Постанова № 61249790, 07.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 803/1198/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача Микитин Л.І.,

представника відповідача Ковальчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранслогістик» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011041202 від 01.08.2016,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранслогістик» (далі - ТзОВ «Євротранслогістик») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011041202 від 01.08.2016.

Позивач у клопотанні від 25.08.2016 уточнив позовні вимоги, зокрема, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №0011041202 від 01.08.2016 та №0011171202 від 01.08.2016; у клопотанні від 07.09.2016, поданому під час судового засідання, - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №0011041202 від 01.08.2016.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилається на хибність висновків, викладених у акті від 18.07.2016 №248/12-02/38474558 за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2016 року, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення абзацу «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 61553,60 грн. Зазначає, що підставою для висновків про порушення стало, на думку відповідача, виявлення серед постачальників ТзОВ «Євротранслогістик» за травень 2016 року платника, а саме: ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто», яким не подано податкову декларацію за травень 2016 року. Позивач вважає, що такі доводи фактично є свідченням порушень, допущених контрагентом, а не доказом недобросовісності ТзОВ «Євротранслогістик», при цьому податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит із повнотою відображення контрагентом у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій та фактичною сплатою контрагентом податків до бюджету.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, вважає, що товариством правомірно сформовано дані податкового обліку та заявлено до відшкодування спірну суму ПДВ на підставі зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, виписаної ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто», за результатами фінансово-господарської операції з придбання у даного контрагента транспортних засобів. Також вказує на безпідставність тверджень Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про неможливість факту реального здійснення господарської операції з придбання в травні 2016 року транспортних засобів з посиланням на службовий лист ОУ ГУ ДФС у Харківській області від 08.07.2016 про те, що контрагент позивача відсутній за новим місцем реєстрації, оскільки дана операція підтверджена належними первинними документами, на підставі яких здійснюється ведення бухгалтерського обліку, крім того, придбані транспортні засоби були зареєстровані товариством в регіональному сервісному центрі МВС у Волинській області, що, в свою чергу не може свідчити про безтоварність операції.

За таких обставин просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011041202 від 01.08.2016.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні та наданих суду письмових запереченнях адміністративний позов не визнала, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, оскільки під час проведення камеральної перевірки задекларованих у податковій звітності за травень 2016 року даних виявлено серед постачальників ТзОВ «Євротранслогістик» платника, яким надано ризиковий кредит, а саме: ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто». Даним контрагентом не подано податкову декларацію за травень 2016 року, не задеклароване та не сплачене податкове зобов'язання. Крім того, відповідач зазначає, що вказане товариство відсутнє за місцем реєстрації, тобто проведені операції не підтверджуються стосовно врахувань реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про необхідність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів. Також вказує на ту обставину, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Зазначає, що якщо платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагентів, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, отримана таким платником податкова вигода у вигляді податкового кредиту є безпідставною.

За таких обставин вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що 18.06.2016 ТзОВ «Євротранслогістик» подано до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкову декларацію з податку на додану вартість разом із довідкою про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, розрахунком бюджетного відшкодування з ПДВ та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2016 року та розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (а.с.13-16). Згідно із зазначеними документами бюджетному відшкодуванню за травень 2016 року підлягає сума 85000,00 грн. податку на додану вартість.

Як слідує із матеріалів справи, в період з 29.06.2016 по 30.06.2016 Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТзОВ «Євротранслогістик» за травень 2016 року, за результатами якої складено Акт від 18.07.2016 №248/12-02/3847455 (а.с. 10 - 12, зворот).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення абзацу «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - товариством завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану у декларації за травень 2016 року на рахунок платника у банку в сумі 61552,67 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 №0011041202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 61553,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 15388,25 грн. (а.с. 9).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

З матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2016 року на суму 61552,67 грн. ґрунтуються на тому, що дані податкової звітності були сформовані за наслідками операції з придбання сідельного тягача марки DAF XFRTE47MS0E798274, у ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто», яким не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року. Крім того, ГУ ДФС у Волинській області отримано службовий лист ОУ ГУ ДФС у Харківській області (вих. №1768/7/20-31-07-10 від 08.07.2016), з якого слідує, що новим місцем реєстрації дане товариство відсутнє, тобто проведені операції не підтверджуються стосовно врахувань реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про необхідність умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

За таких обставин, контролюючим органом зроблено висновок про те, що в ході перевірки неможливо встановити факт здійснення господарських операцій по придбанню сідельного тягача марки DAF XFRTE47MS0E798274 у ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто» в травні 2016 року.

Проте, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, серед іншого, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.11 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Судом встановлено, що спірну суму бюджетного відшкодування з ПДВ позивачем було сформовано на підставі фінансово-господарської операції згідно договору купівлі-продажу транспортних засобів від 10.05.2016 з придбання у ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто» сідельних тягачів для напівпричіпів марки DAF XFRTE47MS0E798274 та DAF XLRTE47MS0E797016 на загальну суму 369320,00 грн., в тому числі ПДВ 61553,33 грн. (а.с.17). На підтвердження реальності здійснення даних господарських операцій та їх використання позивач суду представив копії первинних документів (договору купівлі-продажу від 10.05.25016 №7, видаткової накладної від 10.05.2016 №496 (а.с. 18), платіжних доручень від 10.05.2016 №1407, від 12.05.2015 №1408 (а.с. 19-20), Свідоцтв про державну реєстрацію придбаних транспортних засобів (а.с. 23-24).

Як слідує із матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду, підставою для віднесення до бюджетного відшкодування з ПДВ спірної суми стала виписана контрагентом позивача податкова накладна від 10.05.2016 №2 (а.с. 21), яка відповідає встановленим вимогам щодо форми та змісту та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.05.2016, що стверджується Витягом з Єдиного реєстру від 20.05.2016 №61738, наданого на запит ТзОВ «Євротранслогістик» (а.с. 22).

Таким чином, позивачем дотримані вимоги чинного законодавства щодо визначення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, так як дані, внесені ним у податкову декларацію з ПДВ за травень 2016 року є достовірними та сформованими на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача про відсутність правових підстав для бюджетного відшкодування ПДВ у зв'язку з тим, що контрагентом позивача не подано податкову декларацію за травень 2016 року, а також, що податкове зобов'язання з ПДВ не було задекларовано та сплачено ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто» з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім цього, платник податку на додану вартість - отримувач послуг на час здійснення господарської операції із придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його котрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Даний факт узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також якщо були дотримані умови його формування, визначені нормами Податкового кодексу України та не позбавляє права такого платника податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Отже, на думку Європейського суду з прав людини, відмова у підтвердженні права на бюджетне відшкодування ПДВ може ґрунтуватися на встановленні зловживань з боку саме того платника податку, який формував суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Суд також не погоджується з висновками акту перевірки про неможливість встановлення факту реального здійснення господарських операцій по придбанню сідельних тягачів у ТзОВ «Торговий дім «Нік Авто» та про відсутність у зв'язку з наведеним підстав для бюджетного відшкодування спірної суми ПДВ з посиланням на ту обставину, що контрагент позивача відсутній за новим місцем реєстрації з огляду на наступне.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу України, згідно з якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд вважає, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, виявлення арифметичних або логічних помилок у декларації, у тому числі правомірність відображення показника збільшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з врахуванням результатів попередніх перевірок (камеральних/документальних), проведених органом ДФС, з'ясування відповідності даних декларації з ПДВ та даних Єдиного реєстру податкових накладних тощо.

При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки, а результатом камеральної перевірки заявленої до відшкодування суми ПДВ у контексті з положеннями статті 200 ПК України можуть бути висновки про відповідність чи невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, зроблені на підставі аналізу податкової звітності.

Висновки Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області за результатами камеральної перевірки про відсутність факту здійснення господарських операцій на підставі листа іншого контролюючого органу про відсутність контрагента позивача за новим місцем реєстрації, без проведення документальної перевірки та дослідження первинних документів, суперечать нормам податкового законодавства та не можуть слугувати підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за умови його сплати платником податків у ціні придбаного товару та правильного відображення у податковій звітності.

Також суд зазначає, що підставою для висновків про відсутність факту поставки товару можуть свідчити лише встановлені в судовому процесі обставини, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту. При цьому свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності (обережності) при виборі контрагента, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, господарські зв'язки платника податків переважно із контрагентами, які ухиляються від виконання податкового обов'язку, приховуються від контролюючих органів.

Доказів наявності існування таких обставин в ході судового розгляду даної справи представником відповідача суду не представлено.

Суд при вирішенні справи також враховує рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007, в пункті 38 якого зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, в ході судового розгляду даної справи представником відповідача суду не представлено листа ОУ ГУ ДФС у Харківській області №1768/7/20-31-07-10 від 08.07.2016, який став підставою для висновків про неможливість встановлення факту реального здійснення господарських операцій.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень року на 61552,67 грн. суд вважає безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Проаналізувавши чинне законодавство, обставини справи, а також зібрані та досліджені докази суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не виконав обов'язку щодо доведення правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення Луцької №0011041202 від 01.08.2016.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 378,00 грн., сплачений згідно платіжного доручення №1559 від 10.08.2016 (а.с. 2), та який був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 158, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0011041202 від 01.08.2016

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранслогістик» за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.А.Лозовський