Рішення № 61235465, 30.08.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14636/14-ц

Провадження № 2/161/351/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого- судді Кирилюк В.Ф.

при секретарі Турук І.Р.

з участю: представника позивача Ліпкевича І.В.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Дельта Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Свій позов обґрунтовує тим, що 08.05.2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 199/ФКВ-07, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 42000 доларів США на споживчі потреби, зі сплатою 14,2% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 08.05.2007 року до повного повернення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12.06.2008 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 199/Zфпор-08, відповідно до умов якого поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Банк виконав умови договору, однак відповідач порушив його умови по своєчасному поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, у зв'язку з чим станом на 06.08.2014 року утворилась прострочена заборгованість в сумі 673307,98 грн.

Покликаючись на викладені обставини, просить суд стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором від 08.05.2007 року № 199/ФКВ-07 в розмірі 673307,98 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила, посилаючись на припинення поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08.05.2007 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 199/ФКВ-07, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію в розмірі 42000 доларів США на споживчі потреби, зі сплатою 14,2% річних за весь час фактичного користування кредитом.

Згідно п.1.2 і п.1.3 кредитного договору строк дії кредитної лінії 60 місяців, дата повернення кредиту - 07.05.2012 року. Пункт 7.3 договору передбачає також, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань.

Банк умови договору виконав, однак ОСОБА_3 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, тому станом на 06.08.2014 року утворилась прострочена заборгованість в сумі 673307,98 грн., з яких : 509493,62 грн. - тіло кредиту, 163814,36 грн. - заборгованість за відсотками, що підтверджується письмовим розрахунком заборгованості.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12.06.2008 року між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 199/Zфпор-08, відповідно до умов якого поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Згідно п.5 договору поруки поручитель зобов'язаний сплатити зазначену у вимозі кредитора суму за вказаними у претензії реквізитами не пізніше 5 днів з моменту її отримання.

В п.10 договору поруки вказано, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань по кредитному договору боржником чи поручителем.

30.06.2010 року між ТзОВ «Укрпромбанк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до умов якого ТзОВ «Укрпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТзОВ «Укрпромбанк» як кредитора у зазначених зобов'язаннях.

З пояснень представника позивача встановлено, що 20.01.2014 року рішенням Луцького міськрайонного суду було стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Дельта Банк» 437626,42 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 199/ФКВ-07 від 08.05.2007 року станом на 16.09.2013 року.

Крім того, рішенням Луцького міськрайонного суду від 03.02.2015 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 199/ФКВ-07 від 08.05.2007 року в розмірі 709108 грн. 05 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до Договору іпотеки № 199/Zфквіп-07 від 08.05.2007 року, а саме чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 78,3 кв.м., житловою площею 50,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 шляхом передачі ПАТ "Дельта Банк" права власності на майно та стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ "Дельта Банк" 3654 грн. судового збору. На період дії Закону України № 1304-VІІ від 03 червня 2014 року "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" рішення суду не підлягає зверненню до виконання.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст.251, 252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

На думку суду строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, укладеним між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_3 08.05.2007 року, а також строк дії договору поруки, укладеного між ТзОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 12.06.2008 року сплинув 07.05.2012 року, а позивач в порушення вимог ч.4 ст. 559 ЦК України звернувся з вимогою до ОСОБА_2, як поручителя, шляхом звернення до суду лише 8 вересня 2014 року, тому порука в даному випадку є припиненою у зв'язку із закінченням строку її чинності.

Така правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові № 6-53 цс14 від 17.09.2014 року, яка згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суддів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

На підставі ст. ст. 251, 252, 526, 553, 554, 559 ЦК України, керуючись ст. ст.3, 10, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Cуддя Луцького міськрайонного суду В.Ф.Кирилюк