Рішення № 61244833, 01.09.2016, Оболонський районний суд міста Києва

01.09.2016 Справа № 2605/14992/12

Справа ун. № 2605/14992/12

пр.№2/756/5/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2016року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Бублієві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання покупцем за договором купівлі - продажу та усунення перешкод в користуванні житлом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В процесі розгляду справи вона збільшила позовні вимоги і в кінцевому наслідку просить, в порядку поділу майна визнати за нею право власності квартиру АДРЕСА_1 та 1\3 частини житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_3 та визнати право власності за відповідачем квартиру АДРЕСА_2 та 2/3 частини квартири АДРЕСА_3. Стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у розмірі 310 500,00грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на наступне.

З 27.07.1991 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 В шлюбі в них народився син, який наразі є повнолітнім.

Під час шлюбу з відповідачем ними було набуто вказане вище майно, що є предметом спору. Відповідно до ст.ст. 60, 61, 70 СК України все це майно є спільною з відповідачем сумісною власністю і кожен з них має право на ? його частку. Посилається на те, що згідно договору дарування ? частина квартири АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю, оскільки подарована ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 А тому, посилаючись ч. 1 ст. 57СК України, вона просить зменшити частку відповідача ОСОБА_2 у спільному майні відносно ? частини даної квартири. Посилається на те, що в наслідок вказаних вище обставин між сторонами склались вкрай неприязні стосунки, що виключає можливість їх мирного поділу майна.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала цей позов та просила його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність.

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася про дату, місце та час повідомлялася належним чином та в ході судового розгляду звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання покупцем за договором купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні житлом.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

27 липня 1991 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану Ватутінського районного виконавчого комітету міста Києва було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 925( а.с.9).

Від шлюбу у Позивачки та Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5.

08 серпня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва.

Як зазначала позивачка, під час шлюбу з відповідачем за їх спільні грошові кошти було придбане наступне майно, а саме жилі та нежилі приміщення: квартира АДРЕСА_1, нежиле приміщення АДРЕСА_4, квартира АДРЕСА_3, квартира АДРЕСА_2, яке просила розподілити наступним чином:

Позивачці: в одноособову приватну власність квартиру АДРЕСА_1; нежиле приміщення АДРЕСА_4;

Відповідачу: в одноособову приватну власність квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3.

Для встановлення повної вартості майна, яке було нажите сторонами по справі в період шлюбу було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Після її проведення та надходження до суду, Позивачка скористалась правом збільшення позовних вимог у відповідності до ст. 31 ЦПК України та у зв'язку з цим змінила (збільшила) позовні вимоги та просила провести між нею та Відповідачем розподіл наступним чином:

Позивачці: в одноособову приватну власність квартиру АДРЕСА_1; нежиле приміщення АДРЕСА_4 та 1/3 житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_3;

Відповідачу: в одноособову приватну власність квартиру АДРЕСА_2 та 2/3 житлової трикімнатної квартири АДРЕСА_3.

Крім того, Позивачка просила стягнути на її користь з Відповідача грошову компенсацію у розмірі 310 500,00 (триста десять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок

Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання покупцем за договором купівлі-продажу та усунення перешкод в користуванні житлом, а саме квартирою АДРЕСА_2.

Зазначала, що після продажу квартири АДРЕСА_5 вирішила купити квартиру у місті Київ, а саме квартиру АДРЕСА_2. Для цього передала своєму сину - ОСОБА_2 грошові кошти отримані від продажу квартири у місті Вишгород та грошові кошти отримані від продажу автомобіля. Отримавши грошові кошти по розписці ОСОБА_2 оформив квартиру на себе, обіцяв переоформити квартиру на неї протягом певного часу, але не зробив цього.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності, до постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ним або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до ст. 10 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд

встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновківекспертів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін по справі, доказів наданих сторонами та досліджених у судових засіданнях за період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбане наступне майно: жилі та нежилі приміщення: квартира АДРЕСА_1, нежиле приміщення АДРЕСА_4, квартира АДРЕСА_3.

Щодо квартири АДРЕСА_2, то суд не вважає дане майно придбане за спільні сімейні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що спростовується поясненнями та доказами наданими представником третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 та самою ОСОБА_3 про те, що зазначена квартира була куплена за її особисті грошові кошти переданими ОСОБА_2, отримані нею від продажу квартири АДРЕСА_5 та за грошові кошти від продажу автомобіля. Зазначені обставини були підтверджені ОСОБА_2, та розписками у справі, а також поясненнями допитаної в якості свідка громадянки ОСОБА_6 та не спростовані сторонами по справі.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що являється кумою сторін по справі, перебуває з ними в добрих відносинах, в 2010 році допомагала продати ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5, а саме займалась пошуком клієнтів, які б хотіли придбати зазначену вище квартиру. Також підтвердила, що паралельно займалась пошуком іншої квартири саме для третьої особи з самостійними вимогами по справі - ОСОБА_3, а не для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_2 була куплена за грошові кошти саме ОСОБА_3, яка і обирала квартиру із варіантів запропонованих свідком ОСОБА_6

Дані обставини знайшли своє підтвердження і в поясненнях ОСОБА_2, поясненнях його представника та поясненнях представника третьої особи з самостійними вимогами, не спростовані представником позивачки по справі та підтверджені іншими доказами по справі.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що квартира АДРЕСА_2 була придбана не за спільні грошові кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а за грошові кошти третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_3, а тому не підлягає розподілу, як спільне майно набуте подружжям під час шлюбу.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе задовольнити позов третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_3 та визнати її покупцем по договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2.

Також суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення компенсації на її користь з ОСОБА_2 не може бути задоволена враховуючи наступне.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Така сама позиція відображена і в постанові № 11 від 21.12.2007 року Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» де в п. 25 зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Грошова сума, узгоджена сторонами по справі на депозитний рахунок суду не вносилась, жодна із сторін не надала доказів про внесення відповідної суми, та свою згоду на отримання такої суми, а тому суд приходить до висновку про залишення майна у спільній частковій власності та поділу майна набутого в шлюбі відповідно до ідеальних часток подружжя без його реального поділу і залишає майно у спільній власності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 60,69,70 Сімейного кодексу України, ст.372 Цивільного кодексу України , ст. 10,15,60,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності:

На ? частини квартири АДРЕСА_3;

На ? частину нежилого приміщення АДРЕСА_4

На ? частину квартири АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності:

На ? частини квартири АДРЕСА_3;

На ? частину нежилого приміщення АДРЕСА_4

На ? частину квартири АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму судового збору та витрати пов'язані з оплатою експертного дослідження в розмірі 7 497,50 гривень.

В задоволені решті позовних вимог відмовити.

Позов третьої особи із самостійними вимогами - ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання покупцем за договором купівлі - продажу та усунення перешкод в користуванні житлом -задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 покупцем за договором купівлі- продажу квартири АДРЕСА_2.

Визнати право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2.

Зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_2.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.М.Луценко