Вирок № 61239775, 13.09.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н.415/436/16-к

н.п.1-кп/415/489/16 ВИРОК Іменем України "13" вересня 2016 р. місто Лисичанськ Лисичанський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Старікової М.М. за участю секретаря Зайченко І.А. прокурора Коробейник Є.Ю. захисника ОСОБА_1 обвинуваченого ОСОБА_2 потерпілої ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження у відношенні: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська, Луганської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 06 листопада 2012 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 27 листопада 2014 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 69, ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 07 грудня 2015 року у зв'язку з відбуттям строку покарання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2016 року о 17 годині 47 хвилин ОСОБА_2, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в районі будинку АДРЕСА_2, шляхом ривку з рук ОСОБА_3, повторно відкрито викрав жіночу сумочку яка не представляє для потерпілої матеріальної цінності, у якій знаходились: гаманець, парасолька, 2 футболки, 2 іконки, ключі у кількості 10 штук, пудра «Mary Kay», які також не представляють для потерпілої матеріальної цінності, та гроші у сумі 835 гривень, які належать останній, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень у вільній відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що події, час та місце скоєння ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно і він їх повністю підтверджує. Дійсно 12 лютого 2016 року о 17.47. після вживання спиртних напоїв знаходячись в районі будинку АДРЕСА_2 побачивши потерпілу ОСОБА_3 шляхом ривку вирвав з її рук сумочку, в якій знаходились речі перелічені в обвинувальному акті та гроші в сумі 835 гривень. Викрадені речі викинув, а гроші витратив на особисті потреби. У скоєному - щиро розкаявся. Просив суд суворо його не наказувати та врахувати, що під час досудового розслідування та судового розгляду він надавав правдиві свідчення і готовий на час нести відповідальність за вчинені ним дії. Він має намір відшкодувати потерпілій завдані збитки, однак на даний час такої можливості перебуваючи в місцях позбавлення волі не має.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 12 лютого 2016 року десь о 17 годині 47 хвилин вона поверталась додому і проходячи біля будинку АДРЕСА_2 її наздогнав невідомий їй раніше обвинувачений та шляхом ривку вирвав у неї з рук сумочку в якій находились речі перелічені обвинувальному акті та гроші в сумі 835 гривень. Відповідаючи на питання суду зазначила, що викрадені речі, крім грошей, а саме сумка, гаманець,парасолька, 2 футболки, 2 іконки, ключі та пудра для неї ніякої матеріальної цінності не представляють. Співробітниками поліції було повернуто сумку, косметику та футболки. Цивільний позов не заявляє. Покарання просила призначити обвинуваченому на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений та потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілу ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вважає, що винуватість ОСОБА_2 у скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабежі), вчиненого повторно знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, не одружений, інвалідом не являється, під диспансерним спостереженням у лікаря - психіатра не перебуває, на обліку у наркологічному диспансері не числиться (а.с. 177 том ІІІ ), у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с. 176 том ІІІ), раніше судимий (а.с. 168-169 том ІІІ);

- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року « Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого злочину та вимоги, передбачені ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочину не працював, маючи незняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, через незначний проміжок в часі після звільнення з місць позбавлення волі належних висновків для себе не зробив та знову вчинив тяжкий умисний злочин проти власності перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, приймаючи до уваги обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого ОСОБА_2 та повне визнання вини останнім, який як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочину, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв з'ясуванню обставин вчинення даного злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, в судовому засіданні вибачався за скоєне, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, з урахуванням думки потерпілої, яка щодо призначення покарання посилалася на розсуд суду, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 мінімальну міру покарання у виді позбавлення волі, передбачену санкцією ч.2 ст.186 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин викладений в даному вироку, до ухвалення вироку Лисичанським міським судом Луганської області від 13 квітня 2016 року, при призначенні обвинуваченому остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.4 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, - за сукупністю злочинів: застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_2 у кримінальному провадженні по даному епізоду не обирався.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 слід обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 13 вересня 2016 року, оскільки згідно ч. 1 ст. 17 КПК України особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду, тобто покарання може бути призначено лише з моменту ухвалення обвинувального вироку.

При прийняття рішення про залік досудового тримання під вартою суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зі змінами, внесеними ЗУ № 838-VIII від 26 листопада 2015 року в редакції станом на 24.12.2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Попереднє ув'язнення згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ « Про попереднє ув'язнення» є запобіжним заходом, який у випадках передбаченим Кримінальним процесуальним кодексом застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого , вирок щодо якого не набрав законної сили.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Лисичанського міського суду від 13 квітня 2016 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. Запобіжний захід обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 16.02.2016 року до набрання вироком законної сили було залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10.08.2016 року вирок Лисичанського міського суду від 13 квітня 2016 року було змінено, скасовано в частині засудження ОСОБА_2 за епізодом скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України від 12.02.2016 року стосовно потерпілої ОСОБА_3 та призначено новий розгляд за даним епізодом. Вирок змінено в частині визначення початку строку відбування покарання, при цьому відповідно до ст. 72 ч.5 КК України зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 16.02.2016 року, в решті вирок залишено без змін.

Таким чином суд вважає необхідним відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_2 у строк призначеного за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту взяття під варту - з 16 лютого 2016 року (а.с.67 том ІІІ) до 10.08.2016 року (а.с. 110-114 том ІІ), тобто до дня набрання вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 13.04.2016 року законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

При цьому відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України у строк покарання за даним вироком, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, слід зарахувати покарання часткове відбуте обвинуваченим за попереднім вироком Лисичанського міського суду від 13.04.2016 року, тобто з моменту набрання ним чинності - з 10.08.2016 року по день ухвалення справжнього вироку, оскільки у випадках призначення покарання за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, в строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст. 72 цього Кодексу.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_3 не пред'явлений, що не позбавляє права останньої відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-Жіноча сумочка, 2 ручки від сумочки, 2 футболки та пудра «Mary Kay», що відповідно до постанови слідчого від 22.02.2016 року (а.с. 41 том ІІІ) передані під розписку потерпілій ОСОБА_3 (а.с. 42 том ІІІ) - підлягають поверненню власниці - потерпілій ОСОБА_3

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання, призначенного за данним вироком, покаранням, призначеним за вироком Лисичанського міського суду від 13 квітня 2016 року, призначити обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання - у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, - не обирати.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з 13 вересня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком покарання строк попереднього ув'язнення з моменту взяття під варту - з 16.02.2016 року до 10.08.2016 року, тобто до дня набрання вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 13.04.2016 року законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавленні волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України у строк покарання за даним вироком, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, слід зарахувати покарання часткове відбуте обвинуваченим за попереднім вироком Лисичанського міського суду від 13.04.2016 року, тобто з моменту набрання ним чинності - з 10.08.2016 року по день ухвалення справжнього вироку.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

-Жіноча сумочка, 2 ручки від сумочки, 2 футболки та пудра «Mary Kay», що відповідно до постанови слідчого від 22.02.2016 року передані під розписку потерпілій ОСОБА_3 - підлягають поверненню власниці - потерпілій ОСОБА_3

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з дня отримання ним копії вироку.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова