Постанова № 61250724, 06.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 р. Справа № 818/675/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 року по справі № 818/675/16

за позовом ОСОБА_1

до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадіслання йому поштою трудової книжки та зобов'язати надіслати її, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2016 року по дату фактичного надіслання трудової книжки.

В обґрунтування ж своїх вимог позивач послався на те, що 20.10.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва його поновлено на посаді начальника відділу контрольно-наглядової діяльності управління у Сумській області Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України. 16.12.2016 року позивач направив відповідачу трудову книжку, заяву про звільнення за власним бажанням та про повернення трудової книжки поштою. 24.12.2016 року відповідачем видано наказ, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді. 04.01.2016 року позивачем направлено заяву про звільнення за власним бажанням та вимогу повернути трудову книжку. 26.01.2016 року наказом № 17-К позивача звільнено. 03.02.2016 року позивач повторно направив заяву про повернення трудової книжки, однак станом на дату звернення відповідач трудову книжку так і не повернув. Вказує, що такими діями відповідач порушив вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом № 58 Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України щодо ненадіслання поштою трудової книжки ОСОБА_1. Зобов'язано Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України надіслати ОСОБА_1 на адресу: 4007, АДРЕСА_1 його трудову книжку. Стягнуто з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (37536010) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2016 року по 19 липня 2016 року в розмірі 11 684 грн. 40 коп. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 40 коп.).

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2015 року у справі № 826/8291/15 поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контрольно-наглядової діяльності управління у Сумській області Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України з 02.04.2015 року.

18.12.2015 року ОСОБА_1 подав заяву відповідачу про звільнення з посади за власним бажанням, зазначив, що надає згоду на надіслання йому трудової книжки з відповідними відмітками про звільнення поштою.

24.12.2015 року відповідачем прийнято наказ № 602-к від 24.12.2015 року, яким на виконання постанови суду у справі № 826/8291/15 поновлено ОСОБА_1 на посаді.

04.01.2016 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням, в якій зазначив, що надає згоду та просить надіслати поштою трудову книжку з відповідними відмітками про звільнення.

26.01.2016 року відповідачем прийнято наказ № 17-к, яким звільнено ОСОБА_1 з 26.01.2016 року з посади за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Того ж дня представнику позивача - ОСОБА_2 було направлено копію наказу та лист, адресований ОСОБА_1, в якому повідомлено про необхідність прибути для отримання трудової книжки або повідомити адресу для направлення трудової книжки. Згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначений лист отримано представником позивача 03.02.2016 року.

27.01.2016 року та 01.02.2016 року на адресу ОСОБА_2 були направлені аналогічні листи, які отримано представником позивача відповідно 02.02.2016 року та 04.02.2016 року.

03.02.2016 року позивач подав повторну заяву про звільнення його з посади за власним бажанням та надіслання йому трудової книжки з відповідними відмітками поштою. Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вказану заяву позивачем подано після отримання копії наказу про звільнення за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України та листа Державного агентства з енергоефекттивності та енергозбереження України про необхідність прибути для отримання трудової книжки або повідомити адресу для направлення трудової книжки.

Колегія суддів не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на ставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно положень частини 5 статті 235 КЗпП України працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки виключно з вини власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до пункту 4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція), якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що в своїх заявах від 18.12.2016 року, 04.01.2016 року, а також 03.02.2016 року позивач неодноразово висловив згоду на пересилання поштою трудової книжки, оскільки подані ним заяви про звільнення з посади за власним бажанням та надіслання йому трудової книжки з відповідними відмітками містять посилання про проведення таких дій тільки за умови його звільнення за власним бажанням та не дають можливості їх більш широкого трактування. Це підтверджується і тим фактом, що на момент направлення позивачем заяви від 03.02.2016 року йому було відомо про його звільнення з 26.01.2016 року з посади за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, але попри це у своїй заяві позивачем зазначено про надання згоди саме на направлення трудової книжки з відповідними відмітками про звільнення за власним бажанням.

Сам зміст заяв позивача, не дає можливості для однозначного висновку про наявність згоди на надіслання трудової книжки при звільненні за прогул. Позивач наполягав у заявах про звільнення за власним бажанням та направлення трудової книжки з відповідними записами. Тобто фактично заява позивача щодо направлення трудової книжки містила умову.

Відповідно така заява не може бути оцінена як така що відповідає зазначеному пункту 4.2 Інструкції, оскільки фактично згода на направлення трудової книжки була за умовою.

Із заявою-згодою на пересилання та отримання ним через пошту трудової книжки у зв'язку із звільненням його 26.01.2016 року позивач до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України не звертався.

Пунктом 6.2 Інструкції передбачено, що трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

Таким чином, неотримання трудової книжки відбулось з вини позивача, оскільки Державним агентством з енергоефекттивності та енергозбереження України було вжито належних заходів в межах вимог законодавства, а отже відсутні підстави для виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки.

Враховуючи відсутність порушеного права позивача, суд не вирішує питання щодо застосування вимог ст. 100 КАС України, про що відповідач зазначає в апеляційній скарзі. При цьому колегія суддів звертає увагу, що позов заявлений щодо порушення (на думку позивача) яке носить триваючий характер.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2016 року по справі № 818/675/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Григоров А.М.Судді Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 12.09.2016 року