Ухвала суду № 61231154, 07.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/92/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Кашуби А.В. та представника відповідача Юдіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області та Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області ДПС) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» (далі ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області ДПС (далі ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС), правонаступником якої є Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2012 року № 0008042200 та № 0008032200.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 12 по 16 жовтня 2012 року посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД» та з контрагентами покупцями за серпень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 17 жовтня 2012 року за № 2199/22-4/31560137, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, підпунктів 144.1 та 144.3 ст. 144, п. 146.5 ст. 146 розділу ІІІ, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 600250 грн., а також п. 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в серпні 2011 року на 571667 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2012 року № 0008032200, яким ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 657417 грн., а також № 0008042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 571667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 142917 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року позовні вимоги ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» задоволено. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 12 листопада 2012 року № 0008042200 та № 0008032200.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме положення статей 198 та 201 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, та статті 17 Господарського кодексу України щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Крім того, апелянт посилається на використану контролюючим органом податкову інформацію та акт зустрічної звірки контрагента-постачальника позивача. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 12 по 16 жовтня 2012 року посадовою особою ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД» та з контрагентами покупцями за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 жовтня 2012 року за № 2199/22-4/31560137, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, підпунктів 144.1 та 144.3 ст. 144, п. 146.5 ст. 146 розділу ІІІ, п. 7 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 600250 грн., а також п. 185.1 ст. 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в серпні 2011 року на 571667 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2012 року № 0008032200, яким ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 657417 грн., а також № 0008042200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 571667 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 142917 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» норм Податкового кодексу України при формуванні витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарською операцією з підприємством - контрагентом.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу у вказаній вище редакції витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п. 138.8 названої статті Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України).

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» є, серед іншого, інші спеціальні будівельні роботи (т. 1 а. с. 159).

При цьому позивачем (Замовник) було укладено з ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД» (Підрядник) договір на виконання робіт на умовах субпідряду від 26 липня 2011 року за № 30, відповідно до якого Замовник, який є генеральним підрядником з виконання будівельних та ремонтних робіт по об'єкту: «Будівництво автозаправного комплексу з магазином супутніх товарів, кафе-бару швидкого приготування і АГЗП» замовляє та оплачує, а Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва АЗК, розташованого за адресою: с. Ревове на території Жовтневої сільської ради, Одеської області, Ширяївського району км 373 а/д «Київ-Одеса» (т. 1 а. с. 72-78).

Відповідно до Додатку № 1 до названого вище Договору від 26 липня 2011 року визначено обсяг, номенклатуру робіт та їх вартість, серед іншого, загальні підготовчі будівельні роботи, облаштування стін, покрівлі, внутрішніх стін, внутрішнє оздоблення, установка електрощитків, прокладення електрокабелів, світильників, облаштування водопостачання, установлення сантехобладнання, трубопроводів, каналізації, здійснення земляних робіт, будування огорожі території та її облаштування, прокладення асфальтобетонного дорожнього покриття та інші роботи (т. 1 а. с. 79-88).

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою послуг, отриманих від ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД», віднесено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування.

В акті перевірки ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, вартості робіт (послуг), придбаних у ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД», реальність господарської операції з яким, на думку посадових осіб контролюючого органу, не доведена. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угоди, укладеної позивачем із ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД», відповідач посилається на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС від 28 листопада 2011 року № 359/2320/37310879 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» за серпень 2011 року, а також на службову записку ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо порушення кримінальної справи за фактом створення СГД ПП «Мгновеніє-Юг», яке є контрагентом ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД».

Проте, всупереч висновкам відповідача, витрати ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» по названій вище господарській операції з ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД» безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названою вище угодою з ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД» включено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів - податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріалів та рахунків на їх оплату, актів виконаних будівельних робіт, довідки позивача щодо оплати зазначених вище послуг, а також копії банківських виписок по рахунку ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» (т. 1 а. с. 90-100, 101-109, 122, 123, т. 2 а. с. 74-94, а. с. 95-102), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Названий вище договір з ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД» позивачем було укладено на забезпечення виконання зобов'язань за укладеним ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» договором на виконання робіт на умовах субпідряду від 22 липня 2011 року № 22/07/2011-1- СП із контрагентом-замовником ТОВ «Прайм Девелопмент» (т. 1 а. с. 124-131), на підтвердження виконання якого позивачем також надані податкові накладні, виписку по рахунку позивача щодо оплати відповідних послуг, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та копії банківських виписок по рахунку позивача, в яких правильно зазначено види та дати договорів (т. 1 а. с. 132-144, 145, 146-157, т. 2 а. с.74-94).

На спростування доводів апелянта щодо технічної можливості ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД» на виконання спірних будівельних робіт з урахуванням його фактичних господарських ресурсів до суду першої інстанції було надано: статут ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД», перелік працівників основних будівельних професій на відповідному товаристві, дані про наявність обладнання, а також працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід (т. 1 а. с. 116-121).

Крім того, право на виконання названих вище робіт підтверджується наявною у ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД» ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12 листопада 2010 року Серії АВ № 557694 на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (т. 1 а. с. 119).

На виконання ухвали Вищого адміністративного Суду України від 17 грудня 2015 року, для з'ясування всіх обставин у справі, судом першої інстанції допитано свідків.

Так, допитаний в якості свідка директор ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» ОСОБА_3. пояснив якими критеріями керувався позивач при виборі субпідрядної організації для виконання спірних будівельних робіт на АЗС, зокрема, ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД».

При цьому директор БМУ «Промжитлобуд-5» ОСОБА_4, також допитаний в якості свідка, пояснив, що останньому була надана пропозиція від позивача виконати певні загально-будівельні роботи на автозаправці, однак БМУ «Промжитлобуд-5» відмовилось, оскільки вже мало замовлення від інших компаній на літній сезон.

В матеріалах справи містяться нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_5 від 11 лютого 2016 року, який на час спірних правовідносин працював інженером з нагляду за будівництвом відділу розвитку і будівництва ТОВ «Сокар Енерджі Україна», в яких зазначено, що останньому було відомо, що ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ» внаслідок недостатності власних ресурсів залучило для проведення будівельних робіт в якості субпідрядника ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД», про що сповістило замовника ТОВ «Прайм Девелопмент» (т. 2 а. с. 109).

Також, судом першої інстанції в якості свідка було допитано ОСОБА_6, який на момент проведення будівельних робіт на вказаній АЗС був керівником ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД», який підтвердив факт виконання певних будівельних робіт на об'єкті з серпня по жовтень 2011 року.

Пояснення названих свідків повністю узгоджуються з наявними в матеріалах справи первинними документами, які фіксують факти здійснення господарської операції.

За таких обставин, апеляційний суд знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про не доведеність контролюючим органом фактів безтоварності операції за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платника податків, яким в даному випадку є ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД». При цьому можливе невиконання таким контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «УКРНАФТОЕКОТЕХНОЛОГІЇ») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірної господарської операції постачальник товарів та послуг (ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД») був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а. с. 110), а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (т. 1 а. с. 113). За таких обставин отримувач послуг (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, витрат позивача за названим вище договором з ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД», що свідчить про неправомірне визначення позивачу контролюючим органом зобов'язання з податку на прибуток в сумі 657417 грн. за основним платежем.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 571667 грн. за основним платежем визначено позивачу контролюючим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, за названою вище угодою з ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаній угоді правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 571667 грн. є правомірним.

Доводи апелянта про наявність кримінальної справи за фактом створення СГД ПП «Мгновеніє-Юг», тобто контрагента ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД»», не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо реальності здійснення позивачем господарської операції за договором з ТОВ «ЄВРОБІЛДІНГ ЛТД», а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

При цьому, виходячи з положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковим для адміністративного суду є вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, за умови розгляду адміністративним судом справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В ході судового розгляду, інформації про наявність по названій вище кримінальній справі вироку, що набрав законної сили, контролюючим органом не надано.

На підставі частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку неправомірності дій іншої компанії підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем є необґрунтованим, то і застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 листопада 2012 року № 0008042200 та № 0008032200, є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 12 вересня 2016 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко