Ухвала суду № 61250686, 07.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 р. Справа № 876/3513/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Дяковича В.П. Клюби В.В.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року у справі за позовом Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Зазначає, що відповідач є платником податків і зборів, однак всупереч вимогам Податкового кодексу України (далі - ПК України) не виконує свого обов'язку щодо сплати узгодженої в судовому порядку суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги, однак дані заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року позов задоволений.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що термін сплати податкових зобов'язань і можливість їх стягнення закінчився 25.07.2015 року, а тому податкова вимога є необґрунтованою та безпідставною та такою, що винесена всупереч закону. Крім того, зазначає, що з вини суду був позбавлений можливості взяти участі в судовому засіданні і не зміг реалізувати свої права, що надані ст.ст.49, 51 КАС України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому суд ухвалив розглянути справу відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 01.04.2016 року за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 622594,53 грн. та з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 314849,48 грн., а всього - 937444,01 грн., про що зазначено Ковельською ОДПІ в розрахунку заборгованості по податках і платежах до бюджетів по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1

Податковий борг виник у зв'язку з наступними обставинами.

Працівниками Турійського відділення Ковельської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, про що складено акт від 28.04.2011 року №21/17/НОМЕР_1.

На підставі акта перевірки Ковельська ОДПІ винесла податкові повідомлення-рішення від 17.05.2011 року №0000241701, №0000231701.

Податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2011 року №0000241701 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 498075,62 грн. за основним платежем та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 124518,91 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2011 року №0000231701 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 314849,48 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх в судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року у справі №2а/0370/2540/11 в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Зазначена постанова набрала законної сили внаслідок апеляційного перегляду на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачений і підлягає стягненню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має податковий борг, який складається із суми грошового зобов'язання, узгодженого в порядку судового оскарження (постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 року у справі №2а/0370/2540/11, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2015 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про скасування податкових повідомлень-рішень 17.05.2011 року №0000241701, №0000231701).

Як встановлено судом першої інстанції, податкова вимога, у встановлений законом строк направлялась відповідачу, були отримана ним, але борг не сплачений.

Таким чином, борг відповідача, який становить 934444,01 грн. підлягає стягненню.

Щодо покликань апелянта на відсутність правових підстав у податкового органу на звернення до суду у зв'язку із закінченням процесуальних строків на звернення до суду, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Однак, відповідно до ч.3 ст.99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Відтак, вищенаведені норми свідчать про існування певного порядку узгодження суми грошового зобов'язання, визначеного податковим органом у податковому повідомленні-рішенні, і визначення моменту, коли таке узгоджене грошове зобов'язання перетворюється у податковий борг.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, тому безпідставними є посилання апелянта на пропуск строку на звернення до суду позивачем.

Стосовно посилання апелянта на, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає у тому, що він був позбавлений можливості приймати участь в судовому засіданні і тим самим не зміг реалізувати свої права, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи про час і місце судового засідання, апелянт був належним чином повідомлений судом першої інстанції повісткою від 13.04.2016 року, яка направлена на адресу відповідача і отримана ним 18.04.2016 року.

За таких обставин розгляд справи судом першої інстанції 28.04.2016 року у порядку письмового провадження, без участі сторін не є порушенням норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, ст.128 КАС України, не свідчить про позбавлення відповідача процесуальних прав, наданих Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, слід зазначити, що згідно положень ст.202 КАС України порушення норм процесуального права є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, лише у випадку, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

ухвалив :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду 28 квітня 2016 року у справі № 803/516/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді В.П.Дякович

В.В. Клюби

ухвала складена в повному обсязі 12.09.2016 року