Рішення № 61233031, 05.09.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11735/15-ц

Провадження № 2/520/1276/16

Рішення

іменем України

05 вересня 2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Прохорова П.А.

при секретарях - Цвігун А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача, вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої зобов'язання позичальника за кредитним договором, у яких позивач виступає кредитором, в наслідок чого за такими зобов'язаннями утворилась заборгованість. Так за договором №11159061000, станом на 28.07.2015 року заборгованість позичальника складає еквівалент до 2200963,23 грн.

Належне виконання вказаних зобов'язань за договором №11159061000 забезпечено порукою ОСОБА_2

З викладеного, та посилаючись на норми законодавства представник позивача просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість зазначену заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з наведених у позові підстав.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що прострочення погашення кредиту відбулось у зв'язку з зростанням курсу валют та погіршенням майнового стану позичальника, а тому, вважаючи такі причини об'єктивними відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, ро час та місце вирішення справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак про поважні причини своєї неявки до суду не повідомив. Дослідивши матеріали справи суд встановив що така неявка відповідача ОСОБА_1 є повторною, а тому ухвалив розглянути справу за його відсутності.

Так, дослідивши доводи позову та перевіривши їх долученими до матеріалів справи доказами, суд встановив наступне.

25 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №11159061000 за яким банк надав вказаному відповідачу кредит у іноземній валюті. При розмір кредиту було визначено на рівні 58000,00 дол. США, відсоткову ставку - 12,5% річних, термін користування кредитом - до 24.05.2028 року. За умовами наведеного договору погашення кредиту має відбуватись частинами, шляхом здійснення строкових платежів, щомісяця.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України, передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (ст.ст. 1046-1053) ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором установлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1.в супереч зазначеним правовим положенням та змісту укладеного між сторонами кредитного договору зобов'язання з повернення кредитних коштів належним чином не виконує в наслідок чого станом на 28.07.2015 року його заборгованість за зобов'язаннями, що випливають із кредитного договору №11159061000 від 24.05.2007 року, відповідно до наданих суду розрахунків, складає еквівалент до 2200963,23 грн., з яких

●заборгованість по тілу кредиту - 1246034,66 грн.

●заборгованість за процентами - 729073,35 грн.

Окрім того банком, відповідно до умов договору та обставин справи було нараховано пеню: - 211833,98 грн.,

●3% за ставкою від прострочення заборгованості по тілу кредиту - 3232,75 грн.

●3% за ставкою від прострочення заборгованості по процентам - 10788,49 грн.

Зазначені обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи виписками та розрахунками.

При цьому суд зазначає про те, що відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового в зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінений у договорі.

Згідно ч.1. ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, на підтвердження вимог позивача до матеріалів справи додано копію договору поруки №116302 від 24.05.2007 року, що було укладено між кредитором та ОСОБА_2.

Відповідно до вказаного договору поруки ОСОБА_2 виступив поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_1, що випливають з кредитного договору № 11159061000 від 25 травня 2007 року.

З викладених обставин та правових положень, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позову та необхідність його задоволення.

При цьому суд окремо зауважує про те, що зростання курсу валют не є належною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки положення цивільного кодексу України, в тому числі і ст. 1054 ЦК України, не містять заборони на визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти, в тому числі і в кредитному договорі.

Тому, враховуючи умови Договору та положення закону, твердження відповідача про те, що надання кредиту у іноземній валюті та зростання курсу валют є підставою для відмови у позові є неналежними.

Крім того п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних та цивільних справ №5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин" визначено, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір пропорційно до кількості та характеру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 208-209, 213-215, ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546 - 554, 610, 610-612, 625, 1054 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р 37398009) заборгованість за Кредитним договором 11159061000 від 24.05.2007 року у розмірі 2 200 963 грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) на користь державного бюджету України відшкодування судового збору в розмірі по 1827,00 грн., з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя П. А. Прохоров