Рішення № 61251792, 08.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016Справа №910/11914/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" (далі - Завод) до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) про стягнення 79 273,23 грн.,

за участі представників:

позивача: не з'явились,

відповідача: Корсуна Ю.Ю. за довіреністю від 29 квітня 2016 року № Ц-2/3-04/186-16,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2016 року Завод звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що Залізницею було здійснене перевезення вантажу за контрактом від 31 травня 2013 року № 13-001768, укладеним між постачальником - публічним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод" (правонаступником якого є позивач) та покупцем - "Metinvest International S.A.". У результаті перевезення було встановлено факт нестачі у вагонах № 56955461, № 61012340, № 53602488, № 53116661, що зафіксовано шляхом складання комерційних актів від 30 січня 2016 року БН № 722908/1, БН № 722909/2, БН № 722910/3 та БН № 722911/4, у зв'язку з чим Завод просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 79 273,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 липня 2016 року прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 910/11914/16 та призначено її до розгляду на 15 липня 2016 року.

15 липня 2016 року розгляд справи було відкладено на 25 серпня 2016 року, про що судом було постановлено відповідну ухвалу.

19 серпня 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 3 серпня 2016 року про залучення в якості іншого відповідача державного підприємства "Донецька залізниця".

Згідно частини 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25 серпня 2016 року продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 8 вересня 2016 року.

Представник відповідача у даному судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 20 липня 2016 року. В основу заперечень відповідача покладено той факт, що позивачем не надані належним чином засвідчені документи розміру дійсної вартості втраченого вантажу, підписані головним бухгалтером, а також відповідні копії податкової накладної.

Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання, призначене на 8 вересня 2016 року, не забезпечив.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов контракту від 31 травня 2013 року № 13-001768, укладеного між "Metinvest international S.A." та публічним акціонерним товариством "Єнакієвський металургійний завод", правонаступником якого є позивач, згідно залізничних накладних № 51483758, № 51483857, № 51483667 та № 51483626 від 30 січня 2016 року у вагонах № 56955461, № 61012340, № 53602488 та № 53116661 на станцію Маріуполь-Порт доставлено вантаж (катанка стальна), вантажовідправник - приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод", вантажоодержувач - товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Шиппінг".

30 січня 2016 року вантаж було видано на станції призначення з комерційними актами БН № 722908/1, БН № 722909/2, БН № 722910/3 та БН № 722911/4, які свідчать про недостачу вантажу, а саме: у вагоні № 53602488 - 2500 кг, у вагоні № 61012340 - 3950 кг, у вагоні № 56955461 - 2450 кг та у вагоні № 53116661 - 2850 кг.

Згідно вимог статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Судом встановлено, що комерційні акти БН № 722908/1, БН № 722909/2, БН № 722910/3 та БН № 722911/4 від 30 січня 2016 року складені з дотриманням Правил складання таких актів.

Розрахунок шкоди, спричиненої внаслідок недостачі вантажу у вагонах № 56955461, № 61012340, № 53602488 та № 53116661 проведений позивачем відповідно до Правил перевезення вантажів та становить 79 273,23 грн.

Спір виник внаслідок порушення відповідачем правил перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення із складанням комерційних актів БН № 722908/1, БН № 722909/2, БН № 722910/3 та БН № 722911/4 від 30 січня 2016 року та виникненням у відповідача перед позивачем обов'язку відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 ЦК України обумовлено, що в разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Частина 1 статті 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачає, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до частини 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК України).

Частиною 1 статті 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 2 статті 22 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За статтею 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту).

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно зі статтею 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач - товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест Шиппінг", передав право на пред'явлення претензій та позовної заяви вантажовідправнику - приватне акціонерне товариство "Єнакієвський металургійний завод", про що свідчить переуступний підпис на накладних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 2 червня 2016 року, Залізниця заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. В основу заперечень відповідача було покладено той факт, що позивачем не надані належним чином засвідчені документи розміру дійсної вартості втраченого вантажу, зокрема, підписаної головним бухгалтером, копії податкової накладної.

Зі змісту статті 924 ЦК України, статті 314 ГК України і статей 114, 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

На виконання приписів чинного законодавства позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду належним чином завірені копії спірного контракту № 13-001768 від 31 травня 2013 року, специфікації до цього контракту від 31 травня 2013 року № 623 та № 624, сертифікати якості на спірну продукцію, а також рахунки-фактури від 31 січня 2016 року № 90672210 та від 5 лютого 2016 року № 90704365.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку суми збитків, спричинених нестачею вантажу, вбачається, що останній був проведений з урахуванням пункту 27 Правил виходячи з вартості цього вантажу, встановленою вищезазначеними документами.

Судом встановлено, що загальна вартість недостачі вантажу становить 79 273,23 грн., враховуючи недостачу через природні втрати.

За таких обставин заперечення відповідача не беруться судом до уваги у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Оскільки порушення відповідачем правил перевезення вантажу та наявності у зв'язку з цим шкоди в розмірі, визначеному Заводом у своїй позовній заяві, належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 79 273,23 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, місто Красний Лиман, вулиця Кірова, будинок 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь приватного акціонерного товариства "Єнакієвський металургійний завод" (87504, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Ілліча, будинок 54, блок 4, ідентифікаційний код 00191193) 79 273 (сімдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 23 коп. збитків, а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 вересня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко