Рішення № 6123128, 03.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/22903.06.09

За позовомпрокурора Київської області в інтересах держави в особі Мінпромполітики України Державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»

доАкціонерного комерційного банку «Київ»

про стягнення 2150000 доларів США

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від прокуратури Сивець А.М., посв. №224 від 30.12.2008;

від позивача Шульга В.Д., нач. юр. бюро, дов. «194-63 від 22.01.2009;

Козаренко Н.А.. гол. бух, дов. №194-847 від 12.05.2009;

від відповідача не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Київської області в інтересах держави в особі Мінпромполітики України Державного підприємства «Жулянський машинобудівний завод «Візар»(далі Позивач, або Вкладник) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про зобовязання Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі Відповідач, або Банк) повернути залишок депозитного вкладу у сумі 2150000 доларів США.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору про депозитний вклад №37 від 01.08.2006 (далі Договір) Позивач перерахував грошові кошти в сумі 2300000 доларів США.

Згідно умов Договору та додаткових угод до нього кошти розміщені на депозитному рахунку на строк до 14.08.2009 з правом Вкладника на поповнення суми вкладу та повного або часткового дострокового повернення суми депозиту (п.2.1.1, 2.1.4).

В звязку з виробничою необхідністю по виконанню державного оборонного замовлення та експортних контрактів, оплати енергоресурсів Позивач звернувся до АКБ «Київ»з заявою від 27.11.2008 №154-59 про повернення з депозитного рахунку на розрахунковий рахунок частини вкладу в сумі 2000000 доларів США.

Однак, Відповідач в порушення взятих на себе зобовязань, грошові кошти не повернув з посиланням на постанову Правління Національного банку України №319 від 11.10.21008 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків»і лист Національного банку України від 28.10.2008 «18-3211/3496-1475 та те, що строк дії депозитного договору не закінчився.

03.06.2009 представник Позивача звернувся до суду з заявою за вих. №194-юр та просив зобовязати АКБ «Київ»повернути Державному підприємству «Жулянський машинобудівний завод «Візар»залишок депозитного вкладу у сумі 2150000 доларів США з нарахованими процентами шляхом перерахування цієї суми з депозитного рахунку підприємства на його поточний валютний рахунок №26003010044027/840, МФО 322313 в АТ «Укрексімбанк».

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, відзиву в порядку, ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) не подав, хоча про дату та час проведення повідомлений належним чином.

Ухвали суду надсилались Відповідачу за адресою: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 16-22.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до п.1.1 Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок на строк до 4 серпня 2007 року.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Вкладник розміщує вільні грошові кошти в сумі 300000 (триста тисяч) доларів США на депозитний рахунок у Банку на строк до 4 серпня 2007 року.

08.06.2007 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони погодили, що Вкладник додатково розміщує вільні грошові кошти в сумі 2000000 доларів США.

31.07.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою сторони погодили, що по закінченню строку дії Договору, а саме 4 серпня 2007 року, договір пролонгується від 4 серпня 2007 до 9 серпня 2008 року.

08.08.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, якою сторони погодили, що по закінченню строку дії Договору, а саме 9 серпня 2008 року, Договір пролонгується від 9 серпня 2008 року до 14 серпня 2009 року.

На виконання умов Договору Вкладник перерахував вільні грошові кошти в сумі 2300000 доларів США, що підтверджується повідомленням про відкриття рахунку від 02.08.2006 та платіжним дорученням про перерахунок коштів від 02.08.2006 та 08.06.2007.

Статтею 2.1 Договору передбачено, що Вкладник має право розпоряджатися вкладом: пролонгувати договір, поповнювати суму вкладу, вимагати повного або часткового повернення суми депозиту (п.2.1.1), достроково повертати суму депозиту (п.2.1.4).

В звязку з виробничою необхідністю по виконанню державного оборонного замовлення та експортних контрактів і відсутністю достатніх коштів на поточному рахунку для закупівлі матеріалів, оплати енергоресурсів Позивач звернувся до АКБ «Київ»з заявою від 27.11.2008 №154-59 про повернення з депозитного рахунку на розрахунковий рахунок частини вкладу в сумі 2000000 доларів США.

У відповідь на зазначений лист Відповідач послався на п.2.5 постанови Правління Національного банку України №319 від 11.10.2008.

Отже, Відповідач зазначив, що згідно п.1 додаткової угоди №3 від 08.08.2008 строк дії Договору не закінчився і Голосіївська філія АКБ «Київ»не має права повертати кошти раніше зазначеного строку до тих пі поки НБУ не скасує постанови Правління Національного банку України №319 від 11.10.2008.

27.11.2008 Позивач звернувся до Відповідача та повідомив, що підприємство вичерпало всі наявні на поточних рахунках кошти, в тому числі і в АКБ «Київ», і опинилось на межі зупинки виробництва, має заборгованість перед постачальниками матеріалів, сировини та енергоресурсів, в звязку з чим, просив повернути з його депозитного рахунку на валютний рахунок в цій же філії 2000000 доларів США для їх використання, з метою запобігання банкрутства стратегічного підприємства.

У відповідь на вказаний лист Відповідач повідомив, що неможливо задовольнити його прохання про часткове повернення депозитного вкладу, оскільки Банк здійснює повернення вкладів лише при настанні строку завершення зобовязань, незалежно від виду договору.

05.12.2008, 12.12.2008 Позивач звертався до Відповідача з аналогічними листами.

22.12.2008 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про повернення депозитного вкладу, та зазначив, що відмова у достроковому поверненні депозитного вкладу є незаконною і некоректною, оскільки постанова Правління НБУ №413 від 04.12.2008 та лист НБУ від 04.12.2008 не мітять прямої заборони на дострокове повернення депозитів, незалежно від їх виділів (на вимогу чи строковий) та умов договорів про депозитні вкладу, а лише зобовязуються банки уживати необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів.

Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору та додаткових угод до нього, свої зобовязання не виконав, депозитний вклад в сумі 2150 000 доларів США не повернув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи наявна довідка Голосіївського відділення АКБ «Київ»№01-122 від 12.05.2009 відповідно до якої, залишок коштів на рахунку №2615.1.16.20177.30/840 становить 2150000 доларів США.

Матеріали справи також містять довідку за підписом Директора та Головного бухгалтера ДП «Жулянський машинобудівний завод «Візар»відповідно до якої, залишок суми боргу станом на 01.04.2009 становить 2150000 доларів США.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 2150000 доларів США депозитного вкладу Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009 №53 «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Київ»у Відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009 до 09.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобовязань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобовязання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобовязання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за Депозитним договором щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14374869) повернути Державному підприємству «Жулянський машинобудівний завод «Візар»(08132, вул. Ломоносова, 1, м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, ідентифікаційний код14311175) з депозитного рахунку №26152750220430 в Голосіївській філії АКБ «Київ»залишок депозитного вкладу 2150000 (два мільйони сто пятдесят тисяч) доларів США на його поточний валютний рахунок №26003010044027/840, МФО 322313 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) на користь Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 12.06.2009