. справи 13). Даний розрахунок разом з претензією №46/02-08 (арк.справи 12) був направлений відповідачеві, проте станом на час розгляду справи збитки останнім не відшкодовані. З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача 83 085,23 грн. збитків.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Порядок використання водних ресурсів регламентується Водним кодексом України. Приписами статті 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України передбачено обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування на підставі дозволу.

Таким чином, спірні водні правовідносини, які пов'язані з обов'язковістю отримання відповідачем дозволу на спецводокористування, вичерпно врегульовані статтями 44, 48, 49 Водного Кодексу України як нормами спеціального закону.

У відповідності до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 110 Водного кодексу України порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України заподіяна шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В пунктах 1.3, 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" зазначено, що розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права масності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 1 Водного Кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні, здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Судом встановлено, що відповідачем здійснюється забір підземних вод з 2-х артезіанських свердловин, які використовуються для задоволення виробничих та господарсько-побутових потреб підприємства, водозабезпечення вторинних споживачів. Забір води здійснюється з використанням насосного обладнання. Тобто, відповідачем здійснюється спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України).

Суд на підставі матеріалів справи дійшов до висновку, що протиправна поведінка відповідача у заподіянні збитків внаслідок самовільного водокористування без відповідного дозволу підтверджується документами, складеними за результатами перевірки: Актом перевірки №133/01-01-14 (яким встановлено здійснення відповідачем у період з 03.12.2014р. по 31.12.2014р. забору 2154,7 м3 води без спеціального дозволу на спеціальне водокористування), розрахунком шкоди, обрахованої відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 20.07.2009 №389, які не оскаржені відповідачем та не визнані незаконними у встановленому чинним законодавством порядку.

Заперечення відповідача стосовно того, що ним вживалися дії, спрямовані на отримання нового дозволу та укладався Договір №0159/14Д від 10.10.2014р. про надання послуг у сфері екології, не спростовують факту водокористування без дозволу у вказаний у позові період. Так само не є підставою для відмови у позові той факт, що відповідач є належним землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовані свердловини для забору підземних вод, оскільки чинне законодавство не пов"язує необхідність отримання чи неотримання відповідних дозволів на спецводокористування з наявністю у відповідача речових прав на земельну ділянку чи їх відсутністю. Не беруться до уваги також і посилання відповідача на ст.23 Кодексу України про надра, оскільки, як уже зазначалося вище, водні правовідносини, які пов'язані з обов'язковістю отримання відповідачем дозволу на спецводокористування , вичерпно врегульовані статтями 44, 48, 49 ВК України як нормами спеціального закону. В свою чергу, стаття 23 Кодексу України про надра звільняє певних суб'єктів (землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок) від отримання спеціальних дозволів на користування надрами, що не слід ототожнювати з дозволами на спецводокористування.

Так само необгрунтованими суд вважає заперечення відповідача стосовно неправильного нарахування розміру заподіяних збитків, а саме: використання при розрахунку формули З сам =100*W*тар (грн). Відповідач вважає, що розмір збитків якщо і потрібно обраховувати, то за формулою З сам=5*W*тар (грн), адже відповідно до Наказу Мністерства екології та природних ресурсів України №367 від 13.10.2015р. внесено зміни до Методики, та відповідно змінено коефіцієнт, який використовується при обчисленні розміру збитків. Вказана позиція відповідача суперечить Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України за N02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», якими передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. У даному випадку позивачем правомірно здійснено розрахунок з використанням методики, що діяла на час вчинення порушення (а не на час пред'явлення претензії, як того вимагає відповідач).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України при розгляді подібних категорій справ (постанова від 17.05.2016р. у справі №922/976/14, постанова від 04.06.2014р. у справі №916/1321/13).

Судовий збір покладається на відповідача в силу приписів ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон молоко» (с. Штомпелівка, Хорольський р-н, Полтавська обл. 37832, ідентифікаційний код 35754120)

83 085, 23 грн. збитків, завданих державі і перерахувати їх на р/р 33110331700483 у Хорольське УК/с.Штомпелівка /24062100, код ЄДРПОУ 37888111, для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, МФО 831019.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон молоко» (с. Штомпелівка, Хорольський р-н, Полтавська обл, 37832, ідентифікаційний код 35754120) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтава, 22030001: код отримувача за ЄДРПОУ 38019510; рахунок отримувача 31214206783002; банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області: код банку отримувача: 831019) 1378 грн. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.09.2016р.

Суддя О.С.Мацко