Ухвала суду № 61251277, 08.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року м. Київ К/800/3459/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова, в якому просила визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 20.07.2015 року про відмову в призначенні їй пенсії та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, з 16.07.2015 року.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 11.11.2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 20.07.2015 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 16.07.2015 року пенсії за вислугу років згідно з ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.11.2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 16.07.2015 року звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова із заявою про призначення їй пенсії на підставі вимог ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Рішенням відділу з призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова від 20.07.2015 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з посиланням на скасування норм статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Відповідно частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день звернення до відповідача, вислуга років позивача відповідала вимогам ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII та становила 22 роки 5 днів, у тому числі - на посаді слідчого прокуратури -15 років. Такий стаж роботи згідно з вимогами абзацу 6 частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII дає право на призначення їй пенсії за вислугу років.

Проте, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII не скасовано, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України від 24.05.2016 року № 333/6710/15-а.

Таким чином, згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у тому числі і ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII.

Крім того, у абзаці п'ятому пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII прийнятий 14.10.2014 року, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII прийнятий 02.03.2015 року, тобто пізніше, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Оскільки ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії після 01.06.2015 року, тому Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова правомірно відмовило їй у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: