Рішення № 61251771, 05.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016Справа №910/12571/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Медіа Експерт»

про стягнення заборгованості у розмірі 50 188,17 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Отрошенко О.М. (довіреність № 01/12/15 від 01.12.2015);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

11.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Медіа Експерт» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 50 188,17 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 20.12.2015 між ним та відповідачем був укладений договір на проведення рекламної(их) кампанії(й) № ПМ-2310 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався проводити для відповідача рекламні кампанії на території України (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідач послуги, надані позивачем, прийняв, проте не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 49 699,21 грн основного боргу, 448,11 грн пені та три проценти річних у розмірі 40,85 грн.

Провадження у справі № 910/12571/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 та призначено її розгляд на 01.08.2016.

28.07.2016 через загальний відділ діловодства суду представника позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 13.07.2016, для долучення до матеріалів справи.

01.08.2016 у судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 13.07.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 розгляд справи відкладено на 05.09.2016.

18.08.2016 через загальний відділ діловодства суду представника позивача подав пояснення щодо строку виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг, а також документи для долучення до матеріалів справи.

02.09.2016 через загальний відділ діловодства суду представника відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору.

05.09.2016 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимоги ухвал суду від 13.07.2016 та 01.08.2016 не виконав.

Судом було розглянуто клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору, подане представником відповідача 02.09.2016. Вказане клопотання обґрунтоване необхідністю участі представника відповідача в іншому судовому засіданні по справі № 362/4129/16-к. Водночас документів, що підтверджують призначення розгляду справи № 362/4129/16-к на 05.09.2016 представник відповідача, в порушення вимог ст. ст. 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, до клопотання не долучив.

Крім того, за відсутності у одного представника можливості взяти участь в судовому засіданні, учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.201 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Суд зазначає, що справа № 910/12571/16 розглядається господарським судом з липня 2016, що вказує та не, що у відповідача було більш ніж достатньо часу для надання всіх документів, що обґрунтовували б його правову позицію по суті спору.

За висновками суду, у даному випадку відкладення розгляду справи фактично свідчитиме про протиправне затягування строків розгляду спору та може призвести до порушення прав і законних інтересів позивача.

Слід також зауважити, що судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених ч. 3 ст. 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Щодо господарського судочинства зазначені засади своє втілення і розвиток дістали у розділах I, XII та XII-1 Кодексу. Принципи рівності перед законом і судом та змагальності визначені у статтях 4-2, 4-3 розділу I «Загальні положення» Кодексу, є загальними і застосовуються у всіх інстанціях господарського судочинства. Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, закріплений у розділах XII, XII-1 Кодексу, якими врегульовано процедуру перегляду рішень господарських судів в апеляційному та касаційному порядку.

У рішенні № 11-рп/2012 від 22.04.2012 Конституційного Суду України у справі у справі № 1-12/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України зазначено, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 4-2 Кодексу); судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими господарський суд повинен створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні умови та можливості для реалізації їхніх прав (стаття 4-3 Кодексу).

Наразі, господарський суд зазначає, що під час розгляду спору сторонам було забезпечено рівні можливості доказування всіх обставин, на які вони посилаються, а задоволення у даному випадку клопотання відповідача про відкладення розгляду справи ніяким чином не свідчитиме про забезпечення засад здійснення господарського судочинства.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.09.2016, а клопотання відповідача про відкладення розгляду спору підлягає залишенню без задоволення.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були отримані ним завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення, долученими до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до розпорядженням Київського міського голови «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві» № 125/1 від 19.02.2016 вулицю Строкача Тимофія було перейменовано на вулицю Сім'ї Стешенків.

Відтак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

20.12.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ван Медіа Експерт» (далі - відповідач) був укладений договір на проведення рекламної(их) кампанії(й) № ПМ-2310 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну(і) кампанію(ї) для відповідача на території України на узгоджених сторонами у додатках до договору поверхнях спеціальних конструкцій (далі - послуги), а відповідач зобов'язувався вказані послуги прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.5.5 договору сторони домовились підписувати акти прийому-передачі наданих позивачем відповідачу робіт та послуг за цим договором.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що згідно з п. 3.5.5 договору позивач направляє відповідачу для підписання два примірники акту прийому-передачі робіт та послуг. Відповідач протягом п'яти робочих днів від дати одержання акта підписує його або направляє позивачу мотивовану відмову від підписання акту. Після одержання позивачем підписаного відповідачем акту, позивач протягом п'яти робочих днів повертає відповідачу один екземпляр акту, а також іншу необхідну документацію. Не підписання відповідачем акта протягом 10 (десяти) днів від дати одержання без мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем договірних зобов'язань.

Позивач протягом травня 2016 надав відповідачу послуги загальною вартістю 49 699,21 грн, що підтверджується актом надання послуг № Б-2296 від 31.05.2016 (далі - акт № Б-2296 від 31.05.2016) та рахунком на оплату № У-2681 від 21.04.2016, копії яких долучені до матеріалів справи.

24.06.2016 позивач направив акт № Б-2296 від 31.05.2016 на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Т. Строкача,1), а також на вказану в договорі адресу для листування (а/с 79, м. Київ 01054), що підтверджується описами вкладення у лист з оголошеною цінністю та фіскальними чеками підприємства поштового зв'язку № 0836 та № 0834 від 24.06.2016, копії яких долучені до матеріалів справи.

Однак, відповідач протягом строку, встановленого умовами договору, акт № Б-2296 від 31.05.2016 не підписав, обґрунтованої відмови від підписання вказаного акту позивачу не направив, доказів зворотного, в порушення вимог ухвали суду від 01.08.2016, суду не надав.

Відтак, з урахуванням положень п. 4.5 договору, відповідач вважається таким, що прийняв послуги, надані позивачем протягом травня 2016. Водночас, вказані послуги оплачені відповідачем не були.

01.07.2016 з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 15771 від 30.06.2016 та просив сплатити заборгованість, що підтверджується описом вкладення у лист з оголошеною цінністю та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 0139 від 01.07.2016, копії яких долучені до матеріалів справи. Проте, відповіді не отримав.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 49 699,21 грн основного боргу, 448,11 грн пені та три проценти річних у розмірі 40,85 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовують доводи останнього, суду не надав.

З огляду на вкладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 49 699,21 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 448,11 грн пені та три проценти річних у розмірі 40,85 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 договору передбачений порядок розрахунків: оплата по даному договору здійснюється поетапно за кожний період, визначений додатками, на підставі рахунка-фактури, наданого позивачем, протягом п'яти банківських днів у розмірі 100% оплати не пізніше ніж до 25 числа наступного місяця слідуючого за звітним, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на банківський рахунок позивача згідно реквізитів, зазначених у договорі (або рахунку-фактурі при їх зміні).

Враховуючи положення п. 4.2 договору, послуги, надані позивачем протягом травня 2016 (акт № Б-2296 від 31.05.2016), повинні були бути оплачені відповідачем по 24.06.2016 (включно), а прострочення виконання зазначеного зобов'язання настало з 25.06.2016.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач послуги, надані позивачем протягом травня 2016, не оплатив, отже допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем зобов'язань по оплаті рекламної кампанії, позивач вправі стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати).

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний вірно, без порушення вимог чинного законодавства та умов договору.

Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 26.06.2016 по 05.07.2016 у розмірі 448,11 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний вірно, з дотриманням вимог законодавства України та умов договору.

Відтак, вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 26.06.2016 по 05.07.2016 у розмірі 40,85 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1 378,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ван Медіа Експерт» (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Стешенків, буд. 1; ідентифікаційний код 40063485) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 32 Г, приміщення 249; ідентифікаційний код 34716807) 49 699,21 грн (сорок дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять грн 21 коп.) основного боргу; 448,11 грн (чотириста сорок вісім грн 11 коп.) пені; 40,85 грн (сорок грн 85 коп.) трьох процентів річних; 1 378,00 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім грн 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 вересня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань