Постанова № 61250395, 06.09.2016, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року справа № 823/1063/16

м. Черкаси

09 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Цаплі І.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - Костюк І.Я. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

05 серпня 2016 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_3, в якій просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 43,5 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Чигиринської міської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту), викладене в листі від 18.05.2016 №4064/6-16;

2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18.04.2016 (вх. №6488/0/5-16-СГ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 43,5 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Чигиринської міської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту) та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства;

3) покладення на відповідача судових витрат, що складаються зі сплати судового збору в сумі 1102,42 грн. і витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн., та стягнути їх на його користь.

Позов мотивований тим, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду у зв'язку з тим, що вона включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на продаж на земельних торгах.

Позивач вважає, що, по-перше, така підстава для відмови не передбачена статтею 123 Земельного кодексу України; по-друге, посилання відповідача на ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України є необґрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка не сформована як окремий лот для виставлення на земельні торги, їй не присвоєно кадастровий номер; по-третє, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування не є її відчуженням.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема зазначила, що 11.07.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ПП «Регіональний інвестиційний центр аукціонів» укладено договір №25 про підготовку лотів до продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення на земельних торгах у формі аукціонів, відповідно до Додатку №1. До переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, для підготовки лотів до земельних торгів, включена спірна земельна ділянка.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

18.04.2016 позивач звернувся до відповідача із клопотанням (заявою) (вх.від 18.04.2016 №6488/0/5-16СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки державної власності, орієнтовною площею 43,5 га, для сінокосіння та випасання худоби в адмінмежах Новоселицької сільської ради Чигиринського району Черкаської області за межами населеного пункту. До неї позивач додав копії власного паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічний матеріал із зазначенням місця розташування вищевказаної земельної ділянки.

Листом від 18.05.2016 №4064/6-16 відповідач повідомив позивача про неможливість позитивного вирішення вищевказаної заяви з огляду на те, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.

Надаючи оцінку встановленим обставинам суд врахував, що земельні відносини в Україні відповідно до ст.3 Земельного кодексу України від 24.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до підп.12 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року №14, Головне управління Держгеокадастру в області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідача наділено повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Суд встановив, що вказаних вимог позивач дотримався.

Згідно з ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельним кодексом України визначені вичерпні підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Разом з тим суд вважає, що не заслуговують уваги посилання відповідача на норми ч.3 ст. 136 ЗК України, згідно якої земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Статтею 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 135 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Земельного кодексу України, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 136 ЗК України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Відповідно до п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо підготовки територіальними органами Держземагентства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів, затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 22.10.2014 № 343 (далі - Методичні рекомендації) (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 23.06.2016) структурним підрозділам головних управлінь Держземагентства в областях, місті Києві, управлінням (відділам) Держземагентства у районах (містах), міжрайонним, міжміським, міськрайонним управлінням (відділам) Держземагентства за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних і юридичних осіб про надання (передачу) земельних ділянок для ведення фермерського господарства та ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва рекомендується здійснити добір земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги, включаючи несформовані земельні ділянки, що можуть бути об'єктами землеустрою під час підготовки відповідних лотів до продажу.

Структурним підрозділам головних управлінь Держземагентства в областях, місті Києві, управлінням (відділам) Держземагентства у районах (містах), міжрайонним, міжміським, міськрайонним управлінням (відділам) Держземагентства після здійснення добору земельних ділянок, включаючи несформовані земельні ділянки (об'єкти землеустрою) сільськогосподарського призначення державної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги, рекомендується звернутись до начальників головних управлінь Держземагентства в областях, місті Києві з пропозиціями про включення зазначених земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, із зазначенням їх місця розташування, орієнтовних кількісних та якісних (у разі наявності) характеристик (п. 2.2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до п. 2.3. Методичних рекомендацій Головним управлінням Держземагентства в областях, місті Києві після надходження пропозицій, зазначених у пункті 2.2 цих методичних рекомендацій, рекомендується видати наказ, яким:

включити земельні ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із зазначенням їх місця розташування та орієнтовних кількісних та якісних (у разі наявності) характеристик;

надати дозвіл на проведення робіт із землеустрою та (у разі необхідності) нормативної грошової оцінки;

створити конкурсну комісію (у разі, якщо вона ще не створена) та доручити їй здійснити відбір виконавця робіт із землеустрою, оцінки земель та земельних торгів;

визначити уповноважену особу та надати їй довіреність щодо передачі документів та матеріалів на лот виконавцю земельних торгів, організації проведення державної реєстрації прав на земельну ділянку, підписання протоколу земельних торгів та укладення договору оренди на земельну ділянку.

Частина 3 статті 136 ЗК України передбачає, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

При цьому, суд звернув увагу, що в тексті оскаржуваного рішення відповідача про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки відсутні відомості про наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, права на яку виставляються на земельні торги.

Під час судового розгляду справи, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, станом на 18.05.2016 наявність наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок, права на яку виставлені на земельні торги.

Суд звертає увагу, що представником відповідача надано Наказ «Про визначення переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах» від 30.05.2016 №289.

Отже, на момент звернення ОСОБА_3 із заявою від 18.04.2016 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, та надання оскаржуваної відповіді на заяву, вказана земельна ділянка була вільна та не зазначена в переліку вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які виставляються на земельні торги окремими лотами.

Крім того, відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вище зазначалось, абзац 2 частини 1 стаття 136 ЗК України визначає, що у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, окремими лотами зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Із аналізу наведених вище норм ЗК України слідує, що Перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та прав на них, які виставляються на земельні торги визначається організатором земельних торгів і заборона щодо відчуження встановлена саме на ті земельні ділянки, які включені до Переліку. У свою чергу, до вказаного Переліку може бути включено земельну ділянку тільки за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку, оскільки об'єктом продажу на аукціоні може бути земельна ділянка, яка є об'єктом цивільних прав.

Судом встановлено, що згідно довідки відділу Держгеокадастру Чигиринського району у Черкаській області спірна земельна ділянка є несформованою та нікому у власність або користування не передана. Тобто земельній ділянці не присвоєно кадастрового номеру.

На думку суду, встановлені обставини свідчать про необґрунтованість посилань відповідача на ч.3 ст. 136 ЗК України як підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відмова, що є предметом цього спору, оформлена листом відповідача від 18.05.2016 №4064/6-16, з огляду на наведені вимоги законодавства суд вважає її рішенням суб'єкта владних повноважень, яке з огляду на вищевикладене є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що згідно з висновком Верховного Суду України, викладеному в постанові від 10.12.2013, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її в оренду.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача від 18.04.2016 (вх.№6488/0/5-16-СГ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду вказаної земельної ділянки та прийняти за наслідками такого розгляду рішення у межах, строки та в спосіб, що передбачені вимогами чинного законодавства. Отже, позовні вимоги №1 та №2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання стягнення судових витрат суд врахував ч.1 ст.94 КАС України, якою встановлено, що у разі якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ч.1 ст.87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до п.1 ч.3 цієї статті належать витрати на правову допомогу.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.08.2016 позивач уклав з ТОВ «Ресурс Консалтинг Груп» договір №33-ПР/ф надання послуг та/або виконання робіт, предметом якого є надання позивачу юридичної консультації, складання адміністративного позову щодо оскарження дій Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Квитанцією від 05.08.2016 №0.0.595424669.1 підтверджується оплата позивачем на розрахунковий рахунок вказаного товариства коштів в сумі 3000 грн.

Відповідно до акту наданих послуг та/або виконаних робіт до договору від 10.08.2016 №1: надання юридичної консультації щодо підстав оскарження листа відповідача вартістю 800 грн., послуги зі складання адміністративного позову про визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - 1800 грн.

Крім того, відповідно до калькуляції до наведеного договору від 02.08.2016, підписаної сторонами договору, вони домовилися, що вартість надання послуг юридичної консультації становила 2 год. - 800 грн., складання адміністративного позову за 4 год. - 1800 грн. та вартість за 1 годину роботи з представництва інтересів позивача в суді під час розгляду цієї справи - 400 грн.

На підставі ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.10.2002 у справі №30/63 витрати на правову допомогу при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу згідно з ч. 3 статті 90 КАС України встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України від 20.12.2011 №4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Ст.8 Закону України від 25.12.2015 №928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено мінімальну заробітну плату з 1 травня 2016 року в розмірі 1450 гривень.

Отже, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи з часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді та не може перевищувати 580,00 грн. за годину участі представника у таких діях.

З аналізу ч.2 ст.5 КАС України вбачається, що вчинення окремих процесуальних дій є складовою частиною розгляду і вирішення адміністративної справи. Частинами 2-3 ст.122 КАС України встановлено, що судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні, яке проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду.

Юридична консультація та складання адміністративного позову не є вчиненням окремих процесуальних дій в розумінні вищенаведених норм КАС України.

Враховуючи те, що представник позивача брав участь в процесуальних діях в судових засіданнях 31.08.2016 та 06.09.2016 та діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, то позовна вимога №3 задоволенню не підлягає, оскільки згідно квитанції про сплату за надання юридичних послуг отримувачем даних коштів є ТОВ «Ресурс Консалтинг Груп», а не безпосередньо представник позивача за довіреністю ОСОБА_1

Керуючись статтями 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 43,5 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Чигиринської міської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту), викладене в листі від 18.05.2016 №4064/6-16.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18.04.2016 (вх. №6488/0/5-16-СГ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки державної власності орієнтовною площею 43,5 га для сінокосіння і випасання худоби в адміністративних межах Чигиринської міської ради Чигиринського району Черкаської області (за межами населеного пункту) та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства;

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір в сумі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну грн 21 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст постанови виготовлено 09 вересня 2016 року