Постанова № 61250105, 12.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2016 року 810/1885/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 06.04.2014 №1646-23.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №810/1885/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку з проведеною реорганізацією деяких територіальних органів Державної фіскальної служби та зміною назви відповідача у справі, Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було замінено на Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20.04.2016 на її адресу надійшла податкова вимога від 06.04.2014 №1646-23, якою податковий орган вимагав сплатити податковий борг у розмірі 91949,50 грн., що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.01.2016 №0000871701. Як стверджує позивач, вказане податкове повідомлення-рішення вона не отримувала, тому визначене у ньому податкове зобов'язання є неузгодженим. Таким чином позивач вважає, що податковий орган дійшов передчасних висновків про наявність у неї податкового боргу та безпідставно склав оскаржувану податкову вимогу.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 №0000871701 було направлено на адресу позивача, яка зазначена у Державному реєстрі фізичних осіб. Проте надіслана кореспонденція повернулась до податкового органу у зв'язку з закінченням строку зберігання, що підтверджується відповідними конвертами та довідками відділення поштового зв'язку. Оскільки конверт з податковим повідомленням-рішенням не було вручено позивачу з причин, що не залежали від податкового органу, відповідач вважає, що визначене ним податкове зобов'язання є узгодженим.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 07.09.2016, не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідно до частини 4 та 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З'ясувавши думку позивача та його представника, суд вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 07.09.2016 суд поставив на обговорення питання про можливість продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження. Зважаючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Києво-Святошинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області як фізична особа - платник податків.

06 квітня 2016 року ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу №1646-23 про сплату податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 91949,50 грн., у тому числі 73423,60 грн. основного платежу та 18525,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не погоджуючись з вказаною податковою вимогою, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній податковій вимозі, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Отже, передумовою для складання та надіслання податкової вимоги є наявність у платника податків узгодженого, але не сплаченого податкового зобов'язання, тобто податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, стверджуваний податковий борг у розмірі 91949,50 грн. виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.01.2016 №0000871701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 91949,50 грн., у тому числі 73423,60 грн. за основним платежем та 18525,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, оформленої актом від 10.11.2015 №366/17-1/НОМЕР_1.

З'ясовуючи чи набуло визначене у вказаному податковому повідомленні-рішення грошове зобов'язання статусу узгодженого, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, визначене контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні грошове зобов'язання набуває статусу податкового боргу зі спливом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення за умови, що платник податків не оскаржив таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку.

Загальні вимоги та правила направлення платнику податків рішень контролюючого органу визначені у статті 42 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

У відповідності до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Тотожні за змістом вимоги містив й чинний на момент виникнення спірних правовідносин Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 № 1236, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за № 2135/22447 (далі - Порядок направлення), відповідно до пункту 3.8 якого податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 3.10 Порядку направлення, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У той же час пунктом 3.11 Порядку направлення передбачено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.

Таким чином, за загальним правилом податкові повідомлення-рішення фізичній особі надсилаються за її податковою адресою, що одночасно є зареєстрованим місцем проживання фізичної особи та вважаються врученими їй навіть у випадку, коли фактично поштове відправлення повернулось на адресу контролюючого органу, за умови, що неможливість вручення поштового відправлення не спричинена помилкою контролюючого органу.

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача, починаючи з 1995 року є: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Щорса, буд. 70, що підтверджується відомостями з паспорта ОСОБА_1 серії СМ №253203.

Водночас податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 №0000871701 було направлено ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням з номером 0813208718909 за адресою: « АДРЕСА_1», який повернувся на адресу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Оскільки адреса, на яку направлялось податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 №0000871701 не є податковою адресою (місцем проживання) ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 №0000871701 є таким, що не вручено платнику податків.

Водночас, беручи до уваги, що Податковий кодекс України обов'язок сплати нарахованої податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання пов'язує з фактом одержання такого рішення, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 15.01.2016 №0000871701 грошове зобов'язання у розмірі 91949,50 грн. не набуло статусу податкового боргу.

За таких обставин податкова вимога від 06.04.2014 №1646-23 на суму 91949,50 грн. була сформована контролюючим органом передчасно.

Заперечуюючи проти позову, відповідач звертав увагу суду, що поштова кореспонденція, у тому числі наказ про перевірку, акт перевірки та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення, направлялось на адресу, яка вказана у Державному реєстрі фізичних осіб, а саме: « АДРЕСА_1». Крім того, представник відповідача наполягає на тому, що контролюючий орган, використовуючи дані вказаного реєстру, не зобов'язаний здійснювати перевірку їх достовірності.

Наведене, на переконання відповідача, свідчить про те, що вказані документи, незважаючи на їх повернення, вважаються врученими.

Однак суд критично ставиться до таких аргументів.

Насамперед суд зауважує, що безпосередньо у податковому повідомленні-рішенні від 15.01.2016 №0000871701 у якості податкової адреси ОСОБА_1 вказано адресу, що відповідає інформації, внесеній до паспорту ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_2. Проте на конверті в якому таке податкове повідомлення-рішення було надіслано ОСОБА_1 вказана інша адреса: « АДРЕСА_1».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що контролюючий орган на момент направлення податкового повідомлення-рішення від 15.01.2016 №0000871701 мав достовірні відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1

Крім того, відповідно до пункту 70.1 статті 70 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

Пунктом 70.2 статті 70 Податкового кодексу України передбачено, що до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 10.12.2013 № 779 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2013 за № 2211/24743, фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася Облікова картка та яка не включена до Державного реєстру, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби Облікову картку фізичної особи - платника податків за формою № 1ДР (додаток 2), яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі, та пред'явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити, а саме: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство.

Тобто відомості про місце проживання фізичної особи - платника податків до Державного реєстру включаються на підставі паспорта такої особи та повинні відповідати їм.

Дослідивши паспорт ОСОБА_1 судом з'ясовано, що за адресою АДРЕСА_2 позивач зареєстрована з 11.07.1995.

Інших відміток про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 паспорт останньої не містить.

Суд бере до уваги, що обов'язок перевірки достовірності даних, що вносяться до Державного реєстру покладено на його адміністратора - ДФС України та її територіальні органи з чого слідує, що фізична особа не може зазнавати будь-яких негативних наслідків для її прав та обов'язків у зв'язку з тим, що у Реєстрі обліковуються помилкові дані щодо податкової адреси такої особи.

За цих обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 №0000871701 не було вручено ОСОБА_1 через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні.

Відтак суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання у розмірі 91949,50 грн. є неузгодженим, з чого слідує, що контролюючий орган не мав правових підстав для формування та направлення податкової вимоги від 06.04.2016 №1646-23.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Беручи до уваги наведене у сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими а позов таким, що підлягає повному задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 06.04.2016 №1646-23.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. згідно з квитанцією №108 від 01.06.2016 за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, місцезнаходження: 08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 34).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12.09.2016.