Ухвала суду № 61251187, 09.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09 вересня 2016 року м. Київ К/800/24006/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Горбатюк С.А., перевіривши касаційну скаргу Генічеського районного центру зайнятості на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за позовом Генічеського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми допомоги по безробіттю

ВСТАНОВИВ:

Генічеський районний центр зайнятості звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за позовом Генічеського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми допомоги по безробіттю.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 16 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Генічеського районного центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі 14370,61 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року скасовано постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 16 травня 2016 року та прийнято нове рішення, яким провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Генічеський районний центр зайнятості подав касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить його рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Генічеського районного центру зайнятості слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є правильним з огляду на таке.

Відповідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.

Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Крім того, пункт п'ятий частини четвертої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Як видно із тексту оскаржуваного рішення, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на виплачену Центром зайнятості допомогу по безробіттю у розмірі 14 370,61 грн. та стягнення цієї суми з неї як з недобросовісного набувача.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що даний спір має приватноправовий, а не публічний характер і тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та що провадження у справі слід закрити.

Обґрунтування касаційної скарги Генічеського районного центру зайнятості не містить доводів, які викликають необхідність перевірки матеріалів справи.

В цілому доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності із статтями 225 - 227, 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставами для зміни та скасування судом касаційної інстанції судового рішення.

Керуючись пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Генічеського районного центру зайнятості на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі за позовом Генічеського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми допомоги по безробіттю.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя С.А. Горбатюк