Постанова № 61249800, 08.06.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 р. Справа № 804/2679/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріЧудновській А.С. за участю: представника позивача представника відповідача Гавриленко Ю.Ю. Зінкевич О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркас» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таркас» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2013 року № 0003681503;

- визнати протиправними дії відповідача із зазначення в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 21.05.2013 р. №1580/153/33588332 про порушення ТОВ «Таркас» пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової звітності і неправомірне віднесення до складу податкового кредиту податкові накладні на суму 61746,24 грн. в декларації з ПДВ за березень 2013 р.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача з непроведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркас» та Приватного підприємства «Алкіон» для підтвердження достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях за грудень 2012 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2014. В позові відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 скасувано в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2013 № 0003681503, та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції залишена без змін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2016р. прийнято до провадження вказану адміністративну справу та призначено до розгляду в судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач, вважає, що винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте без достатніх на те правових підстав, оскільки ТОВ «Таркас» не порушувалися приписи п.201.10 ст.201 ПК України. Також зазначає, що дії податкового органу із зазначення даних в Акті камеральної перевірки є протиправними, оскільки не ґрунтуються на Законі та порушено порядок проведення перевірки, а тому висновки акту є безпідставними. Окрім наведеного, бездіяльність податкової інспекції з не проведення документальної позапланової виїзної перевірки порушують законні права та інтереси підприємства..

Від відповідача надійшло заперечення, в яких зазначено, що позивач, в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу та Порядку заповнення податкової звітності, - завищено суму податкового кредиту, заявленого в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за березень 2013 року та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні на суму 61 746,24 грн. в декларації з ПДВ за березень 2013 року, а також не надано підтверджуючих документів до Додатку №8.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на подані до суду заперечення.

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.05.2013р. ДПІ в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Таркас", за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 21.05.2013 р. №1580/153/33588332.

В Акті перевірки встановлені наступні порушення.

Підприємством порушено порядок заповнення податкової звітності, а саме надано уточнюючий розрахунок (до декларації за березень 2013 р.) та додаток 8 "Заява про відмову надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та /або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до нього.

Підприємство ТОВ «Таркас» до додатку 8 "Заява про відмову податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та /або порядку реєстрації в Єдиному податкових накладних)" не надало до ДПІ у Бабушкінському районі підтверджуючих документів.

Таким чином, контролюючим органом зроблений висновок, що ТОВ "Таркас" в порушення пункту 201.10 ст. 201. розділу Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової звітності неправомірно віднесено до податкового кредиту податкові накладні на суму 61746,24 грн. в декларації з ПДВ за березень 2013 р., що вплинуло на розрахунок з бюджетом.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 0003681503, яким встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачу донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану в розмірі 77183 грн., з яких: 61746,00 грн. за основним платежем та 15437,00 грн. штрафних санкцій.

Також, судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ПП «Алкіона» згідно Договору постачання №196, відповідно до якого останнє зобов'язалося поставити та передати у власність позивачу певну продукцію, відповідно до рахунку або накладних, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити цей товар на умовах даного договору. На виконання даного договору на користь позивача було поставлено товар на суму 370477 грн. 44 коп., в тому числі ПДВ на суму 61746 грн. 24 коп., підтверджується: рахунком від 26.12.2012 р. №2612 на суму 119390,40 грн., в т.ч. ПДВ - 19898,4 грн. (а.с.29); накладною від 26.12.2012 р. №2612 на суму 119390,4 грн., в т.ч. ПДВ - 19898,4 грн. (а.с.29); рахунком від 29.12.2012 р. №2912 на суму 251087,04 грн., в т.ч. ПДВ - 41847,84 грн. (а.с.27); накладною від 29.12.2012 р. №2912 на суму 251087,04 грн., в т.ч. ПДВ -41847,84 грн. (а.с.26).

На підтвердження сплати ПДВ продавцем - ПП "Алкіона" на користь позивача надані податкові накладні від 26.12.2012 р. №521 на суму 119390,4 грн., в т.ч. ПДВ - 19898,4 грн. (а.с.28) та від 29.12.2012 р. №699 на суму 251087,04 грн., в т.ч. ПДВ -41847,84 грн. (а.с.25).

При цьому, в порушення абз.2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ПП «Алкіона» не здійснено реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. У зв'язку з цим, позивачем разом із податковою звітністю за березень 2012 року до податкового органу було надано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8).

Відповідно до п. 198.1-198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

П.п. 201.11. ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

Пунктом 21 розділу ІІІ "Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 за N1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Згідно зі ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, ТОВ «Таркас» 22.04.2012р. було направлено відповідачу в електронному вигляді наступні документи: податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних).

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 13 розділу III Порядку у складі декларації з податку на додану вартість подаються передбачені Порядком додатки.

Таким чином, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН платник податку - покупець може скористатись правом на віднесення сум податку до податкового кредиту на підставі Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку і заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН) у випадку подання такої Заяви за встановленою формою разом з податковою декларацією за звітний (податковий) період, в якому така накладна була складена (мала бути складена).

При цьому до такої заяви обов'язково повинні бути додані копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання ; таких товарів/послуг.

Також, суд звертає увагу, що до декларації з ПДВ за березень 2013 року ТОВ "Таркас" надано уточнюючий розрахунок та заяву із скаргою до нього, а саме додаток 8 "Заява про відмову надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та /або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" (вх. № 9022774340 від 22.04.13), в якому відображено, що по контрагенту ПП "AЛКIOHA" податкові накладні №521 та №699 від 26.12.2012 року не включені до Єдиного реєстру податкових накладних та не надано підтверджуючих документів.

У зв'язку з чим, суд зазначає, що позивачем порушено Порядок заповнення податкової звітності, а саме надано уточнюючий розрахунок (до декларації за березень 2013 р.) та додаток 8 "Заява про відмову надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та /або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до нього - без підтверджуючих документів.

Запитувані відповідачем документи за грудень 2012 року надані відповідачу лише 11.04.2013р. згідно з запитом відповідача від 21.02.2013 р. №4487/10/153-329, що підтверджується листом від 11.04.2013 р. з відміткою штемпелю вхідної кореспонденції Відповідача (а.с.39-40). При цьому позивач не заперечує факт порушення строків надання запитуваних документів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що норми п.201.10 ПК України, так і п.21 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" є нормам прямої дії, чіткими і зрозумілими та не допускають множинного тлумачення, проте позивачем не дотримані.

Аналізуючи норми діючого законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем, в порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової звітності - завищено суму податкового кредиту, заявленого в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за березень 2013 року, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні на суму 61746,24 грн. в декларації з ПДВ за березень 2013 року.

Щодо посилання Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 19.04.2016р. на те, що не встановлено обставин справи щодо дотримання позивачем строку, визначеного п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на включення до складу податкового кредиту за березень 2013 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в попередніх періодах, суд звертає увагу, що зазначені обставини про дотримання позивачем строку 365 днів не були спірними, а відповідно вказане питання не відноситься до предмету даного спору згідно матеріалів справи, що в свою чергу підтверджується наданими у судовому засіданні поясненнями, як представника позивача, так і представника відповідача.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті перевірки №1580/153/33588332 від 21.05.2013р.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення № 0003681503 від 10 липня 2013 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

Щодо позовних вимог про протиправність дій та бездіяльності відповідача, суд зазначає, що вказані вимоги були вирішені попередніми судовими інстанціями та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016р. залишені без змін, у зв'язку з чим, розгляду не підлягають.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркас» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова