Ухвала суду № 61251314, 06.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 р.Справа № 818/3783/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2016р. по справі № 818/3783/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро"

до ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0001202207 від 04 червня 2015 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 874765,00 грн. та штрафними фінансовим санкціями на суму 218 941,55 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області № 0001202207 від 04 червня 2015 року в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 849473,75 грн. за основним платежем в розмірі 679579, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 169894,75 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог , подав апеляційну скаргу, посилаючись на те , що судом неповно з'ясовані обставини справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову від 12.07.2016 р. в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль-Агро" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 21 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 1208/2207/39058917/13 від 20 травня 2015 року .

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.6, підпунктів 138.10.2, 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Аваль - Агро" занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 879289 гривень.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001202207 від 04 червня 2015 року, яким відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток за основним платежем на суму 879 289 грн. та штрафними фінансовим санкціями на суму 219822,55 грн., а всього на загальну суму 1 099 111,25 грн. .

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту та про необґрунтованість висновків акту перевірки, що господарська операція щодо придбання і продажу сої українського походження урожаю 2014 року є збитковою, а тому суперечить меті господарської діяльності підприємства та стосовно того , що ТОВ "Аваль-Агро" фактично не підтверджено ризик, який було застраховано по господарським операціям із ПАТ "Іскра" та СФГ "Едем".

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

За приписами пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Кодексу розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до ст. 140.1.6. ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Страхування ризиків та майна позивача було здійснено в рамках його господарської діяльності.

За змістом ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (частина перша статті 6 Закону № 85/96-ВР).

Пунктом 18 частини четвертої статті 6 Закону № 85/96-ВР встановлено, що видом добровільного страхування може бути страхування фінансових ризиків.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загально виробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, закон пов'язує виникнення права на валові витрати з фактом отримання доходу, а не його розміру. В законі не визначається щодо обов'язкового перевищення доходу витратами.

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Таким чином, придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат платником податків.

Крім того, всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.231 ПКУ розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, не обов'язково аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому або в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є один із варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Так, як слідує зі змісту постанови Верховного Суду України від 28 лютого 2011 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, за заявою підприємства про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 2 грудня 2010 року, Верховний суд України погодився із висновками судів у цій справі, згідно яких збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Згідно 138.8. ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За приписами підпункту 138.10.3 пункту 138.2 статті 138 Кодексу до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;б) витрати на ремонт тари;в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Щодо податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області № 0001202207 від 04 червня 2015 року в частині визначення грошового зобов'язання по господарським операціям із Мілен Трейдінг Сарл та ПАТ "Страхова Компанія "Дніпромед".

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Аваль-Агро" віднесено до витрат страхові платежі, сплачені ПАТ "Страхова Компанія "Дніпромед".

Так, підприємством укладено договір страхування з ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" від 01/10/2014 /АА-Ф-1.

Предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із збитками при здійсненні страхувальником своєї господарської діяльності, які виникли внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом страхувальника (покупцем) своїх зобов'язань за контрактом № МТР260914-2SВ.

Також укладено договір страхування з ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" від 01/10/2014 /АА-Ф-2.

Предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із збитками при здійсненні страхувальником своєї господарської діяльності, які виникли внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом страхувальника (покупцем) своїх зобов'язань за контрактом № МТР260914SВ.

Крім того, ТОВ "Аваль-Агро" укладено з ПАТ "Іскра" договір контрактації сільськогосподарської продукції № б/н від 9 квітня 2014 року.

Предметом договору є сільськогосподарська продукція, а саме весь соняшник в кількості орієнтовно 3200 тон. Контрактант надає передоплату в розмірі 3468000 грн. на рахунок виробника в строк, погоджений сторонами згідно з графіком. Загальна вартість товару становить орієнтовно 9600000 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Аваль-Агро" перерахувало кошти ПАТ "Іскра" 14 квітня 2014 року в сумі 500000 грн., 18 квітня 2014 року в сумі 33600 грн., 30 травня 2014 року в сумі 88000 грн.

Також, ТОВ "Аваль-Агро" укладено з СФГ "Едем" договір контрактації сільськогосподарської продукції від 9 квітня 2014 року №2.

Предметом договору є сільськогосподарська продукція, а саме соняшник в кількості орієнтовно 140 тон. Контрактант може надавати виробнику передоплату в розмірі, узгодженому сторонами, що оформляється додатком до цього договору. Загальна вартість товару становить орієнтовно 448000 грн.

Податковий орган вважає, що ТОВ "Аваль-Агро" фактично не підтверджено ризик, який було застраховано по господарським операціям із ПАТ "Іскра" та СФГ "Едем".

Однак , доказів страхування позивачем фіктивних операцій податковим органом до матеріалв справи не надано, факт неспіврозмірності страхових виплат з вартістю застрахованого товариством ризиківа відповідачем не доведено, тоді як оцінка ймовірності втрати або пошкодження такого майна також не є компетенцією податкового органу.

Суд першої інстанції вірно зазначив , що до повноважень податкового органу належить лише контроль за дотриманням суб'єктом господарювання податкового законодавства, тоді як оцінка ефективності діяльності платника перебуває поза межами компетенції органів податкової служби. Обґрунтованість витрат платника, які зменшують у цілях оподаткування отримані ним доходи, не може оцінюватися з точки зору їх доцільності та раціональності для досягнення економічного результату.

Тобто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про фактичне не підтвердження ТОВ "Аваль-Агро" ризику, який було застраховано по господарським операціям із ПАТ "Іскра" та СФГ "Едем" , тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 264038,0грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 66009,5грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 415541,0 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 103885,25 грн.

Матеріали справи свідчать . що 26.09.2014р. ТОВ "Аваль -Агро" укладено із Мілен Трейдінг Сарл контракт №МТР260914-2SB та контракт №МТР260914 SB.

Предметом зазначених контрактів є зобов'язання продавця (Мілен Трейдінг Сарл) прийняти та оплатити соєві боби, українського походження врожаю 2014 року згідно ДСТУ 4964:2008 .

На виконання умов зазначених контрактів ТОВ "Аваль -Агро" поставлено Мілен Трейдінг Сарл соєві боби, що підтверджується ВМД , що не спростовується представниками податкового органу.

При цьому , податковий орган вважає , що зазначена господарська операція є збитковою, а тому суперечить меті господарської діяльності підприємства, оскільки позивач не отримав прибутку від здійсненні господарських операцій з придбання сої та її продажу, а отримав лише збитки через те, що його витрати перевищують дохід, отриманий від продажу. Відповідач дійшов зазначеного висновку порахувавши дохід, визначивши його в сумі 11 009 622,7 грн.(відповідно до вантажно-митних декларацій), а витрати, за його розрахунками складають 13 318 181,65 грн. (а.с. 99 том. 1).

Проте, податковим органом не взято до уваги те, що позивачем 04.06.2014р. укладено контракт № ЗАО/12039- ДГВ від 04.06.2014р. з ЗАТ "Содружество-Соя" (Російська Федерація) та Додаткова угода № 01 від 04.06.2014р. до цього контракту щодо обсягу партії товару (2300 тон) та ціни (480 доларів за тону).

Відповідно до умов зазначеного контракту ТОВ "Аваль-Агро" зобов'язаний поставити ЗАТ "Содружество-Соя" соєві боби.

ЗАТ "Содружество-Соя" листом від 01.08.2014р. звернулося до ТОВ "Аваль-Агро" з повідомленням щодо обставин , які унеможливлюють виконання Контракту (форс-мажор) - Рішення Федеральної служби по ветеринарному та фіто санітарному надзору Російської Федерації "Про запровадження тимчасових обмежень на ввезення деяких видів рослинної продукції Українського походження", у т.ч. заборону на ввезення до Російської Федерації бобів соєвих. Додатково був наданий лист Торгово- промислової палати Калінінградської області щодо введених Россільгоспнадзором обмежень на ввезення деяких видів рослинної продукції Українського походження", у т.ч. заборону на ввезення до Російської Федерації бобів соєвих з копією інтернет - сторінки Федеральної служби по ветеринарному та фіто - санітарному надзору Російської Федерації щодо введення обмежень. Вищезазначені документи були надіслані кур'єрською службою доставки 05.08.2014, про що свідчить упаковочний лист-специфікація.

Однак, на момент отримання зазначеної інформації позивач вже уклав договори ТОВ "Лани Драбівщини" від 02.06.2014 №2-ЛД, СТОВ "Піщальники" від 02.06.2014 №1, ПСП "Глорія" від 02.06.2014 №1 про поставку сої українського походження урожаю 2014 року.

Відповідно до змісту зазначених угод у ТОВ "Аваль-Агро" виник обов'язок прийняти та сплатити вартість сої.

Отже, виходячи з аналізу наведених угод у позивача виникла необхідність знаходження нового покупця , оскільки ЗАТ "Содружество-Соя" відмовилося придбавати сою українського походження урожаю 2014 року.

26.09.2014р. ТОВ "Аваль -Агро" укладено із Мілен Трейдінг Сарл контракт №МТР260914-2SB та контракт №МТР260914 SB.

Предметом зазначених контрактів є зобов'язання продавця (Мілен Трейдінг Сарл) прийняти та оплатити соєві боби, українського походження врожаю 2014 року згідно ДСТУ 4964:2008 .

Відповідно до умов договору ціна товару складає -365 Дол.Сша за 1. метричну тону (а.с. 34).

Тобто , фактично позивач сплатив за отриманий товар кошти у гривні, а дохід від її продажу отримав у доларах США, частину з яких позивач відразу реалізував через обов'язковість продажу на міжбанківському валютному ринку надходжень в іноземній валюті, а частину розмістив на депозиті в банківській установі та продав за комерційним курсом продажу валюту, що не враховано податковим органом.

При цьому, позивач укладав контракти продаж сої, виходячи з того курсу долару США до гривні, який був станом на дату укладення контрактів, а реалізовував долари США на міжбанківському валютному ринку, які надійшли за такими контрактами, за курсом, який був на дату реалізації сої.

Курс долару США до гривні, який станом на дату укладення контрактів, курс, за яким відбувався продаж на міжбанківському валютному ринку, та комерційний курс продажу валюти, яка залишилась після обов'язкового продажу, суттєво відрізняються один від одного. Станом на час розгляду справи на депозитному рахунку позивача розміщено 60 000 доларів США, які він отримав від продажу валюти, зазначені обставини підтверджуються як даними акту перевірки (сторінки 9, 10, 11, 12), так і даними банківських виписок, таблицею, що описує реалізацію товару по контрактах та пояснює надходження та витрачення коштів по контрактах, які містяться в матеріалах справи .

Наведеними доказами підтверджено факт, що дохід позивача від продажу сої складає 13717 825,71 грн. виходячи з діючого курсу 25 гривень за 1 долар США, які перебувають на депозитному рахунку .

Колегія суддів зазначає , що діяльність підприємства повинна бути направлена на отримання прибутку, але для надання оцінки господарської діяльності не достатньо лише встановити факт фактичної збитковості конкретної поставки, необхідно встановлювати суть та мету господарської операції, її пов'язаність з діяльністю підприємства, та економічні умови цієї діяльності, що не було зроблено податковим органом при перевірці підприємства позивача.

Матеріали справи свідчать , що придбання товарів, робіт, послуг відбулося в межах господарської діяльності позивача, визначеної статутними документами.

Враховуючи вище встановлене та наявність у позивача при здійсненні господарської діяльності розумної економічної мети, спрямованості на досягнення економічного ефекту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність доводів податкового органу про те, що зазначена господарська операція є збитковою, а тому суперечить меті господарської діяльності підприємства, тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 415541 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 103885,25 грн. підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області № 0001202207 від 04 червня 2015 року в частині визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 849473,75 грн. за основним платежем в розмірі 679579, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 169894,75 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною , підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2016р. по справі № 818/3783/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.09.2016 р.