Постанова № 61250231, 12.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2698/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Мороз А. П.

сторін:

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача Кіптікова І.О.

третя особа ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа: ОСОБА_5, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. від 16.04.2016р. у виконавчому провадженні № 50003199 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кіптікова І.О. від 25.04.2016р. у виконавчому провадженні № 50003199 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 340,00 грн. за повторне невиконання рішення суду без поважних причин.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач, зокрема зазначив, що рішення суду, яке, за твердженням державного виконавця, без поважних причин не виконано позивачем, було ухвалене, коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до законодавства мали статус дітей та не могли вільно обирати собі місце проживання. На сьогоднішній день це вже дорослі особи, які згідно чинного законодавства самі обирають собі місце проживання та вирішують з ким спілкуватися, а з ким - ні.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали зав'ялені позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові та наданих в судовому засіданні поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заявленої правової позиції надав письмові заперечення в яких зазначив.

По перше: згідно приписів Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», свідчить про те, що неповнолітня особа ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, не мала можливості самостійно виїхати за межі України без попередньої згоди батька ОСОБА_1.

Боржник за виконавчим провадженням - ОСОБА_1 у своєму адміністративному позові зазначає, що у період з 03.04.2016 по 27.05.2016 перебував у республіці Грузія.

Такими діями під час відкритого виконавчого провадження, боржник позбавив можливості ОСОБА_5 брати участь у спілкуванні та вихованні дітей у день та час визначений рішенням суду.

Крім того, вказані дії свідчать про невиконання рішення суду ОСОБА_1, що і послугувало підставою для винесення оскаржуваних постанов за невиконання рішення суду боржником.

Третя особа ОСОБА_5 проти позову заперечувала, зазначивши, що державний виконавець діяв в межах встановлених законом, оскільки боржник не виконує рішення судів, яке набрало законної сили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, третьої особи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, судом встановлено наступне.

В провадженні Київського районного суду знаходилась цивільна справа № 22ц-3447/2009 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про відібрання дітей, передання дітей матері на виховання, визначення місця проживання дітей з матір'ю, усунення перешкод у спілкуванні з дітьми. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

28.10.2009 року рішенням апеляційного суду Одеської області (справа № 2-1531/09) апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнили частково. Зобов'язано ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в суботу - с 13 години до 15 години, в неділю - з 10 години до 12 години, в день народження ОСОБА_7 - 03 грудня - з 16 години до 18 години, в день народження ОСОБА_8 16 листопада - з 16 години до 18 години.

04.03.2010 року до Київскьго районного суду м. Одеси звернувся заступник начальника другого Київського відділу ДВС Одеського міського управляння юстиції із заявою про встановлення подальшого способу та порядку виконання виконавчого листа №2-1531/09 про зобов'язання ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в суботу - с 13 години до 15 години, в неділю - з 10 години до 12 години, в день народження ОСОБА_7 - 03 грудня - з 16 години до 18 години, в день народження ОСОБА_8 16 листопада - з 16 години до 18 години.

21 червня 2010 року Київський районний суд м. Одеси ухвалив рішення, яким встановив подальший спосіб та порядок виконання апеляційного суду Одеської області від 28.10.2009 року по справі 2-1531/09, шляхом зобов'язання ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні дітей та вихованні дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8, в суботу - с 13 години до 15 години, в неділю - з 10 години до 12 години, в день народження ОСОБА_7 щорічно 03 грудня - з 16 години до 18 години, в день народження ОСОБА_8 щорічно 16 листопада - з 16 години до 18 години поза межами місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_4 у місці, вільно визначеному ОСОБА_5. Для чого надати ОСОБА_5 право самостійно забирати ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8, в суботу - с 13 години до 15 години, в неділю - з 10 години до 12 години, в день народження ОСОБА_7 щорічно 03 грудня - з 16 години до 18 години, в день народження ОСОБА_8 щорічно 16 листопада - з 16 години до 18 години з місця їх проживання за адресою: АДРЕСА_4 за умови надання на це згоди ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказаним рішенням також встановлено, що боржник (ОСОБА_1) не перешкоджає дітям спілкуватися з ОСОБА_5 на вулиці, або в іншому місці, однак діти відмовляються спілкуватися з заявницею, що підтверджується актом державного виконавця (Ухвала від 21.06.2010 р. по справі № 6-60/10 арк. 3).

На виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1531/09 виданого Київським районним судом м. Одеси 27.01.2016 про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, в суботу з 13 години до 15 години, в неділю з 10 години до 12 години, в день народження ОСОБА_7 - 3 грудня з 16 години до 18 години, в день народження ОСОБА_8 - 16 листопада з 16 години до 18 години.

27.01.2016 державним виконавцем відділу винесено постанову ВП № 50003199 про відкриття виконавчого провадження.

05.02.2016 винесено постанову про проведення виконавчих дій в неробочі дні.

06.02.2016 державним виконавцем відділу здійснено вихід за місцем проведення виконавчих дій, а саме: АДРЕСА_4 та встановлено що боржник разом зі своїми дітьми відсутній. За результатом телефонної розмови за номером мобільного телефону - НОМЕР_1 встановлено, що боржник разом зі своїми дітьми виїхав за межі міста та орієнтовано повернеться до місця свого помешкання приблизно 12-15 лютого 2016 року, про що складено акт державного виконавця.

15.02.2016 на підставі отриманої копії паспорту боржника та встановлення зміни прізвища боржником, винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження.

Стягувачем (ОСОБА_5) за виконавчим провадженням надано на адресу відділу письмові заяви від 29.02.2016 та 11.03.2016 про невиконання рішення суду боржником.

15.04.2016 складено акт державного виконавця про відсутність боржника та його дітей: ОСОБА_7, та ОСОБА_8, за місцем проведення виконавчих дій, а саме: АДРЕСА_4. В ході телефонної розмови з боржником з'ясовано, що діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають у Грузії.

16.04.2016 складено повторний акт державного виконавця про відсутність боржника та дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, за місцем проведення виконавчих дій, а саме: АДРЕСА_4.

16.04.2016 р., у порядку ст. ст. 11, 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 170,00грн. У супровідному листі до постанови про накладення штрафу на боржника, боржнику встановлено п'ятиденний строк для виконання рішення суду (вимог виконавчого документу), а також письмово попереджено про кримінальну відповідальність.

23.04.2016 складено акт державного виконавця про відсутність боржника та його дітей: ОСОБА_7, та ОСОБА_8, за місцем проведення виконавчих дій, а саме: АДРЕСА_4. В ході телефонної розмови з боржником з'ясовано, що діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають у Грузії.

25.04.2016 р. стягувачем (ОСОБА_5) за виконавчим провадженням надано на адресу відділу письмову заяву про невиконання рішення суду боржником.

За повторне невиконання рішення суду без поважних причин на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 340, 00 грн. (постанова від 25.04.2016 р. ВП №50003199).

06.05.2016 р. Київський відділ ДВС міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у порядку ст. 382 КК України, направив на адресу Київського відділу поліції м. Одеси ГУНП в Одеській області подання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Постановою від 21.06.2016 р. (ВП № 50003199) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1531/09, виданого 27.01.2016 р. на підставі п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У спірних правовідносинах має місце низка рішень щодо порядку виконання рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № 2-1531/09, а саме: спілкування дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із матір'ю ОСОБА_5.

Частиною 2 ст. 29 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Приписами ст. 159 Сімейного кодексу України встановлено судовий порядок захисту прав батьків, що проживають окремо від дитини, та слугує надійною гарантією здійснення права на спілкування.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Частиною 3 ст. 160 Сімейного кодексу України визначено, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на вільне самостійне пересування по території України і на вибір місця перебування (ст. 313 ЦК України).

Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

На теперішній час ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2) повних 20 років, а ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1) повних 17 років.

ОСОБА_7 - повнолітня особа, яка згідно чинного законодавства має право вільно обирати собі місце проживання та вирішувати з ким спілкуватися.

Приписами ч. 1 п. 6 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Зокрема, згідно пункту 6 частини першої згаданої статті 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у випадку закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення.

Статтею 251 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Тобто, рішенням суду, а так само й виконавчим документом, виданим на виконання такого рішення суду, може бути встановлено певний строк, на протязі якого необхідно провадити стягнення з боржника.

У спірних правовідносинах, ухвалюючи рішення, суд встановив строк, на протязі якого буде проводитися стягнення - з дня пред'явлення відповідного позову і до досягнення дитиною повноліття.

Так, зобов'язання ОСОБА_1 щодо виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 28.10.2009 року по справі № 2-1531/09 у відношенні ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 відбувалось до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6.

Таким чином, у разі наявності на виконанні у відділі державної виконавчої служби виконавчого документа про не чинення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей до досягнення ними повноліття, стягнення за таким виконавчим документом припиняється у разі досягнення дитиною повноліття, у зв'язку з чим виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 6 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_8 згідно приписів чинного законодавства, особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України (ч. 3 ст. 313 ЦК України).

Крім того, як встановлено судом під час офіційного з'ясування обставин справи, діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мають бажання спілкуватися із матір'ю ОСОБА_5, про що вони заявили особисто в судовому засіданні.

Також в матеріалах справи наявний Акт державного виконавця від 15.02.2016 р., який складений у присутності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та згідно якого ОСОБА_1 повідомив, що не чинить перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повідомили, що їм ніхто не перешкоджає бачатись із ОСОБА_5 та те , що вони взагалі не бажають із нею бачитись та спілкуватися (а/с. 42).

Також, суд вважає за необхідне наголосити, що під час встановлення подальшого способу та порядку виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 28.10.2009 року по справі 2-1531/09, було визначено обов'язкову на думку суду умову надання згоди ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на спілкування із матер'ю.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за встановленими нормами чинного законодавства, мають право для самостійного вирішення питання пересування, місця проживання та можливості спілкування із батьками у спірній ситуації.

Також, слід зазначити, що згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси по справі № 6-4/11 від 02.06.2011 р. за поданням Другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про встановлення подальшого способу та порядку виконання виконавчого листа № 2-1531/09, заінтересовані особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради та заявою ОСОБА_5 про зміну способу та порядку виконання рішення апеляційного суду Одеської області від 28.10.2009 р. по справі № 2-1531/09 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_9 ухвалено:

Подання начальника другого Київського відділу державної виконавчої служби

Одеського міського управління юстиції - задовольнити.

Встановити подальший спосіб та порядок виконання рішення апеляційного суду суду Одеської області від 28.10.2009 року по справі № 2-1531/09 шляхом зобов'язання ОСОБА_9 не чинити перешкод ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 до досягнення ним повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8, в суботу - с 13 години до 15 години, в неділю - з 10 години до 12 години, в день народження ОСОБА_7 щорічно 03 грудня - з 16 години до 18 години, в день народження ОСОБА_8 щорічно 16 листопада - з 16 години до 18 години поза межами місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_4 у місці, вільно визначеному ОСОБА_5. Для чого надати ОСОБА_5 право самрстіно забирати ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8, в суботу - с 13 години до 15 години, в неділю - з 10 години до 12 години, в день народження ОСОБА_7 щорічно 03 грудня - з 16 години до 18 години, в день народження ОСОБА_8 щорічно 16 листопада - з 16 години до 18 години з місця їх проживання за адресою: АДРЕСА_4 за умови надання згоди на це ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Ухвалою суду визначено, що зобов'язання має місце за таких умов:

- до досягнення повнолітня;

- за умови надання згоди.

Крім того, під час винесення оскаржуваних постанов державний виконавець керувався приписами Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону №606-ХІV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" - після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Приписами ст. 31 Закону, встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, слід зазначити, що державному виконавцю було відомо, що боржник знаходиться за межами країни і перебуває разом із дітьми у Грузії.

В матеріалах справі відсутні докази направлення на адресу позивача оскаржуваних постанов від 16.04.2016 р. та 25.04.2016 р. та відповідно і отримання їх позивачем.

Тоді як, в матеріалах справи наявна копія закордонного паспорту із відміткою про знаходження у республіці Грузія у період 03.04.2016 по 26.05.2016 р.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не був належним чином повідомлений про існування оскаржуваних постанов у відношенні нього та позбавлений права на їх оскарження у встановленому законом порядку.

З урахуванням встановленого, суд не вбачає законодавчо визначених підстав для застосування до ОСОБА_1 постанов про накладення штрафів від 16.04.2016р. та від 25.04.2016р. (ВП № 50003199), з огляду на обставини встановлені у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кіптікова І.О. від 16.04.2016р. у виконавчому провадженні № 50003199 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кіптікова І.О. від 25.04.2016р. у виконавчому провадженні № 50003199 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 340,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

.