Ухвала суду № 61244739, 06.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 623/1288/16-к Головуючий 1 інстанції: Піддубний І.А.

Провадження № 11кп/790/2135/16 Доповідач: Савченко І.Б.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області:

головуючого - судді - - Савченка І.Б.,

суддів - - Протасова В.І. Виноградової О.П. ,

при секретарі - - Вакула Н.С.,

за участю прокурора - - Ізотової М.О.,

обвинувачених - - ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2016 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2016 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ізюма Харківської області, громадянин України, не одружений, не працюючий, із середньою спеціальною освітою, раніше судимий: 1) 17.12.1999 року Балаклійським райсудом за ст. ст. 206 ч.3, 141 ч.2, 140 ч.2, 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 2) 18.04.2005 року Балаклійським райсудом Харківської області за ст. 309 ч.1, ст. 185 ч.3, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, 28.11.2007 року умовно-достроково звільнений на не відбутий термін 2 місяці 6 днів; 3) 30.11.2009 року Ізюмським міськрайонним судом за ст. 185 ч.3, ст. 69 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі, 17.10.2011 року умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі на не відбутий термін 13 днів; 4) 27.11.2012 Ізюмським міськрайонним судом за ст. 186 ч.2, ст. 186 ч.3, 70 КК України, позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, який мешкає в АДРЕСА_1, визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Цим же вироком за ч.3 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі засуджено ОСОБА_6, вирок у відношенні якого не оскаржений.

Вироком встановлено, що ОСОБА_6 04.03.2016 р. близько 02 години, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_7, шляхом пошкодження замка, проникли до будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрали брухт міді вагою 500 гр. вартістю 93 грн. за 1 кг, на загальну суму 46 грн. 50 коп.; духову шафу від твердопаливної печі, вартістю 150 грн. та швейну машинку «Харків» вартістю 550 грн., які належать ОСОБА_8., чим завдали останній матеріальної шкоди на загальну суму в розмірі 746 грн. 50 коп.

Крім того, ОСОБА_6 повторно, 05.03.2016 р., близько 14 год., діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, через незаперті вхідні двері, які він раніше пошкодив, проникдо будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав велосипед «Україна», вартістю 650 грн., який належать ОСОБА_8, чим завдав останній матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Крім того, ОСОБА_6 повторно, 07.03.2016 р., близько 11 год., діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на крадіжку чужого майна, через незаперті вхідні двері, які він раніше пошкодив, проник до будинку АДРЕСА_2, звідки намагався таємно викрасти відро металеве емальоване ємністю 10 літрів вартістю 82 грн.; лопату совкову вартістю 4 грн.; лопату штикову вартістю 12 грн.; каструлю металеву з кришкою, ємністю 3 л, вартістю 86 грн.; сковорідку чавунну вартістю 83 грн.; каструлю металеву з кришкою, ємністю 5 л, вартістю 165 грн.; таз пластмасовий ємністю 10 л., вартістю 5 грн.; чайник металевий емальований ємністю З л, вартістю 96 грн, які належать ОСОБА_8, чим міг заподіяти останній матеріальну шкоду на загальну суму 533 грн., однак, не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий сусідами потерпілої ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на місці скоєння злочину.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2016 року змінити та пом'якшити призначене районним судом покаранням, застосувавши до нього ст.69 КК України.

Свої апеляційні вимоги обвинувачений обґрунтував тим, що суд першої інстанції не врахував такі обставини, як щиросердне каяття, визнання своєї провини, сприяння слідству та суду.

Заслухавши доповідь судді;

пояснення обвинуваченого ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу і одночасно пояснив, що йому не було вручено копії обвинувального акту , в суді не роз'яснено наслідки розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України і 4.03.16р. він вчинив лише крадіжку брухту міді вартістю 46 грн.;

пояснення обвинуваченого ОСОБА_6, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7;

з'ясувавши думку прокурора, який вважав вирок районного суду законним та обґрунтованим;

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 стосовно того що йому не було вручено копії обвинувального акту та не роз'яснені наслідки розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, не відповідають дійсності. Це спростовуються матеріалами кримінального провадження в яких мається власноручна розписка обвинуваченого про отримання обвинувального акту , заява обвинуваченого до суду в якій він вказує про визнання вини просить розглянути кримінальне провадження обмежившись його допитом і підтверджує роз'яснення йому наслідків розгляду провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України такі ж дані містить журнал судового засідання. (а.с.5,45,76)

Висновки суду відносно фактичних обставин справи , які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє. Це ж стосується і заяви обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він 4.03.16р. він вчинив лише крадіжку брухту міді.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що при призначенні покарання суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог ст. 65 КК України. З достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин , що пом'якшують та обтяжують покарання, і призначив мінімальне, передбачене ч.3 ст. 185 КК України покарання, яке є достатнім для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий ; у тому числі засуджувався за вчинення тяжких корисливих злочинів; через незначний час знову вчинив корисливий злочин; обставиною, що обтяжує його покрайня суд першої інстанції визнав рецидив злочинів.

При таких обставинах щире каяття обвинуваченого та сприяння слідству, які визнані судом першої інстанції як обставини, що пом'якшують покарання , істотно не знижують ступінь тяжкості скоєного злочину і в достатній мірі не впливають на суспільну небезпечність особи обвинуваченого.

Тому підстав для застосування положень ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає і вважає, що покарання , призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 не можна вважати таким , що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через суворість.

Керуючись ст.ст. 405, 407КПК України судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2016 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в строк відбуття покарання призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 червня 2016 року час попереднього ув'язнення з 14 червня 2016 року до 6 вересня 2016 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий -

Судді -