Рішення № 61251756, 06.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016Справа №910/11265/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»

про стягнення 49 000,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

15.06.2016 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №302001/4095/0001506 від 28.08.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), що підтверджується постановою суду, була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 49 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2016 суддею Пригуновою А.Б. порушено провадження у справі № 910/11265/16 та вказану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.07.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.07.2016 у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду від 17.06.2016, розгляд справи відкладено на 10.08.2016.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду міста Києва від 04.08.2016 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/11265/16.

04.08.2016 в результаті повторного автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва справу №910/11265/16 передано для розгляду судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.08.2016 суддею Демидовим В.О. прийнято справу №910/11265/16 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.09.2016.

10.08.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого проти задоволення позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не надав підтвердження сплати страхувальником страхової премії за договором добровільного страхування наземного транспорту, а отже не надав підтвердження дії (чинності) зазначеного договору страхування на момент ДТП, та, як наслідок, правомірності виплати позивачем суми в розмірі 49 000,00 грн. саме у якості страхового відшкодування. Крім того відповідача зазначав, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт проведення ремонту, як і не надано свідоцтва платника ПДВ СТО - ТОВ «Торговий Дім «Євромоторс».

23.08.2016 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 7/2-28/22056 від 17.08.2016 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АІ/461619.

Представник позивача в судове засідання 06.09.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача у судове засідання 06.09.2016 також не з'явився, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Перебування представника відповідача у відпустці не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

28.08.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АКТАВІС Україна» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №302001/4095/0001506 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль».

Строк дії договору страхування - з 13.09.2015 до 12.09.2016 (п. 1.4 договору).

28.10.2015 о 14 год. 30 хв. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, по пр. Грушевського в м. Кам'янець-Подільському, не вибравши безпечну швидкість руху, не врахувавши дорожню обстановку, не дотримавши безпечної дистанції, допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1, який рухався попереду в попутному напрямку, внаслідок чого сталось зіткнення автомобілів, та автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п. п. 12.1, 3.1 Правил дорожнього руху України.

В результаті ДТП автомобіль «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується розширеною довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 75494731, виданою ВДАІ Кам'янець-Подільського МВ УМВС в Хмельницькій області.

Згідно з постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.11.2015 у справі №676/6861/15-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_2 п. п. 12.1, 3.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

В матеріалах справи міститься заява від 30.10.2015 про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 28.10.2015, та просив виплатити страхове відшкодування на рахунок СТО - ТОВ «Торговий Дім «Євромоторс».

Відповідно до звіту №05/16 від 15.01.2016, складеного ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №793/15 від 16.10.2015) матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 61 497,23 грн. з ПДВ.

Відповідно до рахунку на оплату №СЕК-5491 від 02.11.2015, виставленого ТОВ «Торговий Дім «Євромоторс», відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1, склав 51 452,10 грн. з ПДВ.

Листом №105-02/2016 від 02.02.2016 вигодонабувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» просило здійснити виплату страхового відкодування за страховим випадком від 28.10.2015 на рахунок СТО - ТОВ «Торговий Дім «Євромоторс».

Відповідно до страхового акту № 00179483 від 03.02.2016 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 51 452,11 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту № 00179483 від 03.02.2016 була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок СТО - ТОВ «Торговий Дім «Євромоторс» в розмірі 51 452,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням №003785 від 04.02.2016.

Матеріали справи містять заяву позивача №16999 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою в сумі 50 000,00 грн., направлену на адресу відповідача за вих. №908 від 11.02.2016.

Посилаючись на те, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» грошові кошти у розмірі 49 000,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1, становить 51 452,11 грн., що вбачається зі страхового акту № 00179483 від 03.02.2016, у якому позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 51 452,11 грн., та рахунку на оплату №СЕК-5491 від 02.11.2015, виставленого ТОВ «Торговий Дім «Євромоторс».

Вказана сума відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1, у розмірі 51 452,11 грн. була виплачена позивачем на рахунок ТОВ «Торговий Дім «Євромоторс», що підтверджується платіжним дорученням №003785 від 04.02.2016, на підставі заяви страхувальника від 30.10.2015 про виплату страхового відшкодування.

Вина особи ОСОБА_2, який керував автомобілем НОМЕР_2, встановлена постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.11.2015 у справі №676/6861/15-п.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/461619, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_2.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АІ/461619 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 1 000,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн. (50 000,00 грн. (ліміт відповідальності) - 1 000,00 грн. франшизи), а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 49 000,00 грн.

Стосовно заперечень щодо нечинності договору страхування, слід зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, доказів існування спору між страховиком та страхувальником щодо чинності укладеного правочину сторонами не надано, а тому враховуючи, що з моменту настання страхового випадку страховик та страхувальник вчинили всі необхідні дії, спрямовані на виконання зобов'язань за договором, суд дійшов висновку, що підстав вважати укладений між сторонами договір нечинним немає.

Безпідставними є також твердження відповідача про те, що сума страхового відшкодування повинна бути зменшена і обчислюватись без урахування ПДВ.

Дійсно, відповідно до п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Оскільки страхові компанії здійснюють операції, що не є об'єктом оподаткування, податок на додану вартість ними не нараховується та не сплачується.

Водночас, відповідач помилково ототожнює господарські операції з купівлі-продажу запчастин та матеріалів та виконання робіт по ремонту КТЗ з господарською операцією по виплаті страхового відшкодування, яка випливає з договору страхування.

Разом з тим, судом встановлено, що відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля марки «Renault Clio», д.н.з. НОМЕР_1, було здійснено СТО - ТОВ «Торговий Дім «Євромоторс» 02.11.2015, тобто до моменту виплати позивачем страхового відшкодування (04.02.2016), а відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70 а, код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 12.09.2016.

Суддя В.О. Демидов