Ухвала суду № 61250936, 07.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/6088/15

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

07 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

Представника позивача: Вонсовича М.М.

Представника третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міронекс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міронекс" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області, Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування декларації та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області, Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування декларації та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник третьої особи проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

У відповідності до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 28 лютого 2015 року між ФГ „ВМС" (продавець) та ТОВ „Міронекс" (покупець) укладено договір, за яким продавець передає, а покупець приймає цілісний майновий комплекс готелю „Случ" з будівлями (літери „А-ІІІ", „1Б", „1В") за адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці Старокостянтинівської міської ради, кадастровий номер НОМЕР_1, розміром 0, 1623 га., та сплачує обговорену цим договором грошову суму.

Договір підписаний обома сторонами, скріплений їх печатками та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про що свідчить печатка та підпис нотаріуса.

07 липня 2015 року між Старокостянтинівською міською радою (продавець) та ОСОБА_4, (покупець) укладено договір, в силу якого продавець згідно рішення 50 сесії міської ради від 22 травня 2015 року № 25 п.1 продав, а покупець купив земельну ділянку площею 0, 0018 га, що розташована в м.Старокостянтинів по АДРЕСА_2. Цільове призначення землі - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печаткою міської ради. Крім того, договір посвідчено приватним нотаріусом Старокостянтинівського районного нотаріального округу і зареєстровано за номером 560, що підтверджується печаткою та підписом нотаріуса.

За Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 46607412 від 30.10.2015 року земельна ділянка, площею 0,0018 га, кадастровий номер НОМЕР_2, призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів по АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_4

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.09.2013 року № 9395284 стаціонарний павільйон (магазин), за адресою:м.Старокостянтинів по АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 13.09.2013 року № 9394821.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 40203836 від 07.07.2015 року земельна ділянка, площею 0, 0018 га, кадастровий номер НОМЕР_2, знаходиться за адресою: м.Старокостянтинів по АДРЕСА_2 цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі належить на праві приватної власності ОСОБА_4

Водночас, ТОВ "Міронекс" є власником готелю "Случ" розташованого за адресою: м.Старокостянтинів, по АДРЕСА_1.

Перший поверх готелю орендують ТОВ «Мед-сервіс Львів» (аптека) та ТОВ «Мобіжук» (магазин з продажу мобільних телефонів та планшетів), однак, перед будівлею готелю, закриваючи фасад готелю та рекламні вивіски орендарів позивача - ТОВ «Мед-сервіс Львів» та ТОВ «Мобіжук» розташований кіоск «Промтовари», який належить ОСОБА_4та розміщений на підставі дозволу Старокостянтинівської міської ради № 13 від 28 листопада 2006 року на земельній ділянці площею 18 м.кв. за адресою м.Старокостянтинів по АДРЕСА_2 яка належить ОСОБА_4

Вважаючи, що даний кіоск розміщений із порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду , оскільки вважає, що ОСОБА_4реєструючи декларацію вніс до неї недостовірні відомості, зокрема: відсутність об'єкта нерухомого майна за адресою: м.Старокостянтинів по АДРЕСА_1, оскільки кіоск це МАФ, відсутність документа у ОСОБА_4, про право користування земельною ділянкою за адресою:м.Старокостінтинів по АДРЕСА_1.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.14 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466(в редакції, яка була чинною на момент реєстрації спірної декларації, далі - Порядок №466) у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією.

Однак, дослідивши матеріали справи, судова колегія зазначає, що відомості декларації були перевірені Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області, в підтвердження чого в матеріалах справи є звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об' єкта, затверджений експертом з технічного обстеження будівель та інженерних споруд 29 листопада 2012 року, технічний паспорт на виробничий будинок, виготовлений Старокостянтинівським БТІ 27.11.2012 року, договір оренди, зареєстрований в книзі записів договорів оренди 30.03.2005 року за № 464, що повністю скасовує доводи апелянта в цій частині.

Отже Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області при реєстрації декларації діяла на підставі та в спосіб, визначений законодавством України, а тому законно та обґрунтовано зареєструвала декларацію № 20212522891 від 02.01.2013 року про готовність об'єкта до експлуатації стаціонарного павільйону (магазину), натомість посилання апелянта про внесення недостовірних даних не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Що стосується посилання апелянта як на підставу скасування декларації, щодо недотримання ОСОБА_4, норм ДБН 360-92** а саме таблиці 1 Додатку 3.1 (який є обов'язковий) «Протипожежні вимоги», пункту 25 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі», пункту 27 розділу V «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року N 198, судова колегія зазначає, що дані твердження апелянта повнісю спростовуються, крім іншого, Актом технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію від 23 листопада 2006 року (а.с.181), згідно якого жодних порушень не виявлено, зауважень не вказано.

Також, в силу п.3 ст.70 КАС України суд апеляційної інстанції не бере до уваги висновок експертного дослідження будівельно - технічної експертизи від 19.08.2016 року № 84/16, виготовлений судовим експертом ОСОБА_6.

Як встановлено в судовому засіданні дане дослідження проводилось згідно договору між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "Міронекс" відносно нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4

При цьому власника майна не було попереджено про проведення дослідження, він був відсутній при його проведенні, дослідження проводилось без безпосереднього доступу до об"єкта дослідження, а лише за технічними матеріалами (копіями) категорії складності та типу тимчасової споруди розташованої по АДРЕСА_2.

Дане дослідження спростовується звітом про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж від 29.11.2012 року, який виготовлено після безпосереднього обстеження об"єкта нерухомості та встановлено класифікацію об"єкта - 1230.1 (торгові центри, універмаги, магазини) та ІІ категорію складності об"єкта, що і внесено до Декларації.

Суд апеляційної інстанції погоджуються з доводами викладеними в постанові Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року в частині застосування ст.72 КАС України щодо обставин, встановлених судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набуло законної сили, які не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/28/16 від 02.03.2016 року, яке набрало законної сили, чітко встановлено, що ТОВ Міронекс" не довів порушення будівництвом павільйона належного ОСОБА_4, свого права, натомість, інших підстав звернення до суду в позивача не було.

Ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477- 1V « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини », передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Протоколу 1 Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру.

Конституція України (ст.41), ст.316-319,321 ЦК України передбачають, що власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право приватної власності є непорушним. Оскільки право власності складається з таких його невід'ємних складових як право володіння, користування та розпорядження, то позбавлення особи хоча б одного з них ущемить права власника, які охороняються законом.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки Інспекція державного архбудконтролю у Хмельницькій області при реєстрації спірної декларації діяла на підставі, в межах та в спосіб, визначений законодавством України, а тому законно та обґрунтовано зареєструвала оскаржувану декларацію.

У зв"язку з цим не підлягає задоволенню позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №5867393 від 13.09.2013 року стаціонарного павільйону (магазину), що належить ОСОБА_4 та знаходиться за адресою м.Старокостянтинів, вул.К.Острозького 12/1 прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції, так як інших підстав для задоволення вказаної позовної вимоги, крім неправомірності реєстрації Декларації, позивачем не зазначено та в судовому засіданні не вказано.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міронекс" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 вересня 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.