Ухвала суду № 61238420, 06.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18288/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1568/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.,

секретаря: Мельник О.В.,

з участю: позивача - ОСОБА_2,

представника Комунального підприємства Івано-

Франківської міської ради "Муніципальна

інвестиційна управляюча компанія" - Левчук К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року КП «Єдиний розрахунковий центр», яке в подальшому змінило назву на КП Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія», пред'явлено до ОСОБА_2 позов про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, починаючи з 01 квітня 2012 року не оплачував послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 1927,70 грн. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 відмовляється в добровільному порядку сплачувати вищезазначену заборгованість, позивач просив її стягнути в примусовому порядку, а також повернути судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2016 року позов КП Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь КП Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» 1927,70 грн заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також 243,60 грн судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи та необґрунтованість висновків суду. На думку апелянта, правовідносини та зобов'язання між сторонами виникли ще до надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з 01.11.2011 року. При цьому, вказує ОСОБА_2, позивачем не надано ніяких доказів щодо намірів укладення з ним письмового договору. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги відповідь Івано-Франківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення і зловживання позивача при формуванні тарифів за послуги, а також докази про неналежне утримання позивачем будинку. Відповідач не погоджується із висновками суду про належне утримання позивачем будинку, в якому він проживає, оскільки вони спростовуються щомісячними рахунками-фактурами, із змісту яких вбачається, що оплата за виконані роботи нараховувалась окремо від плати за обслуговування будинку. Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу суду й на те, що на його вимогу в отриманні звіту від позивача щодо витрачених коштів на утримання будинку та прибудинкової території йому було відмовлено. Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній. Крім того, апелянт не заперечував, що за згаданий вище період комунальним підприємством окремі послуги за адресою його проживання надавались, зокрема, підтримувалось освітлення сходів та частково їх прибирання. Тому він визнав, що його борг перед позивачем може становити орієнтовно 300 грн. ОСОБА_2 звернув увагу на стан підвальних приміщень, який загрожує руйнації будинку; на незадовільний стан прибудинкової території, яка не прибирається, оскільки використовується для автостоянки. Апелянт пояснив, що документальних доказів про те, якою в дійсності є площа прибудинкової території, яка віднесена до будинку №14 по вул. Грушевського м. Івано-Франківська, у нього немає, але він переконаний, що позивач при розрахунках оплати за прибирання площу території завищив. Вважаючи оскаржене рішення незаконним, ОСОБА_2 просить його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові комунального підприємства.

Представник КП Івано-Франківської міської ради «Муніципальна інвестиційна управляюча компанія» доводи апеляційної скарги заперечив, зазначивши, зокрема, що у рішенні Антимонопольного комітету України, на яке посилається ОСОБА_2, не вказано конкретно, що саме за названою адресою розмір прибудинкової території для розрахунку вартості наданих послуг по прибиранню було завищено. Представник позивача крім того зауважив, що стан підвального приміщення згаданого будинку, яке раніше було передано в оренду, дійсно не є належним. Однак, вказав, що це на розмір заборгованості ОСОБА_2 за комунальні послуги не впливає. Рішення суду першої інстанції вважає законним, просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги комунального підприємства, суд першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів, прийшов до правильного висновку, що між позивачем, який згідно із актом прийняття-передачі від 01.11.2011 року прийняв на баланс будинок по вул. Грушевського, 14 в м. Івано-Франківську, та відповідачем, який проживає в даному будинку в квартирі №25, виникли фактичні договірні відносини з приводу надання та споживання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які відповідач на підставі п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями» зобов'язаний оплачувати.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог комунального підприємства, суд першої інстанції, враховуючи приписи ч.1 ст.509, ч.1 ст.901 та ст.530 ЦК України, а також наявні в матеріалах справи документальні докази, дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності заборгованості ОСОБА_2 за послуги з утримання будинку і прибудинкової території в сумі 1927,70 грн.

Посилання відповідача на те, що у нього немає ніякої заборгованості перед комунальним підприємством, оскільки в дійсності послуги, за які нарахована оплата, не надавались, не підтверджені належними і допустимими доказами. Обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_2 частково визнав в засіданні апеляційного суду.

Посилання апелянта на наявність рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2013 року №12-р/тк , у п.2 якого наведені порушення КП «ЄРЦ» при розрахунку собівартості послуги з прибирання прибудинкових територій у м.Івано-Франківську, не може бути прийняте до уваги, оскільки, по-перше, у цьому рішенні не зазначено чи це стосується прибудинкової території по вул. Грушевського, 14 м. Івано-Франківська. По-друге, відповідачем не було надано суду ніяких об'єктивних документальних доказів завищення розміру оплати за прибирання території та ненадання або неякісне надання послуг, зазначених в рахунках КП "ЄРЦ". За відсутності таких відомостей перерахунок заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем судом не може бути здійснено.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову комунального підприємства ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування чи зміни оскарженого рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307; 308; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: А.Ю. Малєєв

О.Є. Меленко