Ухвала суду № 61239286, 12.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/97/16-к Головуючий у І інстанції Лисюк О. Д.Провадження № 11-кп/780/1176/16 Доповідач у 2 інстанції Говоруха В. І.Категорія 18 12.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

12 вересня 2016 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Говорухи В.І., суддів: Рудніченко О.М., Гриненка О.І.

при секретарі Мельник А.С., за участю прокурора Сагей Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Баришівського районного суду Київської області від 7 липня 2016 року яким,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, раніше судимого, останній раз: 06.07.2016 року Апеляційним судом Київської області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 185 КК України до 4 років позбавлення волі,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі частини 4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Апеляційного суду Київської області від 6 липня 2016 року , ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць .

Цим же вироком вирішено питання про судові витрати та речові докази.

Згідно вироку, 27 січня 2016 року, близько 12 годин ОСОБА_2, попередньо знаючи де ОСОБА_4 зберігає ключ від вхідних дверей свого житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, дочекавшись нагоди, коли за вищевказаною адресою нікого не виявиться, та усвідомлюючи протиправність своїх дій, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, відчинив ключем вхідні двері та таємно проник до приміщення житлового будинку, звідки скоїв крадіжку особистих речей ОСОБА_4, а саме: телевізор марки "JVC" чорного кольору, ручну металеву м'ясорубку українського виробництва, розмірами 25x8 см., які знаходилися на кухні житлового будинку. Замотавши викрадені речі у покривало, яким була накрита кухонна лава, ОСОБА_2 вийшов з будинку.

У цей же день ОСОБА_2 реалізував викрадений ним телевізор жительці селища Баришівка за 100 гривень, видаючи його як свою власність. Отримані грошові кошти використав для задоволення власних потреб. Іншими викраденими речами ОСОБА_2 також розпорядився на власний розсуд.

Згідно висновку експерта № 4/508 від 13.04.2016 року, своїми діями ОСОБА_2 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_4 на загальну суму 545 (п'ятсот сорок п'ять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, 26 лютого 2016 року ОСОБА_2 близько 10 години прийшов до квартири ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_3, де вони почали розпивати спиртні напої.

Помітивши мобільний телефон та гаманець останньої, які лежали на столі у кухні, у ОСОБА_3 виник умисел на їх крадіжку.

Близько 11 години того ж дня ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю на кухні ОСОБА_5, зі стола викрав мобільний телефон марки «Samsung Gelexy Star», вартість якого згідно висновку експерта № 4/572 від 08.04.2016 року становить 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок, а із гаманця викрав грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

У подальшому зник з місця події, тим самим маючи змогу розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_5 на загальну суму 2610 (дві тисячі шістсот десять) гривень 25 (двадцять п'ять) копійок.

Не погоджуючись з таким рішенням суду обвинувачений не оспорюючи кваліфікацію скоєного подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, та призначити йому більш м'яке покарання з застосування ст. 69 КК України.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він щиро розкаюється та жалкує про вчинене. Потерпілим всі речі та кошти повернуті, вони не мають до нього будь-яких претензій ні матеріального ні морального характеру, а тому просить постановити менш суворий вирок.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив вирок залишити без змін, а апеляцію обвинуваченого без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду 1-ї інстанції про винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України відповідає фактичним обставинам справи не заперечуються самим обвинуваченим, який свою вину у вчиненні злочину визнав та щиро розкаявся у скоєному. Дії ОСОБА_2 судом правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України , що не оспорюється і в поданій апеляційній скарзі, а тому обставини скоєного кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинуваченого відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.

Що ж стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 покарання та обставин, які враховуються при його призначенні то, колегія суддів, приймаючи до уваги вимоги ст. 404 КПК України приходить до наступних висновків.

Як зазначено у вироку суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України вчинений обвинуваченим злочин, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно наданої суду першої інстанції характеристики, ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується задовільно, до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України пом'якшуючою покарання обставиною суд визнає щире каяття обвинуваченого в скоєному злочині та активне сприяння розкриттю злочину.

Разом з тим, суд першої інстанції взяв до уваги і те, що ОСОБА_2 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності відбуваючи реальні строки покарання однак, належних висновків для себе не зробив, знову ставши на злочинний шлях.

За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність засудження ОСОБА_2 до покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладене, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховані пом'якшуючі обставини не знаходять свого підтвердження та спростовуються як матеріалами кримінального провадження так і текстом самого вироку в якому зазначено обставини враховані судом при призначенні покарання. Саме з врахуванням наведених обставин суд призначив обвинуваченому покарання, застосувавши принцип часткове складання покарань відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України. З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги тяжкість вчиненого злочину, та покарання у виді 4 років позбавлення волі, призначене судом за попереднім вироком, підстав для призначення більш м'якого покарання колегія суддів не вбачає і приходить до переконання , що апеляція задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 7 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.

Головуючий В.І. Говоруха

Судді О.М. Рудніченко

О.І. Гриненко