Ухвала суду № 61250808, 06.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 р.Справа № 1601/7390/2012Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.12.2013р. про розгляд заяви відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про заміну порядку і способу виконання по справі № 1601/7390/2012

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про зобов'язання здійснити перерахунок та здійснити перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

05.06.2013 року до Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області звернувся із заявою державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області О.В. Приймак про заміну способу і порядку виконання рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області немайнового характеру щодо зміни порядку і способу виконання рішення суду. Просив змінити виконання зобов'язання на стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 з 01.11.2011 року, суму пенсії, нарахованої виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільнення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених відповідно до законодавства, згідно вимог ч. 3 ст.43 ЗУ від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( в редакції ЗУ від 04.4.2006 року) відповідно до розрахунку від 02.04.2013 в сумі 3049,26 грн., що визначена у розпорядженні Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Обґрунтовував заяву тим, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції перебуває виконавчий лист №2а-1601/7390/2012 від 11.03.2013 року.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області 30.12.2013 року - заяву відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного правління юстиції у Полтавській області - задоволено.

Замінено спосіб і порядок виконання постанови Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 11.03.2013 року справа № 1601/7390/2012, а саме стягнено з Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 з 01.11.2011 року, суму пенсії, нарахованої виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільнення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених відповідно до законодавства, згідно вимог ч. З ст.43 ЗУ від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( в редакції ЗУ від 04.4.2006 року) відповідно до розрахунку від 02.04.2013 в сумі 3049,26

Не погодившись із судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, ОСОБА_1 подано апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що задовольняючи заяву державного виконавця, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо наявності встановлених законом підстав для зміни способу та порядку виконання судового рішення.

На думку апелянта - Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, зазначену ухвалу суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 12.06.12 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. На підставі рішення суду видано виконавчий лист .

28.03.2013 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому листу.

До відділу надійшло повідомлення від Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення суду та перерахунок щорічної допомоги ОСОБА_1

З листа у боржника вбачається, що відсутні необхідні для виконання рішення суду кошти, що обумовлено відсутністю фінансування з боку держави. Вказана обставина зі змісту заяви позбавляє виконавчу службу можливості виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, у зв'язку з наявністю підстав для заміни способу та порядку виконання рішення суду, Державний виконавець відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Приймак О.В. звернувся до суду із відповідною заявою.

Задовольняючи заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку, зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Така зміна можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.06.2012 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.06.2012р. по справі № 1601/2а-7390/12 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії Головного Управління Пенсійного фонду Україна Полтавської області щодо перерахунку довічної пенсії за вислугу років ОСОБА_1. Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду Україна Полтавської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.11.2011 року, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військових (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року), тобто з 7191,60 грн.: Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду Україна Полтавської області вчинити дії по виплаті недоплачених ОСОБА_1 з 01.11.2011 року сум пенсії, нарахованої виходячи з розміру його грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, згідно вимог частини третьої статті 43 Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006 року).

За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Аналіз резолютивної частини постанови та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин, заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).

Відтак суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Крім того, частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.

Також колегія суддів наголошує, що "захист порушеного права у судовому рішенні" і "спосіб виконання судового рішення" не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).

Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.

З огляду на викладені правові норми та зазначені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення, що є неприпустимим.

Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.

Враховуючи наведене, зважаючи на фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність встановлених законом підстав для зміни способу і порядку виконання рішення шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат, а заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвала не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 199 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової, про відмову в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30.12.2013р. по справі № 1601/7390/2012 скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного правління юстиції у Полтавській області про заміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 1601/7390/2012 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок та здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.09.2016 р.