Ухвала суду № 61235408, 09.09.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11604/16-ц

Провадження № 2/161/4071/16

У Х В А Л А

09 вересня 2016 року місто Луцьк

Cуддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В.Івасюта, вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюка Андрія Володимировича про відшкодування збитків, визнання недійсним договору купівлі-продажу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюка Андрія Володимировича про відшкодування збитків, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Із доданої до позовної заяви копії оспорюваного договору купівлі-продажу вбачається, що 24.01.2006р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: м.Луцьк, вул. Гетьмана Сагайдачного, 1/8. За цим договором ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 квартиру за вищевказаною адресою за 25250гривень, що по курсу Національного Банку України становить 5000доларів США. Позивач вказує, що покупцем квартири була його дружина ОСОБА_3, а він є спадкоємцем і стягувачем на підставі рішення суду.

Дії судді Олексюка А. В. вважає антизаконними, мотивуючи тим, що суддя завідомо був налаштований на неправосудне рішення, розглядаючи його заяву по справі №161/9262/13-ц; провадження №8/161/27/13 про нововиявлені обставини, він відкинув прямий беззаперечний доказ навмисного введення покупця продавцем в оману, що міститься в преамбулі договору купівлі-продажу, де сказано: "Ми нижчепідписані, … не порушуючи

права третіх осіб,…діючи без впливу обману, ..." Насправді права третіх осіб були порушені.

Доказом цього вважає те, що його заперечення суддя прийняв, долучив до справи, а потім викинув, про що він дізнався в апеляційному суді.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд просить суд визнати вищевказаний договір купівлі-продажу недійсним, оскільки вчинений під впливом обману; та на підставі ч.2 ст.230 ЦК України відшкодувати йому збитки в подвійному розмірі (1703,83 х 2 = 3407,66 доларів США) або вартість цих доларів гривнями по курсу Національного Банку України на момент відшкодування.

У відкритті провадження щодо позову до судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюка Андрія Володимировича слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги до судді Луцького міськрайонного суду Волинської області, в тому числі, і про відшкодування збитків, у звязку з ухваленням рішення у цивільній справі, з яким не згідний позивач.

Ч. 5 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Тому, суддя як особа, що здійснює правосуддя не може бути відповідачем у цивільній справі, за винятком вищезазначених обставин та випадків, коли суддя виступає в якості будь-якої особи по справах, що не повязані із здійснення ним правосуддя.

Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами до судді, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Як слідує із змісту п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв із таким предметом.

Згідно з розясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є субєктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у звязку з розглядом судових справ.

Вказані розяснення є відтворенням положень статей 62, 126 і 129 Конституції України, відповідно до яких матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зазначеними положеннями Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, повязаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи визнання права на отримання від суду (судді) обґрунтованої відповіді на звернення; на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності суддів; на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю судів (суддів) при здійсненні ними своїх повноважень, гарантованих Конституцією України) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Отже, оскарження дій судді, що повязані з ухваленням рішення у справі або постановленням ухвали можливе лише в порядку, визначеному процесуальним законом. Оскарження таких дій шляхом подання скарги чи позовної заяви до іншого суду першої інстанції є неприпустимим, оскільки суперечить принципу незалежності суддів та недопущення впливу на них, закріпленого ст. 126 Конституції України.

Отже, перевірка правомірності дій, або бездіяльності судді при здійсненні ним повноважень у сфері судочинства, або, надання таким діям або бездіяльності правової оцінки іншим адміністративним судом першої інстанції, є незаконною.

Законодавством України не передбачено визнання будь-якого рішення суду недійсним, а у випадку незгоди сторони з прийнятим рішенням, остання вправі його оскаржити у встановленому законом порядку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Олексюка Андрія Володимировича про відшкодування збитків, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Луцького міськрайоного суду Л.В.Івасюта