Постанова № 61237723, 08.09.2016, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1348/16-а

08 вересня 2016 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з уч.представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Попюк І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови в перерахунку призначеної пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд до Надвірнянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови включити в суму заробітної плати для обчислення пенсії виплачену матеріальну допомогу за лютий 2014 року в сумі 3103 грн., премію в сумі 1986,17 грн. та надбавку за високі досягнення в праці в сумі 1623,33 грн. та просить суд зобов'язати відповідача повернути заборгованість в частині недорахованої суми пенсії з 26.01.2016 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги свого довірителя та пояснив, що з 26.02.2014 року ОСОБА_3 вийшов на пенсію, як державний службовець. В червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою провести перерахунок розміру його пенсії як державному службовцю з урахуванням 80% від заробітку, включивши до перерахунку матеріальну допомогу за лютий 2014 року в сумі 3103 грн., премію в сумі 1086,17 грн. та надбавку за високі досягнення в праці в сумі 1623,33 грн. та провести перерахунок пенсії з часу звільнення. Однак згідно листа відповідача від 30.06.2016 року за №115/Г-15 йому відмовлено в проведенні перерахунку з тих підстав, що матеріальна допомога на оздоровлення для обчислення пенсії не враховуються. Вважає дії відповідача неправомірними, тому що матеріальна допомога є частиною заробітної плати, на яку нараховувався та сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач, не включаючи до перерахунку матеріальну допомогу за лютий 2014 року в сумі 3 103 грн., премію в сумі 1 086,17 грн. і надбавку за високі досягнення в праці в сумі 1 623,33 грн., безпідставно позбавляє ОСОБА_3 права отримувати більший розмір пенсії з урахуванням зазначених вище нарахувань. Тому просить позов задоволити, визнати протиправними дії Надвірнянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови йому в перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_3 у відповідності до Закону України «Про державну службу», включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії виплачену матеріальну допомогу за лютий 2014 року в сумі 3103 грн., премію в сумі 1986,17 грн. та надбавку за високі досягнення в праці в сумі 1623,33 грн. та повернути заборгованість в частині недорахованої суми пенсії з 26.01.2016 року.

Представник відповідача позов не визнала, надала суду письмові заперечення та пояснила, що позивач перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, отримує пенсію за віком як державний службовець відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Статтею 35 Закону передбачено, що державним службовцям надається щорічна відпустка з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» яка визначає структуру заробітної плати, не містить вказівки на те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати і у зазначеній нормі закону відсутнє таке поняття як матеріальна допомога. А тому вважає, що матеріальні виплати, зазначені в цій нормі і матеріальна допомога це не ідентичні поняття, а тому законних підстав для віднесення матеріальної допомоги до складу заробітної плати державного службовця немає. Крім того, постановою КМ України № 865 від 31.15.2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» передбачено, що посадовий оклад, надбавка за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», враховуються в розмірах, що виплачуються на день звільнення з роботи, що дає право на відповідний вид пенсії. Таким чином, матеріальна допомога (на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати тощо) носить разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати, а сам факт утримання із сум допомоги збору на обов'язкове державне страхування не є підставою для включення її до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця, а тому просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки відповідач по справі в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з 26.02.2014 року призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і він як державний службовець, перебуває на обліку в Надвірнянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. На день подання заяви на призначення пенсії він працював в Надвірнянській районній державній адміністрації Івано-Франківській області.

З наявної в матеріалах справи копії довідки №165/06-32 від 22.12.2015 року виданої Надвірнянською районною державною адміністрацією, вбачається, що ОСОБА_3 було виплачено матеріальну допомогу за лютий 2014 року в сумі 3103 грн., з якої було нараховано та утримано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 7-10).

17.06.2016 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Надвірнянського об'єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області про перерахунок пенсії.

Листом-відповіддю за вих. від 30.06.2016 р. №115/Г-15 року відповідачем позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки немає підстав для перерахунку пенсії по Закону України "Про державну службу".

Із врахуванням вище викладеного, судом встановлено, що позивач на момент звільнення у зв'язку із виходом на пенсію отримував матеріальну допомогу.

Відповідно до Закону України "Про державну службу" пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про державну службу" заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавку за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ст.66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оплату праці" та Наказу Державного комітету статистики України №5 "Про затвердження інструкції зі статистики заробітної плати" від 13 січня 2004 року структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у тому числі компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, суми виплат, пов'язані з індексацією заробітної плати, матеріальна допомога, яка надається всім або більшості працівників, та виплати соціального характеру.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, премії та компенсації за невикористану частину відпустки та ін. входять до системи оплати праці державного службовця.

Таким чином вказані позивачем виплати законом віднесено до структури заробітної плати для нарахування пенсії, з цих виплат нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому ці виплати необхідно включити в заробітну плату для призначення пенсії.

Суд не бере до уваги заперечення представника відповідача про те, що матеріальна допомога не повинна включатися в заробітну плату для призначення пенсії, оскільки такі заперечення не ґрунтуються на вимогах закону.

Суд вважає, що право позивача на пенсійне забезпечення порушене і захист порушеного права можливий шляхом визнання неправомірною відмови відповідача включити суму матеріальної допомоги для призначення пенсії позивачу відповідно до Закону України "Про державну службу" та зобов'язання відповідача здійснити належним чином розрахунок пенсії позивачу та включити до складу заробітної плати для призначення пенсії.

Таким чином, суд вважає необхідним визнати неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у врахуванні позивачу у складові заробітної плати для обчислення розміру пенсії державного службовця матеріальної допомоги за лютий 2014 року в сумі 3103 грн. та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії державного службовця відповідно до довідки № 165/06-32, виданої Надвірнянською районною державною адміністрацією.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 зобов'язати Надвірнянське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести йому перерахунок розміру пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу», включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії виплачену за лютий 2014 року премію в сумі 1986,17 грн. та надбавку за високі досягнення в праці в сумі 1623,33 грн., то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як позивачем не надано суду жодної довідки про виплачену премію та надбавку за високі досягнення в праці і що з цих виплат нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З позовом до суду ОСОБА_3 звернувся 28.07.2016 р., тому з врахуванням положень ст. 99 КАС України слід зобов'язати Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії державного службовця відповідно з 26.01.2016 року.

Так як позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 551 грн. 20коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст.6, 11, 71, 94, 99, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст.ст.8, 19, 22, 46, 92, 117 Конституції України, Законом України "Про оплату праці", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про державну службу", Законом України "Про Пенсійне забезпечення", суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задоволити частково.

Визнати протиправними дії Надвірнянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку пенсії.

Зобов'язати Надвірнянське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести ОСОБА_3 перерахунок розміру пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу», включивши в суму заробітної плати для обчислення пенсії виплачену матеріальну допомогу за лютий 2014 року в сумі 3103 грн. згідно довідки № 165/06-32, виданої Надвірнянською районною державною адміністрацією, з якої було нараховано та утримано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та провести її виплату, починаючи з 26.01.2016 року.

В решта позову відмовити.

Стягнути з Надвірнянського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст постанови виготовлено 13.09.2016 року.