Рішення № 61234792, 08.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6147/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Парапан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: судді Парапана В.Ф.

Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.

За участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Імені 28 червня» на заочне рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Імені 28 червня» про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013р. ОСОБА_2 звернусь до суду із зазначеним позовом у якому просила суд поновити їй строк давності для звернення до суду за захистом порушеного права та стягнути з відповідача на її користь завдані збитки в сумі 11665,8 грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що на підставі Державного акту на право власності на землю серії І-ОД №069855, виданим 11.06.2003р. Білгород - Дністровською райдержадміністрацією Одеської області, їй на праві власності належить земельна ділянка №5 у масиві №1 вп та земельна ділянка №4 у масиві №3-4 вч загальною площею 4,81 га у межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Салганської сільської ради, землі ВАТ «Імені 28 червня», Білгород-Дністровського району, Одеської області.

Проте у порушення ст.ст. 96, 125, 126 ЗК України ця земельна ділянка тривалий час самовільно, без її згоди, з порушенням агротехнічних заходів та правил землекористування, використовується відповідачем.

Так, згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства проведеного відділом Держкомзему у Білгород - Дністровському районі Одеської області і припису від 10.07.2010р. вбачається, що земельні ділянки площею 633,3 га, на яких розташовані виноградники, а також земельна ділянка площею 72,36 га під садом, ВАТ «Імені 28 червня» два роки не оброблюються і не використовуються.

Аналогічні порушення встановлено і актом обстеження багаторічних насаджень відповідача від 16.07.2010р., складеного комісією Білгород - Дністровської районної ради.

Комісія вважає, що подальша експлуатація цих насаджень недоцільна, їх потрібно списати та розкорчувати, а землю перевести в ріллю.

У березні 2013р. також було складено акт перевірки та припис щодо дотримання вимог земельного законодавства, якими встановлено, що багаторічні насадження, що розміщені на землях громадян у відповідності до вимог ЗУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996р. за 292/96-ВР, були передані на баланс новоствореного у 2001р. АТ «Імені 28 червня».

Стверджує, що на її земельній ділянці розміщені багаторічні насадження, які є власністю відповідача та перебувають на його балансі.

В результаті безгосподарності та бездіяльності відповідача всі багаторічні насадження загинули або зріджені до такого стану, що потребують викорчовування та списання, про що свідчать акти обстеження багаторічних насаджень від 16.07.2010р., від 25.05.2011р. та від 01.06.2011р.

Згідно акту визначення збитків власникам земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями ВАТ «Імені 28 червня» від 12.03.2013р., розрахунковий розмір річних збитків на 1 га сільськогосподарських угідь, визначений на рівні сум щорічного розрахункового доходу, згідно даних таблиць за 2019 -2012р. становить, виходячи з такого, що розрахунковий дохід за 1 га сільськогосподарських угідь за 2009р. становить 2425,35 грн, площа її земельної ділянки складає 4,81 га, тому сума збитків за 2009р. складає 4,81 х 2425,35 = 11665,8 грн.

Псилаючись на ці обставини та указуючи на те, що прокурор в її інтересах звертався до суду за захистом її порушених прав, з підстав, передбачених ст. ст. 125, 126, 211, 212, 152, 156, 157 ЗК України, просила про задоволення її вимог.

Заочним рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.07.2013р. позов задоволено частково: Стягнуто з ВАТ«Імені 28 червня» на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 11 665,8 грн.; в задоволенні решти позовних вимогвідмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не зявилась, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, у запереченнях на апеляційну скаргу просить розглянути справу у її відсутності, тому апеляційний суд за правилами ч.2 ст. 305 ЦПК України розглядає справу у відсутності позивачки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що зявилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступнихпідстав.

Відповідно дост. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зіст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Так, задовольянючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, являючись власником багаторічних насаджень, що знаходяться на земельній ділянці позивачки, самовільно зайняв належні їй земельні ділянки, не вживає заходів боротьби з бур'янами, не проводить агротехнічну обробку рослин, відсутні договори оренди земельних ділянок між власниками багаторічних насаджень та землевласниками, чим унеможливлюється використання земельної ділянки у власних цілях, в результаті чого ОСОБА_2 у 2009р. не одержала дохід на суму11665,8 грн.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Установлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки №5 у масиві № 1вп та земельної ділянки № 4 у масиві № 3-4вч, загальною площею 4,81 га у межах згідно з планом, які передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ОД №069855, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 55/20 і виданим 11.06.2003р. Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією.

В результаті паювання земель та реорганізації агропромислового комплексу багаторічні насадження, (у даному випадку виноградники та сад), що вирощувалися на передану у власність позивачки земельній ділянці, залишилися на балансі відповідача.

З заяви акціонерів ВАТ «їм 28 червня» та землевласників на імя Президента України, листів та актів обстеження багаторічних насаджень ВАТ «ім. 28 червня» за 2010-2013р. убачається, що відповідач у 2008р. припинив свою господарську діяльність та з цього часу не оброблює та не збирає врожай з багаторічний насаджень, що знаходяться на земельній ділянці позивачки.

За доводами представника відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач припинив свою господарську діяльність у 2004р. та що позивачка у цей період уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з іншим підприємством.

Також матеріалами справи достовірно встановлено, що позивачка за договором оренди не передавала у користування відповідача належну їй на праві власності земельну ділянку.

Згідно із ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 22, ст. 19 ЗК України багаторічні насадження це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЗК України (у редакції, чинній на час отримання державного акта) право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні обєкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Згідно із ч. 3 ст. 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні обєкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Враховуючи викладене, у правовідносинах, що склалися між реорганізованим сільськогосподарським підприємством та громадянином, багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий обєкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що перебування багаторічних насаджень на балансі підприємства не може вважатись підтвердженням права власності на ці насадження, оскільки баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна і не свідчить про знаходження майна у власності (володінні) підприємства (організації).

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові №6-14 цс-15 від 25.02.2015р., що відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися усіма судами України

Відмовляючи у задоволенні позову заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_2 до ВАТ «Імені 28 червня» про відшкодування збитків, апеляційний суд Одеській області у своєму рішенні від 24.04.2012р. виходив з того, що наявність договірних або деліктних зобовязань між ОСОБА_2 та ВАТ «Імені 28 червня» не встановлено.

Відповідно до п. д ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, завдані внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з п. 1 ст. 157 ЗУ України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, орнани місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих в зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радиоктивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Ураховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що оскільки позивачка з моменту набуття права власності на землю набула право власності на багаторічні насадження, що знаходяться на ній й вона за договором оренди не передавала свою землю у користування відповідача, а останній у 2009р. не займав її та не використовував для своїх потреб, а отже відповідач не обмежував право власності позивачки на її землю, тому правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 не вбачається.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції на вищевикладене не звернув уваги, неповно дослідив обставини, що мають значення для справа, порушив та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому його рішення на підставі п. п.1, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313 - 314, 316 - 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Імені 28 червня» задовольнити.

Заочне рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2013 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Імені 28 червня» про відшкодування збитків, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області В.Ф.Парапан

ОСОБА_3

ОСОБА_4