Постанова № 61250154, 07.09.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 року Справа № 813/2608/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Перчак С.В.,

з участю представника позивача Кіт М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний інститут радіоелектронної медичної апаратури» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про визнання дій протиправними та скасування постанови -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут радіоелектронної медичної апаратури" (надалі - позивач, ТзОВ «НДІ РЕМА») звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (надалі - відповідач, Шевченківський відділ ДВС м.Львова), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова, в якому просить:

- визнати дії Шевченківського відділу ДВС м.Львова щодо винесення 10.06.16р. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50796032 протиправними;

- визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу ДВС м.Львова від 10.06.16р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50796032.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника. Державним виконавцем не перевірено наявність кошів та інших цінностей у боржника, достатніх для задоволення вимог, не надано можливість боржнику запропонувати ті види майна чи предмети на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Порушення виконавця також полягали в тому, що ним не було з'ясовано факту одержання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, якою встановлено строк для добровільного виконання виконавчого документа. У зв'язку з чим, передчасно було розпочато примусове виконання виконавчого листа з подальшим винесенням постанови про арешт майна боржника. На час накладення арешту майна діяла Інструкція з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12р. №512/5, однак в порушення норм цієї інструкції постанова була винесена без опису майна боржника, а також без його відома та участі, а тому вважає, що така постанова підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та третя особа участі повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Свого відношення до позову не висловили, доказів на спростування доводів позивача не надали.

За таких обставин суд, на підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглянути справу у відсутності представників відповідача та третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.04.16р. старшим державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м.Львова Сеньківим Андрієм Михайловичем на підставі виконавчого листа №813/4526/15, виданого Львівським окружним адміністративним судом 23.03.16р., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 50796032. Ця постанова надіслана на адресу позивача супровідним листом від 13.04.16р. та отримана ним 10.05.16р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції ТзОВ «НДІ РЕМА».

Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.04.16р. слідує, що позивачу було запропоновано самостійно виконати виконавчий документ, сплатити заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Львова в сумі 39098,01 грн., докази чого представити державному виконавцю. Позивачем добровільно рішення суду не виконано.

10.06.16р. державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС м.Львова в межах ВП № 50796032 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить ТзОВ «НДІ РЕМА», у межах суми звернення стягнення - 39098,01 грн.

Позивач не погодившись з такою постановою звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження серед іншого має право накладати арешт на майно боржника.

Згідно з ст. 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

За положеннями ч. 3 цієї статті арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Аналіз вказаних положень Закону №606-XIV дає підстави дійти висновку, що державний виконавець в процесі виконання виконавчого документу, для забезпечення належного його виконання, має право накладати арешт на майно боржника та заборону на його відчуження, шляхом винесенні відповідних постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За положеннями ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на наведені норми, відповідач наклав арешт на майно ТзОВ «НДІ РЕМА» з метою забезпечення реального виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки при винесенні оскарженої постанови державний виконавець діяв у межах та у спосіб, передбачений законодавством України, забезпечуючи при цьому реальність виконання рішення суду.

Судом не беруться уваги покликання представника позивача на порушення державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови п.4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12р. №512/5, оскільки, як вже зазначалось, ч.2 ст. 57 Закону №606-XIV розмежовує способи накладення арешту на майно боржника, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження та проведення опису майна боржника та накладення на нього арешту, як окремі, самостійні, способи забезпечення виконання виконавчого документа.

Пункт 4.2 вказаної Інструкції регулює лише порядок проведення опису та арешту конкретного майна боржника, виявленого під час виконавчого провадження та не застосовується при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

З огляду на те, що боржником не виконано рішення суду в строк, наданий йому для добровільного виконання, відповідачем правомірно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.06.16р. ВП № 50796032 в межах суми звернення стягнення - 39098,01 грн.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи положення ст. 94 КАС України, судові витрати зі сторін не стягуються.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 181 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.