Постанова № 6123259, 24.03.2009, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2- а-77\09

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2009 року м.Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області

в складі : головуючого–судді ОСОБА_1

секретар Дворак Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Олевської районної державної адміністрації (РДА) Житомирської області про стягнення допомоги, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та зобов’язання УПСЗН Олевської РДА нараховувати та виплачувати 40 % від мінімальної заробітної плати щомісячної грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 2436,70 грн. недоплаченої допомоги, у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та зобов’язати відповідача починаючи з 01.11.2008 року нараховувати та виплачувати 40 % від мінімальної заробітної плати щомісячної грошової допомоги, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у зв’язку з тим, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2-ої категорії, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Представник позивача в судове засідання не з’явилася, але від неї надійшла письмова заява з проханням розглядати справу без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник УПСЗН Олевської РДА Житомирської області в судове засідання не з’явився, але від нього надійшло письмове заперечення згідно якого він просить розглянути справу без участі представника, заперечує стосовно задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є потерпілим 2-ої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, а територія, на якій він проживає, а саме смт. Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи ” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується відомостями, зазначеними в паспорті, який належить позивачу, довідкою Новобілокоровицької селищної ради, посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії та відповідні виплати повинні сплачуватись УПСЗН Олевської РДА.

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати. Допомога нараховуються та виплачуються за місцем проживання позивача.

Допомога в розмірі передбаченому законом позивачу виплачується не в повному розмірі. Виплачується щомісячно допомога в розмірі 2,10 грн. відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 , що є неправильним та суперечить Закону.

Як слідує з матеріалів справи з 01.10.2007 року по 31.10.2008 року позивачу на протязі зазначеного періоду не доплачена допомога, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення в сумі 2620,70 грн. , що стверджується розрахунком заборгованості наданому позивачем, який судом перевірено і встановлено, що відповідно до розрахунку з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, яка була на протязі останніх 2-х років та відповідно до розміру допомоги встановленої Законом розмір заборгованості позивачу становить 2620,70 грн., а не 2436,70 грн. , як зазначено в позовній заяві.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ з яких слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати, яка встановлена на час виплати. Допомога нараховується та виплачується за місцем проживання позивача.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою КМУ від 20.09.2005 року № 936 слідує, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Рішенням Конституційного суду України № 6рп/2007 від 09.07.2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст.ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, , 44, 45, 46 , ст. 71 , ст.ст. 98, , 101, 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі п. 30 ст. 71, якими зупинено на 2007 рік дію ст.ст. 37, 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Суд вирішив , що норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»,, які обмежують соціальні права громадян є неконституційні. Рішення Конституційного суду України є остаточним, не може бути оскаржене та є обов’язковим для всіх на території України.

В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ визначає порядок і розміри допомоги та доплати. Виплата допомоги та доплати по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є неправомірним, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України, як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини. Також в ст.22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його праві на отримання допомоги та доплати в розмірі зазначеному в ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, оскільки в прохальній частині позову позивач просить стягнути 2436,70 грн. допомоги , як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення , а фактично, як слідує з розрахунків стягненню підлягають кошти в сумі 2620,70 грн. За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги в межах заявленого позову і не може стягнути суму , яка перевищує суму позову.

Крім того, суд не має підстав для задоволення позову в частині зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати 40 % від мінімальної заробітної плати щомісячної грошової допомоги позивачу починаючи з 01.11.2008 року, оскільки відповідно до п.1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності , в минулому та на час розгляду справи, а у даному випадку порушення прав позивача ще не виникло.

Суд вважає, що позивач не пропустив строки звернення до суду , оскільки допомога на чисті продукти харчування повинні виплачуватися постійно, частково сплачувалася відповідачем , що свідчить про визнання відповідачем своєї заборгованості.

Керуючись ст.ст. 8, 21, 22, 130 Конституції України, ст. ст. 37, 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями) , Рішенням Конституційного суду України № 6рп/2007 від 09.07.2007 року, ст.ст. 10, 11, ч. 1 ст. 17, ст.ст. 71, 86, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення допомоги, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та зобов’язання УПСЗН Олевської РДА нараховувати та виплачувати 40 % від мінімальної заробітної плати щомісячної грошової допомоги – задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області на користь ОСОБА_2 2436,70 грн. допомоги, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області .

Звільнити ОСОБА_2 від сплати державного мита відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олевської РДА Житомирської області 51 грн. державного мита з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області .

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.

Суддя: