Рішення № 61242501, 13.09.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3059/16-ц

2/639/1241/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шиянової Л.О.

за участю секретаря - Крбеян К.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив суд визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він, ОСОБА_2 постійно проживає і з 04.05.2005 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_2. За цією ж адресою зареєстровані його донька, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та його колишня дружина ОСОБА_3 Зазначена квартира належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2004 року. Договір зареєстрований в КП «Харківське міськБТІ». Він надав дозвіл на реєстрацію відповідача в квартирі через два роки після одруження, яке відбулося 06.09.2008 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.03.2015 року шлюб між ним та ОСОБА_3 розірвано. Спільне проживання з відповідачем за адресою реєстрації було припинено ще у вересні 2014 року, коли вона залишила його і вирушила на свою батьківщину в РФ, м. Когалим Ханти-Мансійського автономного округу Югри Тюменської області. З тих пір він проживає в своїй квартирі разом з маленькою дочкою, самостійно здійснює оплату всіх комунальних послуг і слідкує за технічним станом квартири. Відповідач майже півтора роки за місцем реєстрації не проживає, вона пішла з дому добровільно, усі свої речі, особисті документи забрала, жодної копійки за квартиру та комунальні послуги не витрачає. Де зараз мешкає йому невідомо. З середини січня 2015 року між ними існував цивільний спір стосовно визначення місця проживання малолітньої дитини. З цього приводу відносини між ними були зіпсовані, але позивач зазначає, що це їх особисті стосунки, вони ніяким чином не торкалися житлового питання. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.01.2016 року місце проживання їх малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, було визначено з ним, батьком дитини. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30.03.2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін і набрало законної чинності. Позивач зазначає, що з його боку жодних перешкод відповідачеві у проживанні і користуванні квартирою ніколи не було: ключі від тамбуру і вхідної двері досі залишаються у неї, замків він не міняв, відповідача не виганяв, будь-яких протиправних дій стосовно відповідача не вчиняв. З приводу будь-яких перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_3 нікуди не зверталася, ніяких скарг не подавала. Жодних поважних причин для того, щоб відповідач залишила його та пішла з квартири, не було. Вона кинула місце своєї реєстрації за власною ініціативою, але досі продовжує її формально зберігати. Колишня дружина відмовляється самостійно знятися з реєстраційного обліку, хоча квартира їй не потрібна і повертатися вона не збирається. Позивач зазначає, що він працює, утримує маленьку доньку та батьків-пенсіонерів. За такими обставинами його заробітної плати ледве вистачає на життя. Дитина хвора, потребує постійного догляду і коштовного лікування, її слід годувати, одягати, кожна копійка на рахунку, тому він не в змозі нести зайві витрати по сплаті за житло з урахуванням реєстрації відповідача. Це дуже суттєво впливає на його матеріальне становище, тому він звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_1, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 29.03.2016 року, позов підтримали у повному обсязі та надали пояснення, аналогічні вищенаведеним.

Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки. У зв'язку з чим суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст. 224 ЦПК України.

Згідно статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд зі згоди представника позивача та його представника ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Відповідно ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статті 58 та 59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.

Так, судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Л.П. за реєстровим № 6183, належить квартира АДРЕСА_2. Договір зареєстрований у КП «Харківське міськБТІ» 16.11.2004 року, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.11.2004 року № 5461552 (а.с. 8-10).

Положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як зазначили позивач та його представник, на теперішній час в спірній квартирі зареєстровані його донька, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та його колишня дружина ОСОБА_3, що підтверджується копією довідки №264 від 26.02.2016 року КП «Жилкомсервіс» дільниця №42 (а.с. 6).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.03.2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 11-12).

Як пояснив позивач, та що не було спростовано у судовому засіданні, спільне проживання з відповідачем за адресою реєстрації було припинено ще у вересні 2014 року, коли вона залишила позивача і вирушила на свою батьківщину в РФ, м. Когалим Ханти-Мансійського автономного округу Югри Тюменської області. З тих пір ОСОБА_2 проживає в своїй квартирі разом з маленькою дочкою, самостійно здійснює оплату всіх комунальних послуг і слідкує за технічним станом квартири. Відповідач майже півтора роки за місцем реєстрації не проживає, вона пішла з дому добровільно, усі свої речі, особисті документи забрала, жодної копійки за квартиру та комунальні послуги не витрачає. Де зараз мешкає йому невідомо.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.01.2016 року місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, було визначено з позивачем, батьком дитини. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30.03.2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін і набрало законної чинності.

Разом з тим, факт відсутності відповідача за даною адресою підтверджується висновком Жовтневого відділення поліції (м. Харків) Київського відділу поліції (м. Харків) Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29 березня 2016 року, із якого вбачається, що 25.03.2016р до Жовтневого відділення поліції (м. Харків ) Київського відділу поліції (м. Харків) ГУ Національної поліції в Харківській області із заявою звернувся ОСОБА_2, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3, в якій просить підтвердити, або спростувати факт мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3. В ході перевірки було встановлено, що за вищезазначеною адресою знаходиться в ізьована 2-х кімнатна квартира, яка розташована на 4 поверсі 9-поверхового будинку. Квартира належить гр. ОСОБА_2, який є заявником, та який повідомив, що при цьому у вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_4, (донька, 2011 р.н. ), яка мешкає там разом з батьком ОСОБА_2,, та колишня дружина ОСОБА_3, яка на протязі тривалого періоду часу лише зареєстрована у вказаній квартирі, але не мешкає, не з'являється там, місцезнаходження її невідомо, зв'язку немає. За даним фактом з метою подальшої виписки в судовому порядку ОСОБА_2 звернувся до ОВС. Опитувані з цього приводу сусіди: ОСОБА_6, яка мешкає за адресою АДРЕСА_4, ОСОБА_7, яка мешкає за адресою АДРЕСА_5, ОСОБА_8, який мешкає за адресою АДРЕСА_6, підтвердили викладене. Згідно із заявою ОСОБА_2 до Жовтневого РВ міліції про зникнення ОСОБА_3 від 24.09.2014 (реєстр № 8366) встановлено, що ОСОБА_3 не мешкає за зазначеною адресою з вересня 2014 року. В ході подальшої перевірки було встановлено, що у вищезазначеній квартирі речей ОСОБА_3 не має, що підтверджено сусідями. Фактів сварок стосовно майна, чи перешкоджання потрапляння у квартиру між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Жовтневому відділенні поліції ГУ Національної поліції в Харківській області зафіксовано не було. Фактів порушення діючого законодавства під час розгляду матеріалу встановлено не було. Встановити остаточні обставини за даним фактом, а також місцезнаходження . ОСОБА_3 під час розгляду матеріалу не видалося можливим (а.с. 15).

У судовому засіданні факт відсутності ОСОБА_3 за місцем реєстрації АДРЕСА_2 підтверджений поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_9, які пояснили суду, що ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі біля півтора року, взагалі там не з'являється, речей її у квартирі немає, спорів та сварок щодо потрапляння ОСОБА_3 у квартиру не було.

Так, позивач вважає, що факт реєстрації відповідача у належній йому квартирі, порушує його права, як власника, оскільки він вимушений сплачувати рахунки відповідача за надані комунальні послуги.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Також, враховуючи ту обставину, що відповідач за місцем реєстрації тривалий час не проживає, позивач вважає її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, відповідно до вказаних положень закону, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є відсутність цієї особи без поважних причин протягом встановленого законом строку в жилому приміщенні, право користування яким має ця особа.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача та його представника, та вважає, що реєстрація відповідача у квартирі, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, є порушенням права власності позивача, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 208, 209, 212-215,224-226 ЦПК, ст.ст. 11, 317, 319,321, 328, 334, 391, 405 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такиою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_2

Заочне рішення може бути переглянути судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Харкова апеляційної скарги, поданої протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Суддя Л.О. Шиянова