Ухвала суду № 61251126, 01.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2016 р. м. Київ К/800/44257/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Рибченка А.О., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ) від 27.06.2014 року № 6222-15, № 6222/13-15, № 6222/12-15.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо самостійного розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки без отримання відповідного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, а тому відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог, зокрема, визнано протиправними та скасовано зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача лише в частині нарахування земельного податку в розмірі 387,91 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що під час апеляційного перегляду справи податковим органом надано до суду дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку територій, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які використовувались відповідачем при розрахунку грошового зобов'язання земельного податку за земельну ділянку, що використовується позивачем без правовстановлюючих документів. В той же час, відповідачем при розрахунку земельного податку не враховано те, що позивач, згідно свідоцтва про право на спадщину, є власником лише 1/2 частини нежитлового приміщення, а податковим органом нараховано податок позивачу на загальну площу приміщення - 45,2 кв.м.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо самостійного розрахунку нормативно грошової оцінки земельної ділянки без отримання відповідного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка використовується позивачем. Розрахунок податкових зобов'язань здійснено відповідачем без врахування чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач є власником 1/2 частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (перший поверх житлового будинку, прим. № 23) загальною площею 45,2 кв.м. Дане нерухоме майно належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину.

ФОП ОСОБА_4 самостійно надав заяву до податкового органу про нарахування земельного податку на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1. До заяви додано копію свідоцтва про право на спадщину, копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Відповідно до вказаної заяви, податковим органом було визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб», відповідно до якого 27.06.2014 року відносно позивача були винесені податкові повідомлення-рішення № 6222-15, № 6222/13-15, № 6222/12-15 на суму у розмірі 775,82 грн. кожне.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як зазначалось вище, предметом спору у цій справі є, зокрема, правильність визначення позивачу контролюючим органом податкових зобов'язань за період 2012-2014 роки за платежем земельний податок за використання 1/2 земельної ділянки загальною площею 45,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (перший поверх житлового будинку, прим. № 23), безпосереднє користування якою здійснювалось позивачем без оформлення правовстановлюючих документів на таку.

Згідно ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII цього кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 289.1 ст. 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (пп. 14.1.125 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

У відповідності до Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель», Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213, спільним наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року № 18/15/21/11 затверджений Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 року за № 388/12262.

Пунктом 1.7 вказаного Порядку встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться суб'єктами оціночної діяльності, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що розрахунок земельного податку позивача було вирахувано податковим органом у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки яка була самостійно розрахована податковим органом, а не відповідним територіальним органом Держгеокадастру всупереч вищезазначеним нормам матеріального права.

Крім того, на підтвердження правомірності нарахування суми грошового зобов'язання, зазначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, відповідачем надано Витяг Управління Держземагенства у м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області від 29.03.2011 року № 4772 року про грошову оцінку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2. В той же час, позивач користується земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (перший поверх житлового будинку, прим. № 23).

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок сум грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб здійснено відповідачем всупереч положень ст. 271, ст. 286, ст. 289 ПК України та без врахування діючих рішень Дніпропетровської міської ради.

Крім того, згідно п. 286.6 ст. 286 ПК України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Як зазначено вище, позивачу належить 1/2 нежилого приміщення на першому поверсі житлового будинку. Всупереч вимог п. 286.6 ст. 286 ПК України, при розрахунку грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, відповідачем не встановлено кількість користувачів земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на зазначене, правильним є висновок суду першої інстанції, що вказані обставини, у своїй сукупності, роблять неможливим виокремлення протиправних частин оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому такі підлягають скасуванню в повному обсязі. В той же час, скасування зазначених податкових повідомлень-рішень повністю, в даній ситуації, надасть податковому органу можливість визначити в установленому законодавством порядку правильну суму плати за землю, зокрема, через прийняття нових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухвалені, суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, та воно ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС України, суд.

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року у справі № 804/12111/14 - скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року, в даній справі, залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

А.О. Рибченко

Т.М. Шипуліна