Ухвала суду № 61230674, 08.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5391/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,

за участю:

третьої особи ОСОБА_2,

представників сторін:

від позивачів Чуба Р.В.,

від відповідача Дорошенко О.С.,

від третьої особи ГО «Звіринецький сквер»: Денисов В.Є., Лебедєв Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міської ради, громадської організації «Звіринецький сквер», ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів», товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційна будівельна компанія» до Київської міської ради: треті особи: ОСОБА_2, громадська організація «Звіринецький сквер» про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

01 квітня 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №317/9374 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 2,23 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована між будинками АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва» зі змінами, внесеними рішенням від 25.12.2014 №732/732.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2016 року визнано поважними причини пропуску позивачами строку звернення до суду з даним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач та треті особи оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційних скаргах апелянти, посилаючись на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити або залишити позов без розгляду.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №855/3430 «Про передачу ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу у складі житлового будинку, офісно-торгового центру та підземного паркінгу між будинками №2а на вул. Вільшанській та №16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва» в оренду ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» передано вказану земельну ділянку.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 31.10.2006 №234/291 «Про передачу ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом на вул. Вільшанській 2-6 у Печерському районі м. Києва» в оренду ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» передано вказану земельну ділянку.

У 2006 році між Київською міською радою та позивачами укладено договори оренди земельних ділянок.

Рішеннями Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 по справі №5011-47/12740-2012, та по справі № 5011-47/12739-2012 від 30 жовтня 2012 року, що набрали законної сили, задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» і ТОВ «Інноваційна будівельна компанія», визнано недійсними договори оренди вказаних земельних ділянок.

Після цього було прийнято рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №317/3974 «Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 2,33 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована між будинками АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва» (в редакції рішення від 25.12.2014 № 732/732), згідно з яким надано статус скверу земельній ділянці площею 0,64 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованій між будинками АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва та надано статус скверу земельній ділянці площею 1,69 га (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованій на АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва».

Пунктом 2 вказаного рішення внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381 та продовжених на період 2010 - 2015 років рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 N 714/2783 (таблиця 2 «Озеленені території загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам»), додавши земельну ділянку, визначену пунктом 1 цього рішення, до переліку скверів Печерського району м. Києва.

В подальшому за результатами перегляду судових рішень про визнання договорів оренди недійсними по справах №5011-47/12740-2012 та №5011-47/12739-2012 за нововиявленими обставинами Господарським судом м. Києва, що набрали законної сили 27.05.2015 та 28.05.2016, вказані рішення суду скасовано та залишено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради без розгляду.

Посилаючись на ту обставину, що після перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами земельні ділянки було повернуто позивачам в лютому 2016 року, останні звернулися до суду з позовом про скасування рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №317/9374 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 2,23 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована між будинками АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва» зі змінами, внесеними рішенням від 25.12.2014 №732/732.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення унеможливлюють використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що було змінене згідно зі спірними рішеннями відповідача.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення порушують права позивачів на користування земельними ділянками. Крім того, при вирішенні справи суд першої інстанції прийшов до висновку, що строк на звернення до суду з даним позовом позивачами пропущено з поважних причин.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини склалися у зв'язку з прийняттям Київською міською радою рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, наданої позивачам для будівництва, та надання цій ділянці статусу скверу.

Засади організації та діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішеннями Київської міської ради про передачу земельних ділянок в оренду від 19.07.2005 №855/3430, від 31.10.2006 №234/291 визначено цільове призначення земельних ділянок - для будівництва та експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу у складі житлового будинку, офісно-торгового центру та підземного паркінгу; для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового, офісно-торговельного та спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованою інфраструктурою та підземним паркінгом.

Згідно зі ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Статтею 50 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

При цьому до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Згідно з пунктом 4 рішення Київської міської ради "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста" відповідно до функціонально-просторових характеристик озеленені території загального та обмеженого користування рекреаційного призначення типологічно визначаються таким чином: сквер - упорядкована озеленена територія рекреаційного призначення площею до 2,0 га.

Водночас, частиною першою статті 91 та частиною першою статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

З матеріалів справи вбачається, що Київською міською радою прийнято рішення, які на даний час є чинними, якими для однієї і тієї ж земельної ділянки визначено різне цільове призначення, а саме: рішенням від 31.10.2006 №234/291 «Про передачу ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» - для будівництва та рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №855/3430 «Про передачу ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» - для будівництва, та згідно з оскаржуваним рішенням від 22.05.2013 №317/9374 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 2,23 га за кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована між будинками АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва» зі змінами, внесеними рішенням від 25.12.2014 №732/732 надано статус скверу, що відноситься до земель рекреаційного призначення.

Одночасне існування таких рішень не відповідає вимогам законодавства, оскільки унеможливлює використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що є порушенням вимог ст.ст. 91, 96 Земельного кодексу України.

При вирішенні справи колегія суддів враховує, що первинно спірні земельні ділянки були передані в оренду позивачам.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

З матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки були передані позивачам у користування на підставі договорів оренди, що в подальшому судовими рішеннями були визнані недійсними та за результатами перегляду таких рішень поновлені.

За актами приймання-передачі, що були підписані позивачами та Київською міською радою в лютому 2016 року спірні земельні ділянки повернуто позивачам, а отже, станом на момент звернення з даним позовом до суду вказані земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ «Інноваційна будівельна компанія» і ТОВ «Український фонд розвитку регіонів».

Оскільки згідно з оскаржуваними рішеннями відповідача земельну ділянку, що надана позивачам в оренду з цільовим призначенням для забудови, віднесено до земель рекреаційного призначення, наведене є перешкодою у реалізації позивачами права користування земельними ділянками та порушує їх права.

При вирішенні справи колегія суддів враховує необхідність відповідності дій та рішень суб'єктів владних повноважень принципу правової визначеності.

Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

У справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства Європейський суд з прав людини вказує, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Оскаржувані рішення відповідача прийняті з порушенням правової визначеності, оскільки при існуванні не скасованого рішення щодо надання земельної ділянки в оренду під забудову Київською міською радою прийнято рішення про надання цій же земельній ділянці статусу скверу, що має наслідком порушення правового режиму використання землі за цільовим призначенням.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваних рішень відповідача.

Посилання апеляційних скарг позивачів на ту обставину, що спірна земельна ділянка не може бути відведена під забудову та здійснення на ній будівельних робіт з порушенням містобудівного законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки предметом даного спору не є перевірка законності рішень Київської міської ради про надання землі під будівництво.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення позивачам строку на звернення до суду, оскільки згідно з положеннями КАС України судових захист спрямований на захист порушеного права, а про порушення своїх прав на користування земельними ділянками позивачам стало відомо після повернення їм земельних ділянок згідно із судовими рішеннями в лютому 2016 року.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 195, 198, 200, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Київської міської ради, громадської організації «Звіринецький сквер», ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді А.Б. Парінов О.О. Беспалов І.Л. Желтобрюх

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 12.09.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Беспалов О.О.