Ухвала суду № 61250441, 31.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"31" серпня 2016 р.Справа № 804/1416/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю: секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського" звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просило:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20093 від 09.09.2015 р.;

- визнати недійсним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600460/1 від 09.09.2015р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2015/20093 від 09.09.2015 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 110010000/2015/600460/1 від 09.09.2015 року.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2015 року між ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (надалі по тексту - Позивач, Покупець, ПАТ "ДМКД") та Обществом с ограниченной отватственностью "Русская горно-металлургическая компания" (надалі по тексту - Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі- продажу № 15-0835-12 (надалі по тексту - Контракт), згідно з умовами якого Продавець зобов'язався здійснити поставку товару Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у Додатках до Контракту.

Згідно Додатку № 8 від 30.07.2015р. до Контракту Продавець зобов'язався поставити ПАТ "ДМКД" - залізорудний концентрат (надалі по тексту - товар) в кількості - 110 000 тон за ціною 2258,64 рублів РФ за одну тону, на умовах поставки: СРТ - станція Дніпродзержинськ, Придніпровської залізниці (Інкотермс -2010).

Позивач 09.09.2015 звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення товару "концентрат залізорудний агломераційний" (далі - Товар).

Зазначений товар заявлений до митного оформлення шляхом подання митної декларації № 110010000/2015/022202.

Позивачем при митному оформленні Товару, поставленого згідно додатку № 8 від 30.07.2015р. до Контракту, в вантажно митній декларації митна вартість поставленого товару була визначена за основним методом - за ціною договору.

Разом з ВМД № 110010000/2015/022202 - згідно обраного декларантом методу визначення митної вартості, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 57 МКУ, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, відповідачу було надано: контракт № 15-0835-12 від 29.04.2015р.; додаток № 8 від 30.07.2015р. до Контракту № 15-0835-12 від 29.04.2015р.; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00236 від 26.08.2015р. разом з додатком до нього; рахунок фактуру (інвойс) № БЕЛ00237 від 27.08.2015р. разом з додатком до нього.

До митного органу також були подані і транспортні документи, а саме: лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/2562 від 31,08.2015р.; залізнична накладна № 44484483 від 28.08.2015р.; лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/2596 від 02.09.2015р.; залізнична накладна № 20293955 від 30.08.2015р.

Крім документів поданих відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ, позивачем додатково до Дніпропетровської митниці були надані наступні документи: рахунок фактура б/н від 26.08.2015р.; рахунок фактура б/н від 27.08.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 5086001135 4490468 від 02.09.2015р.; сертифікат про походження товару форми СТ-1 № RUUA 5086001151 4490439 від 07.09.2015р.; сертифікат якості № 141 від 26.08.2015р.; сертифікат якості № 142 від 27.08.2015р.; Лист ПАТ "ДМКД" № 062Д/2650 від 09.09.2015р.; копія митної декларації країни відправлення № 10101100/300715/0000858 від 30.07.2015р.

У відповідності до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуютьс; оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ;

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у зв'язку з тим, що документи надані позивачем містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

декларантом не надано до митного оформлення договору із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, враховуючи те, що позивач купував товар не у його виробника;

на комерційних документах не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю;

до митного органу надано митну декларації країни експорту від 30.07.2015 року, митна вартість товару у яких складає 33,74 дол. США, яка не відповідає вартості товару, що вказана у договорі, специфікації до нього та інвойсах;

позивачем не надано до митного оформлення документів, які б підтверджували транспортну складову;

до митного оформлення надано рахунок-фактуру виробника товару, відповідно до якого вартість товару є значно нижчою від задекларованої позивачем, рахунок-фактура виробника товару та контрактоутримувача ідентифікуються між собою лише за вагою та якості товару із вмістом Fe.

Листом від 09.09.2015 № 062Д/2654, надісланим у складі електронного повідомлення, декларантом проінформовано митницю про неможливість надання додаткових документів, зазначених у вимогах митного органу, в термін визначений ч. 3 ст. 53 МКУ та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно п.8 ст.55 МКУ.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим ним прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2015 № 110010000/2015/600460/1 та картку відмови від 09.09.2015 № 110010000/2015/20093.

Також встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг у зв'язку з нагальною потребою ПАТ "ДМКД" у поставленій продукції за новою ВМД № 110010000/2015/022220 від 10.09.2015р. з коригованою ціною товару.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

З 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК україни).

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою ним в постанові від 01.10.2013 р. у справі № 21-354а13, зазначено, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 р. у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Аналогічної позиції дотримується на сьогодні і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.

В ухвалах від 30.01.2014 р. у справі № К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі № К/800/28635/13 Вищий адміністративний суд України зазначає, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому, суд першої інстанції вірно вважав, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Щодо доводів відповідача про те, що на інвойси контрактоутримувача так і виробника товару не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб державучасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, то суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країв відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року, "в случаях ввоза товаров из одного государства СНГ на таможенную территорию другого отсутствие на транспортных и/или коммерческих документах отметок соответствующих таможенных органов государств СНГ является основанием для применения дополнительных форм таможенного контроля".

Таким чином, відсутність відміток на транспортних або комерційних документах є підставою для застосування додаткових форм контролю.

Встановлено, що на залізничних накладних, які є транспортними документами, міститься відмітка митних органів як Російської Федерації так і України.

Стосовно доводів відповідача про те, що у експортній декларації країни експорту від 30.07.2015 року митна вартість товару на умовах поставки CPT Дніпродзержинськ у графі 46 становить 33,74 дол. США за 1 тону, суд першої інстанції також вірно встановив, що у експортній декларації країни відправлення від 30.07.2015 року вказано у графі 22 інформацію про загальну вартість за рахунком у сумі 260872920,00 рос. руб., у графі 42 вказано ціну товару 260872920,00 рос. руб., у графі 46 вказано статистичну вартість товару у розмірі 3897093,00 без зазначення валюти. Якщо розділити ціну товару, яка вказана у експортних деклараціях країни відправлення та масу товару нетто, то отриманні суми за одиницю товару відповідають сумі, яка вказана у додатку № 8 від 29.04.2015 року до контракту.

Суми у графах 46 експортних деклараціях країни відправлення визначають саме статистичну інформацію про товар.

Статистичною вартістю товару є вартість, яку мають товари у відповідності до правил, встановлених у країні статистичного обліку.

Країною статистичного обліку є Російська Федерація, оскільки товар прибув саме з цієї країни.

У відповідності до рішення Комісії Митного союзу від 20.05.2010 року №257 Про Інструкцію з заповнення митних декларацій і формах митних декларацій", витяг з якого міститься у матеріалах справи, статистична вартість товару розраховується на основі митної вартості товару, яка вказується у графі 45 митної декларації. Якщо графа 45 митної декларації не заповнюється, статистична вартість товару розраховується на основі ціни товару, яка вказана у графі 42 митної декларації.

За вказаних обставин статистична вартість товару не є тотожною митній вартості товару і лише остання повинна враховуватись митним органом.

Отже, суд першої інстанції вірно відхилив даний довід відповідача.

Також судом встановлено, що умови поставки товару СРТ Дніпродзержинськ.

Термін "СРТ" згідно Інкотермс 2010 означає, що витрати на транспортування несе продавець товару і дані витрати включені до вартості товару.

Таким чином, до митної вартості товару включені витрати на транспортування та перевантаження, а тому окремо позивачем останні не декларувались.

Судом першої інстанції вірно відхилені посилання відповідача на рахунки фактури виробника товару ОАО "Стойленский ГОК", оскільки останній виставлявся не позивачу, а його постачальнику ООО "Русская горно-металлургическая компания".

Рахунки фактури виробника товару ОАО "Стойленский ГОК" в даному випадку підтверджують факт купівлі товару ООО "Русская горно-металлургическая компания" для його подальшої поставки позивачу.

За вказаних обставин надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей та не містять ознак підробки, а містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Той факт, що позивач купував товар не у безпосереднього його виробника не може бути підставою для не застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Крім того, слід зазначити, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення є протиправним ще і в наслідок неспроможності здійсненого відповідачем математичного обрахунку митної вартості. Із рішення про коригування митної вартості вбачається, що для розрахунку митної вартості за методом 2-г відповідачем за основу взято базову митну вартість ідентичного товару за МД 110010000/2015/020288 від 13.03.2015р., за якою здійснено з урахуванням коригування в залежності від відхилення вмісту в концентраті Fe, додано самостійно розраховану митним органом комерційну надбавку посередника. При цьому для розрахунку рівня цієї комерційної надбавки відповідач взяв за основу вартість товару на внутрішньому ринку виробника (1 450,00 руб.РФ/т) із його рахунків на адресу продавця (ТОВ «Русская горно-металлургическая компания»), що суперечить обмеженням для застосування резервного методу згідно п. З ч. З ст. 64 МКУ. До цієї вартості на внутрішньому ринку додано вартість транспортування одиниці товару (580,00 руб.РФ/т) за зовнішньоекономічним контрактом, митне оформлення якого здійснено за МД 110010000/2015/020288, і таким чином визначено базову вартість виробника за прямим зовнішньоекономічним контрактом (2 030,00 руб.РФ/т), після чого віднято цю суму від базової вартості одиниці товару, яку задекларував позивач у спірній МД 110010000/2015/022202 за ціною договору (2 258,64 руб.РФ/т) і отримано суму 228,64 руб.РФ/т, яку відповідач визначив як торгівельна надбавка посередника.

Після цього відповідач, шляхом додавання до повної митної вартості товару за ціною договору за МД 110010000/2015/020288 розрахованої ним торгівельної надбавки посередника, визначив середню митну вартість за резервним методом в розмірі 3 089,20 руб.РФ/т, яку і наведено в Рішенні про коригування митної вартості та застосування якої визначено у Картці відмови як умова здійснення митного оформлення позивачем партії товару.

Крім того, відповідачем під час прийняття рішення про коригування митної вартості залишено поза увагою, той факт, що відповідно до специфікації № 18 від 15.04.2015р. до контракту № 13-2342-12 від 20.12.2013р. вартість аналогічного товару визначено на рівні 1 850,00 руб.РФ/т (товар із ідентичними характеристиками тієї ж якості, з тієї ж країни та того самого виробника- на аналогічних умовах поставки).

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно інформації Дайджесту цін товарів на світових ринках видавництва ДП «Укрзовнішекспертиза» рівень цін залізорудного концентрату вище, ніж заявлено позивачем. З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно інформації українського та світового товарних ринків видавництва ДП «Держзовнішінформ» рівень цін для імпорту залізорудного концентрату на час укладання специфікації № 8 до контракту та на момент розмитнення товару складав 39-47 Дол/США за тону, що повністю співпадає з заявленою декларантом митною вартістю поставленого товару. Відповідні дані, зазначені в видавництві ДП «Держзовнішінформ», однак в апеляційній скарзі відповідач посилається лише на інформацію, яка зазначена в видавництві ДП «Укрзовнішекспертиза».

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови і рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай