Постанова № 61245139, 26.08.2016, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1106/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2016 м.Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Орендарчука М.П.

при секретарі - Пізняк Т.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Христинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправною, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Христинівського районного суду Черкаської області з позовом до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання відмови у проведенні перерахунку пенсії у розмірі 90% від розміру заробітку, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури; зобов'язання провести перерахунок пенсії згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції на час призначення пенсії (з урахування Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру»), на підставі довідки прокуратури Черкаської області № 18/94 вих. від 11.05.2016 року у розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.12.2015 року.

В обґрунтування позову зазначає, що він працював в органах прокуратури з 1984 року та набув права на пенсійне забезпечення за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% заробітної плати посади прокурора. Його стаж роботи в органах прокуратури з 01.08.1984 року по 30 березня 2015 року становить 30 років.

Ще з квітня 2005 року він перебував на пенсійному обліку в УПФУ у Київському районі м. Донецька, а в подальшому в Христинівському відділі обслуговування громадян Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, та отримує пенсію за вислугою років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90% заробітної плати посади прокурора району в місті.

Наказом Генерального прокурора України № 236к від 25.03.2015 року його було звільнено з посади прокурора Пролетарського району м.Донецька Донецької області з 25 березня 2015 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.

1 серпня 2016 року він звернувся з заявою до Христинівського відділу обслуговування громадян Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про перерахунок пенсії на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», надавши довідку прокуратури Донецької області від 11.04.2016 № 18-57-890 про розмір заробітної плати з 1.12.2015 року для перерахунку, на що 09.08.2016 року отримав відмову.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013 була підвищена заробітна плата працівникам прокуратури.

Статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих.

Так, відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на час призначення мені пенсії , прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-XII, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права та встановлено, що пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Законами України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №

1166-VIІ та «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII у наведеній нормі цифру «80» замінено, відповідно, цифрами «70» та «60».

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-XII щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-XII, положення яких щодо перерахунку пенсії, на момент виникнення спірних правовідносин, змін не зазнали.

У судове засіданні позивач ОСОБА_1 не зявився, проте від нього до суду надійшла заява в якій в якій він позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати у його відсутність.

Представник відповідача Кондратюк Т.В. позовні вимоги не визнала з підстав, викладених в письмовому запереченні, наданому суду, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши справу по суті, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків і такого рішення.

Позивач з 01.09.2014 року перебуває на обліку внутрішньо як переміщена особа, є пенсіонером органів прокуратури та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено посадові оклади працівникам органів прокуратури.

01.08.2016 р. позивач звернувся до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області із заявою про перерахунок призначеної йому раніше пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури на підставі постанови КМ України № 1013 від 09.12.2015 року та довідки прокуратури Черкаської області № 18/94 від 11.05.2016 року в розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження граничного розміру.

Згідно повідомлення відповідача від 09.08.2016р. №8872/05, позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, який на даний час відсутній, а пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 8 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) унормовано, що прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Відповідно до ч.13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Частиною 17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Частиною 14 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) гарантовано, що за пенсіонерами і членами їхніх сімей зберігаються пільги і гарантії соціального захисту, передбачені цим Законом та іншими законами.

Конституційний Суд України, розглядаючи питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, служби державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України, розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Аналогічно правову позицію висловив і Верховний Суд України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а13) та 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Законом України № 3668-VI від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» внесено зміни, що стосуються призначення пенсій та максимального розміру пенсій.

Так, відповідно до ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до нової редакції ч. 2 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (від 05.11.1991) (із змінами, внесеними Законом № 76-VІІІ від 28.12.2014 р. «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України»), пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України») умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII та втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2015 року №1697-VII.

Відповідно до ч.13 ст.86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Частиною 20 ст.86 Закону №1697-VII передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Тобто, нова редакція ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та норми ст.86 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2015 року №1697-VII, суттєво звужують і обмежують зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами.

Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно ст.ст.22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру»), є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Тому звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Отже, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо призначення пенсії та її максимального розміру, стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013 від 09.12.2015, що набрала чинності з 01.12.2015, затверджено нові схеми посадових окладів працівників прокуратури, відповідно до яких відбулося підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, та у зв'язку з якою пенсіонери з числа працівників прокуратури набули право на перерахунок пенсії з 01.01.2016.

Пунктом 3 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 р. встановлено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» .

Всі зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та інших нормативних актів, які були внесені (прийняті) після призначення позивачу пенсії, зокрема, щодо зменшення пенсії у відсотках, обмеження граничного розміру пенсії тощо, не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії, а тільки при призначенні пенсії працівника прокуратури. В даному випадку нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ч.17, 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-111, що діяла станом на грудень 2006 року).

Твердження відповідача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», є необґрунтованими тому, що він застосував нові положення до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності.

Таке застосування норм права суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Окрім того, положення п. 5 Розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII, яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не можуть бути підставою відмови у проведенні перерахунку пенсії, оскільки вказані зміни законодавства не містять вимоги щодо перерахунку раніше призначеної пенсії, а стосуються лише призначення пенсій особам, які підпадають під його дію.

Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.ст. 8, 22, 58 Конституції України, які є нормами прямої дії.

За таких обставин аргументація адміністративного позову цілком сприйнятна судом як така, що доказово грунтується на фактичних обставинах справи та на законі, а протилежна позиція відповідача судом повністю неприйнятна як така, що безпідставно мотивуючись іншим (довільним) трактуванням закону на відомчу користь,суперечить фактичним обставинам спору та закону.

Звідси, відмова відповідача у проведенні оспорюваного перерахунку є неправомірною, протиправно звужуючою зміст та обсяг законного права позивача на його належне пенсійне забезпечення.

Враховуючи наявність підстав для перерахунку пенсії та зважаючи на те, що виникнення права на перерахунок пенсії нерозривно пов'язане із фактом звернення особи за таким перерахунком, суд дійшов висновку щодо зобов'язання відповідача перерахувати з 01.01.2016 р. пенсію позивачу у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла станом на 13.12.2006р.) в розмірі 90% від місячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Черкаської області №18/94 від 11.05.2016 р., та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, такий обов'язок відповідачем в даній справі не виконано.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг (пункт 4 ч.1 ст.18 КАС України).

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язати відповідача вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 17, 19, 99, 100, 158, 159, 160-163 КАС України, ст.ст. 3, 8, 17, 21, 22, 58 Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001 року , суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 розміру пенсії за вислугу років в розмірі 90 % заробітної плати у звязку із підвищенням заробітної плати.

Зобов'язати Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001 року, на підставі довідки прокуратури Донецької області від 11.04.2016 року № 18-57-890 про заробітну плату, виходячи з розрахунку 90% місячного заробітку без обмежень граничного розміру пенсії та здійснити виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 січня 2016 року.

Стягнути з Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 551.20 грн.

В частині перерахунку пенсії з 01.12.2015 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. З урахуванням застосування судом частини третьої статті 160 КАС апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий: М.П. Орендарчук