Рішення № 61249649, 06.09.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 685/20/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1433/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Федорової Н.О.,

суддів - Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

секретаря - Лапка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 28 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

11 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначив, що 31 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, за яким банк надав останній кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 % річних на суму залишку заборгованості. Кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір.

Пунктом 9.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 6.5 «Умов та правил надання банківських послуг» ОСОБА_1 зобов'язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, і перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. При порушенні нею строків платежів по кожному з грошових зобов'язань,

________________

Доповідач у першій інстанції Самойлович А.П. Провадження № 22-ц/792/1433/16

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 19, 27

передбачених договором більш ніж на 30 днів, вона зобов'язана сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову.

У разі невиконання договору, на вимогу банку ОСОБА_1 зобов'язалась повернути кредит (у тому числі прострочений кредит та овердрафт) та оплатити винагороди банку. Власник карти повинен слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

У разі незгоди позичальника зі зміною «Правил користування платіжною карткою» та/або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті, він зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу заборгованість.

Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за договором.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, станом на 31 жовтня 2015 року у неї виникла заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 21915 грн. 23 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 7820 грн. 46 коп.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 12475 грн.; заборгованості по комісії та пені - 100 грн.; штрафу (фіксована частина) - 500 грн.; штрафу (процентна складова) - 1019 грн. 77 коп. Однак, відповідачка ухиляється від виконання зобов'язань за кредитним договором, заборгованість не погашає.

А тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 жовтня 2006 року у розмірі 21915 грн. 23 коп.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 28 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням, представник ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом і неустойки та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та штрафів, нарахованих за період з 31 січня 2015 року по 31 січня 2016 року, задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення вважає незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин справи.

Апелянт не згідний із висновком суду першої інстанції про те, що кошти, які були зараховані в рахунок погашення заборгованості в період з 1 лютого 2015 року по 31 жовтня 2015 року вносились ОСОБА_1 не на виконання рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року, а на погашення заборгованості за кредитом, а тому проценти за користування кредитом та штрафи, які були нараховані за період з 31 січня 2015 року по 31 січня 2016 року нею сплачені.

Судом не з'ясовано чи передавались виконавчі листи у виконавчу службу для виконання рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року та не встановлено від кого надійшли кошти - особисто від ОСОБА_1 чи з державної виконавчої служби на виконання даного рішення.

Натомість, при надходженні 8258 грн. 91 коп. в рахунок погашення заборгованості, банк розподілив їх відповідно до вимог ст. 534 ЦК України.

У судовому засіданні апеляційного суду представник банку підтримав апеляційну скаргу з мотивів, які в ній зазначені.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки отримані від відповідачки банком кошти були зараховані саме на погашення заборгованості по кредиту, а не на виконання рішення суду від 31 березня 2015 року, то фактично заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 18 643 грн. 50 коп. підлягає стягненню за вищевказаним рішенням суду, а решта суми в розмірі 3271 грн. 73 коп. погашена самою відповідачкою після ухвалення рішення від 31 березня 2015 року, а отже позов задоволенню не підлягає.

Проте, з таким висновком погодитись неможливо з наступних підстав.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу (ст. 534 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, що 31 жовтня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, за яким банк надав останній кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 36 % річних на суму залишку заборгованості. Кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки. У подальшому відповідно до п. 5.3. «Умов та правил надання банківських послуг» даний кредитний ліміт був збільшений до 8 000 грн.

ОСОБА_1 зобов'язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, і перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. При порушенні нею строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, вона зобов'язалась сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову.

У разі невиконання договору, на вимогу банку ОСОБА_1 повинна повернути кредит (у тому числі прострочений кредит та овердрафт) та оплатити винагороди банку.

Однак, умови вказаного договору відповідачкою порушувались.

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 31.01.2015 року в сумі 18 643 грн. 50 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 820 грн. 46 коп.; заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 8 258 грн. 91 коп.; заборгованості по комісії в розмірі 1 200 грн. 15 коп.; штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500 грн.; штрафу (процентної складової) в розмірі 863 грн. 98 коп. (а.с. 55).

У примусовому порядку дане рішення не виконувалось, що підтверджується даними матеріалів Теофіпольського РВ ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області (а.с. 144-159). Зокрема, виконавчий лист був повернутий стягувачеві (а.с. 159).

Одночасно з цим, після винесення зазначеного рішення відповідачка продовжувала порушувати умови кредитного договору. Зокрема, не сплачувала в розмірі, передбаченому договором, проценти за користування коштами. У період же з 12.02.2015 року по 31.10.2015 року включно здійснювала платежі по погашенню наданого кредиту.

З урахуванням вказаних платежів, відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість ОСОБА_1 по процентах за період з 31.01.2015 року по 31.10.2015 року становить 4 216 грн. 09 коп. (а.с. 8). Отже, саме вказаний розмір коштів підлягає з неї до стягнення (12 475 грн. - 8 258 грн. 91 коп.).

Окрім того, відповідно до п. 6.5 «Умов та правил надання банківських послуг» ОСОБА_1 зобов'язалась погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, і перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. При порушенні нею строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, вона зобов'язана сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову.

Враховучи порушення відповідачкою строків платежів по кредитному договору, зокрема по процентах, остання зобов'язана сплатити банку штрафи: в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 210 грн. 80 коп. (4216 грн. 09 коп. х 5%) - процентну складову від суми задоволеної частини позовних вимог.

Також, відповідно до зазначеного розрахунку та з урахуванням здійснених відповідачкою платежів, остання має заборгованість по комісії в розмірі 100 грн., яка також підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказів на спростування вищевказаної заборгованості у ОСОБА_1 чи іншого його розміру стороною відповідача суду надано не було.

Суд першої інстанції не врахував, що крім стягнутої за рішенням кредитної заборгованості в розмірі 18 643 грн. 50 коп., існує ще й інша заборгованість за кредитом, оскільки після ухвалення рішення суду борг погашався не в повному обсязі, тому відповідно до умов кредитного договору здійснювалось нарахування процентів на залишок основного боргу та процентів на прострочений борг, пені, що передбачено ст. 534 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. У зв'язку з цим, воно підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову.

Також, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України розподілити судові витрати. Зокрема, оскільки судові витрати позивача становлять 3573 грн. 80 коп. (а.с. 1, 37, 48, 62), а розмір задоволених вимог - 5026 грн. 89 коп., до стягнення з відповідача на користь банку підлягає - 819 грн. 75 коп. судового збору (5026 грн. 89 коп. х 3573 грн. 80 коп.) : 21 915 грн. 23 коп.).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 28 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 31 жовтня 2006 року у розмірі 5026 (п'яти тисяч двадцяти шести) грн. 89 коп., яка складається з: 4216 (чотирьох тисяч двісті шістнадцяти) грн. 09 коп. - заборгованості за відсотками, 100 (ста) грн. - заборгованості по пені та комісії, 500 (п'ятисот) грн. - штрафу (фіксована частина), 210 (двісті десяти) грн. 80 коп. - штрафу (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 819 (вісімсот дев'ятнадцять) грн. 75 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова