Ухвала суду № 61249013, 02.09.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

02.09.2016 Справа №607/7455/16-к

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Базан Л.Т., при секретарі судового засідання Горіній Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючої, заміжньої, на утриманні 2 малолітніх дітей, жительки м.Ржищів, вул.Маяковського, 75, Кагарлицького району Київської області, раніше не судимої,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України,

за участю: прокурора Солтис Н.О., захисника ОСОБА_3, підозрюваної ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 в межах кримінального провадження №12016210010002395, внесеного до ЄРДР 07 липня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.190 КК України, звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням, погодженим із прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно затриманої 24 серпня 2016 року о 01 год. 30 хв. в порядку ст.208 КПК України підозрюваної ОСОБА_2, якій 24 серпня 2016 року повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене у великих розмірах, за попередньою змовою, групою осіб), яке мотивується наступним.

Так, органом досудового розслідування встановлено, що у березні 2016 року в ОСОБА_5, який вступив у злочинну змову з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, перебуваючи в м.Києві, виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, реалізовуючи який, він, у період з березня по 23 серпня 2016 року, перебуваючи в м. Києві, шляхом обману, разом з ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заволоділи коштами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 у великих розмірах на загальну суму 224500 грн., без мети повернення, у чому повідомлено про підозру.

Крім того, ОСОБА_5, перебуваючи в м.Києві, шляхом обману, разом з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 заволоділи коштами ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 на загальну суму 546 610 грн., без мети повернення.

Таким чином, в результаті злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 громадянам ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 спричинено шкоду на загальну суму 771110 грн.

У клопотанні зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого їй кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_33, свідків ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, інформацією АТ «Ощадбанк» та УКП ГУНП в Тернопільській області, протоколами обшуків приміщень по вул.Драгоманова, 9/67 м.Києва, вул.Ревуцького, 7А/15 м.Києва, вул.Григоренка, 21/109, протоколом обшуку автомобіля НОМЕР_1.

Старший слідчий зазначає, що метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_2 згідно ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом.

Підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту підозрюваній ОСОБА_2 є те, що вона притягується до відповідальності за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, та те, що встановлено обставини, які виправдовують обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а саме отримано інформацію з УКП ГУНП в Тернопільській області про те, що ОСОБА_2 має намір переховуватись від органів досудового розслідування та суду на території України.

Також в ході розслідування, встановлено, що шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілих здійснювалось шляхом використання баз даних з інформацією про осіб, які раніше придбали медичні препарати та ліки, які на даний час, в повному обсязі не вилучені, а також з використанням розрахункових рахунків, відкритих у банківських установах, для подальшого перерахування грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, що свідчить про те, що перебуваючи на волі підозрювана буде вчиняти дії, направлені на знищення вказаних баз даних.

Крім цього, у кримінальному провадженні не допитано ряд потерпілих, осіб, коштами яких заволоділи шахрайським шляхом; свідків, осіб, які можуть дати свідчення, що мають суттєве значення для встановлення істини по справі; а також підозрюваних, свідчення яких будуть мати істотне значення, для встановлення всіх учасників шахрайського заволодіння майном потерпілих. Перебуваючи на волі, підозрювана, маючи доступ до інформації про анкетні дані та контактні телефони потерпілих, свідків та підозрюваних, які не вилучені слідством, може незаконно впливати на даних осіб та шляхом тиску і залякувань, змушувати їх давати неправдиві свідчення та відмовлятись від дачі свідчень, що негативно позначиться на проведенні досудового розслідування, втраті доказів тощо.

Також в ході проведення досудового розслідування встановлено, що підозрювані вчиняли злочини з допомогою мобільних телефонів, повідомляючи потерпілим неправдиву інформацію, та шляхом обману потерпілих спонукали їх до переказу коштів на визначених підозрюваними осіб, без мети повернення .Отримавши кошти потерпілих, підозрювані не мали мети їх повернути. Враховуючи вищевикладене та те, що підозрювані працюють тривалий період разом, мають численні звязки, та перебуваючи на волі, за адресою проживання, чи будь-якою іншою адресою, окрім тримання під вартою, будуть продовжувати злочинну діяльність, вчиняти інші правопорушення з допомогою мобільних телефонів та будуть і надалі шляхом обману заволодівати коштами громадян України без мети повернення.

Враховуючи те, що в ході досудового розслідування, на даний час, не вилучено всі бази даних з інформацією про осіб, які раніше придбали медичні препарати та ліки, якими користувались підозрювані, для вчинення вищевказаних злочинів, підозрювані мають можливість використовуючи дані бази даних, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, та шляхом обману осіб, будуть заволодівати їх коштами без мети повернення, перебуваючи на волі.

Крім цього, слід звернути увагу на те, що дані злочини вчинені з особливим цинізмом - відверто зневажливим ставленням до загальноприйнятих норм моралі, етики, що виразився у заволодінні шляхом обману коштами громадян похилого віку, хворих, які не мають доходу та проживають лише на пенсію, не мають можливості отримати додаткові доходи в силу свого віку та хвороб, для яких отримання коштів, які обіцяють підозрювані, в ході вчинення злочину, є засобами для лікування.

Також, у кримінальному провадженні не проведено всіх слідчих дій, не встановлено всіх потерпілих та свідків злочинів, а також не отримано даних про проведення негласних слідчих дій, а це може свідчити про те, що підозрювана може бути причетною до вчинення й інших злочинів.

Поряд з цим, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрювана, діючи в складі групи осіб, заволоділа та оперувала грошовими коштами в сумі щонайменше 771110 грн. Також, на даний час у провадженні не встановлено всіх потерпілих, а тому сума коштів, якими шляхом обману заволоділи підозрювані є значно більшою від 771110 грн. Враховуючи вищевикладене, старший слідчий просить врахувати, що застава, яка повинна бути визначена в розмірі до 80 розмірів мінімальної заробітної плати, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, не здатна достатньою мірою забезпечити виконання ОСОБА_44 покладених на неї обовязків, які зазначені в клопотанні, а тому просить призначити розмір застави, що перевищує 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання з наведених у ньому підстав та просила його задовольнити, уточнивши роль ОСОБА_44 у вчиненні інкримінованого групі осіб кримінального правопорушення, підозрювану та захисника, які заперечили у задоволенні наведеного клопотання, мотивуючи це недостатністю наведених у клопотанні ризиків та необґрунтованості повідомленої підозри, клопочучи також про визнання недопустимими доказами: протоколи допиту свідків ОСОБА_37, ОСОБА_36, ОСОБА_41 та ОСОБА_35, які звернулись до органів прокуратури із заявами у порядку ст.214 КПК України щодо неправомірних, на їхню думку, дій органу досудового розслідування при відібранні показань, приходжу до висновку, що клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_44 необхідно задовольнити, відмовивши у задоволенні клопотання підозрюваної та захисника про визнання доказів недопустимими, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Згідно ст.178 КПК України обставиною, яка враховується при обранні запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, які зобовязаний слідчий суддя оцінити при постановленні ухвали є тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Дослідженням матеріалів, якими обґрунтовується клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, приходжу до висновку, що ОСОБА_44 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років і обґрунтованість даної підозри підтверджується вищевказаними оголошеними та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Що ж стосується клопотання захисника, підтриманого підозрюваною, в частині визнання недопустимими доказами: протоколи допиту свідків ОСОБА_37, ОСОБА_36, ОСОБА_41 та ОСОБА_35, які звернулись до органів прокуратури із заявами у порядку ст.214 КПК України щодо неправомірних, на їхню думку, дій органу досудового розслідування при відібранні показань, то наведене клопотання до задоволення не підлягає, зважаючи на наступне.

Так, за ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобовязаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит . Недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Як слідує із поданих захисником копій заяв свідків ОСОБА_37, ОСОБА_41 та ОСОБА_35, останні звернулись до органів прокуратури м.Києва із заявами у порядку ст.214 КПК України щодо неправомірних, на їхню думку, дій органу досудового розслідування при відібранні показань та з інших питань, повязаних із проведенням слідчих та процесуальних дій у м.Києві працівниками ГУНП в Тернопільській області.

Разом з тим, сам по собі факт звернення із згаданими заявами не може свідчити про наявність зазначених порушень, які б вказували на отримання доказів, зокрема, результатів допитів згаданих свідків такими, що отримані з порушенням вимог ст.87 КПК України і, відповідно, недопустимими, оскільки на час розгляду клопотання відомостей щодо встановлення відповідним рішенням наявності вказаних порушень, на які посилаються свідки ОСОБА_37, ОСОБА_41 та ОСОБА_35 у своїх заявах в порядку ст.214 КПК України, не здобуто.

Водночас, вивченням особи ОСОБА_44 встановлено, що незважаючи на те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, є особою молодого віку, виховує 2 малолітніх дітей, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності, за попередньою змовою групою осіб, чим спричинено матеріальну шкоду потерпілим, які являться особами пенсійного віку, у великих розмірах.

Вищевказані обставини дають підстави вважати, що з урахуванням особи ОСОБА_44 та її поведінки, у випадку незастосування до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, існують ризики, що ОСОБА_44 матиме можливість: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.

А відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно абзацу 2 ч.5 ст.182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.

Враховуючи обєктивні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_44, дані про її особу, характер участі останньої у кримінальному правопорушенні, а також вік підозрюваної, його сімейний та майновий стан, приходжу до висновку, що застава у зазначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах здатна забезпечити виконання ОСОБА_44 покладених на неї обовязків, а тому вважаю за необхідне призначити їй заставу у розмірі, який не перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати та який достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання захисника, підтриманого підозрюваною про визнання недопустимими доказами: протоколи допиту свідків ОСОБА_37, ОСОБА_36, ОСОБА_41 та ОСОБА_35 відмовити.

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити та застосувати відносно даної підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши останню негайно під варту із зали суду.

Зарахувати у строк тримання під вартою ОСОБА_2 час її затримання, а саме з 01 год. 30 хв. 24 серпня 2016 року по 01 год. 30 хв. 27 серпня 2016 року.

Датою закінчення строку дії ухвали вважати 00 год. 00 хв. 20 жовтня 2016 року.

Визначити ОСОБА_2 розмір застави у сумі 116 000 грн. (сто шістнадцять тисяч гривень) для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (р/р 37319038003454, МФО 820172, ідентифікаційний код 26198838, ОСОБА_45: Державна казначейська служба, призначення платежу застава за «Костишіну Галину Валентинівну» у кримінальному провадженні №12016210010002395 за ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 вересня 2016 року).

У випадку внесення застави, покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки: зявлятися за першою вимогою до слідчого, прокурора чи суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування із підозрюваними ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, потерпілими та свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що надають таке право.

Роз'яснити ОСОБА_2, що якщо вона, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом пяти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебува є під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Слідчий суддя Тернопільського

міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_46