Рішення № 61229867, 01.09.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16584/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2016 року

Вінницький міській суд Вінницької області

в складі головуючого Бар'яка А.С.,

за участі секретаря Шмирової О.М.,

позивача ОСОБА_8,

представниківпозивача ОСОБА_3,ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6,

представника відповідача

Вінницької міської ради Кріпак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання недійсним договору дарування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про скасування рішення виконавчого комітету, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання недійсним договору дарування зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_2, після смерті якої йому стало відомо, що квартиру, набуту у шлюбі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, його померла дружина за життябез його згоди подарувала 06.10.2014 сусідці ОСОБА_5. Позивач був впевнений, що вищезазначена квартира приватизована на нього і на його покійну дружину, так як з 24 січня 1995 року він проживав та був зареєстрований у даній квартирі. В 2014 році відповідач ОСОБА_5, враховуючи те що дружина хворіла на рак молочної залози, пообіцяла допомогти отримати субсидію на квартиру та дала позивачу на підпис якісь документи, забравши у нього паспорт громадянина України. Після смерті дружини позивач дізнався, що його було знято з реєстраціїмісця проживання і в цей період, а саме: 31.07.2014 року, було приватизовано квартиру АДРЕСА_1 лише на його дружину - ОСОБА_2, а згодом на її ім'я було видано свідоцтво про право власності на відповіднуквартиру, яку вона в подальшому подарувала відповідачу ОСОБА_5 Позивач зазначає, що він постійно, безвиїзно проживав у вказаній квартирі разом із дружиною, здійснював за нею догляд. Дружина позивача була похилого віку, мала важке онкологічне захворювання, вживала нарковмісні ліки, вела малорухливий спосіб життя, потребувала постійного догляду. Після укладеного договору дарування ОСОБА_2 продовжувала проживати в тій самій квартирі, фактично передачі квартири від попереднього власника новому власнику не було. Станом на сьогоднішній день, позивач продовжує проживати у зазначеній квартирі. В силу чого, позивач просить суд скасувати як незаконне рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1683 від 31.07.2014 року в частині, що стосується дозволу ОСОБА_2 одноособово отримати в приватну власність квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, що видане 31.07.2014 року ОСОБА_2, про її право власності на квартиру АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, що укладений 06.10.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, що посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Данилишеною Н.М. і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій під № 705.

Позивач та представник позивача ОСОБА_3.в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі просили його задовольнити, додатково зазначивши, що ОСОБА_2 була у важкому стані, а тому позивач пішов їй на зустріч та дав згоду на те, щоб виписатися з квартири. Позивач пояснив, що ходив особисто в паспортний стіл для зняття з реєстрації, виписався з квартири добровільно, але по своїй необізнаності. Підтвердив, що відповідач ОСОБА_5 допомагала їм із дружиною: робила уколи, ходила в магазин по продукти, варила їсти, прала, а після операції жінки - почала доглядати інтенсивніше, допомагала здійснити поховання дружини. Після смерті дружини не оплачував комунальні послуги, тому що квартира оформлена на відповідача ОСОБА_5Зазначили, що вимога про визнання договору дарування недійсним - є похідною від правомірності приватизації квартири. Вважають, що померла ОСОБА_2 помилилась щодо розуміння суті правочину та уклала його вимушено, при цьому її волевиявлення не було вільним.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6.в судовому засіданні позовні вимоги заперечували в повному обсязі, просили в позові відмовити повністю, зазначивши, що відповідна квартира не була набута позивачем у шлюбі, а була отримана від підприємства померлою ОСОБА_2 та її матір'ю з сестрою в 1977 році, при цьому з позивачем був укладений шлюб в 1995 році. Перед приватизацією квартири, всі добровільно знялись з реєстрації, в тому числі і діти відповідача ОСОБА_5 Підтвердили, що відповідач ОСОБА_5 доглядала перед смертю ОСОБА_2, яка усвідомлюючи, та діючи добровільно, в пам'ять про неї подарувала зазначену квартиру, в тому числі за те, що ОСОБА_5 доглядала та буде доглядати як ОСОБА_2, так і позивача. Після смерті ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_5 не заперечувала, щоб в квартирі проживав позивач, продовжуючи його доглядати. При укладанні договору дарування - порушень не було. Непорозуміння та конфлікт виник після того, як приїхала донька позивача. Зазначають, що коли позивач знявся з реєстрації - то проживав на дачі, не хотів спостерігати та доглядати за хворою дружиною.

Представник відповідача Вінницької міської ради Кріпак О.М.в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, просила в позові відмовити, зазначивши, що рішення виконкому відповідає вимогам законодавства, прийняте, виходячи із наданих документів, з яких вбачається, що в відповідній квартирі на момент її приватизації ніхто, окрім ОСОБА_2, не проживав та не був зареєстрований. Вважає, що рішення виконкому з підстав, зазначених в позові, не може бути скасовано.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників розгляду справи, суд встановив, визначив та дослідив слідуючі докази, обставини та відповідні правовідносини:

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1, виданого 17.03.2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 813 ( а. с. 4).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2, виданого 08.11.1994 року, Вінницьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 08.11.1994 року уклали шлюб, актовий запис № 2747, з присвоєнням після реєстрації шлюбу прізвища ОСОБА_8 та ОСОБА_2 відповідно (а.с. 5).

Договір дарування квартири від 06.10.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Данилишеною Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 705, вказує, що ОСОБА_2 як дарувальниця передає безоплатно у власність (подарувала), а ОСОБА_5 як обдаровувана приймає дарунок - квартиру АДРЕСА_1 ( а. с. 6-7).

Згідно копії Свідоцтва про право власності на житло, виданого 31.07.2014 року виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради № 1683 від 31.07.2014 року, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 47,7 кв. м., дійсно належить на праві приватної власності гр. ОСОБА_2 (а. с. 61).

Довідка про склад сім'ї наймача квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення № 5959 видана 22.07.2014 року Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційнаконтора № 12», зазначає, що у квартирі за адресою АДРЕСА_1 постійно мешкають і мають право на приватизацію житла - ОСОБА_2, 1945 року народження (а.с. 63).

Зміст рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 22.10.1992 року № 540 про розгляд заяв громадян на переоформлення особистих рахунків на квартири, зазначає, що надано дозвіл на переоформлення особистого рахунку на 2 кімнатну квартиру, АДРЕСА_1, що рахується за ОСОБА_11, померлою ІНФОРМАЦІЯ_4, на дочку ОСОБА_2, яка проживає та прописана в цій квартирі з 1977 року. Склад сім'ї дві особи, в тому числі сестра (а.с. 64-66).

Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 зазначає, що власником даної квартири є ОСОБА_2, технічні характеристики: загальна площа 47,7 кв.м., житлова площа 31,1 кв.м., кімната 1-а площею 15,8 кв.м., кімната 2-а площею 8,1 кв.м., кімната 3-я площею 7,2 кв.м., кухня площею 5,2 кв.м., ванна кімната площею 2,1 кв.м., вбиральні площею 1,0 кв.м., коридор площею 5,8 кв.м., вбудованої шафи площею 0,9, 0,9 кв.м., балконом (терасою) 0,7 кв. м. (а.с. 68-70).

Копія Акту від 27.09.2015 року, посвідченого Паспортним відділом МКП Житлово-експлуатаційної контори № 12, зазначає, що мешканці будинку АДРЕСА_1, а саме: кв. № 113 ОСОБА_12; кв. № 112 ОСОБА_13; кв. № 111 ОСОБА_14 вказують, що ОСОБА_8 проживає з 24.01.1995 року по даний час (без перерви) за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 209).

Копія Особового рахунку № 193741 від 28.09.2015 року, видана МКП ЖЕК № 12, зазначає, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1, - з 24.01.1995 р., та вибув 15.07.2014 року, при цьому повторно прибув 26.09.2014 року (а.с. 210).

В судовому засіданні судом було оглянуто та досліджено належним чином засвідчені копії реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, квартиру АДРЕСА_2, та копії документів стосовно реєстрації переходу права власності на зазначену квартиру, надані Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Данилишеною Наталією Миколаївною (а.с. 124-172), а також досліджено інвентаризаційну справу № 97496 щодо квартири АДРЕСА_1, та досліджено історію хвороби ОСОБА_2, згідно якої останній був поставлений діагноз перед операцією: Са лівої молочної залози, згодом було прооперовано та видалено ліву молочну залозу.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_15 суду показав, що він є родичем позивача, більшість свого часу проводить у матері, що проживає у сусідньому будинку. Осінню, в період 2014 року, зазначив, що спілкувався з позивачем, який приходив до них в гості, і йому зі слів позивача було відомо про обставини його життя. Один раз був в квартирі позивача, ремонтував холодильник. Жодного разу не чув, що він проживав в іншому місці. Чому ОСОБА_8 виписався з квартири - невідомо, кому була подарована квартира - невідомо.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_17 суду показала, що перебуває у дружніх стосунках з позивачем. ОСОБА_8 жив з жінкою близько 20 років. Вона жила у них на квартирі з чоловіком і дочкою. Постійно був із дружиною, яка хворіла, він її доглядав. В серпні вересні 2014 року приходила до них і бачила що він там проживає. Зазначила, що ОСОБА_8 виписався - щоб приватизувати квартиру на дружину. ОСОБА_5 баче вперше.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_19 суду показала, що бона бувша сусідка. Тривалий час, близько 17 років прожила на одній площадці з ОСОБА_2 та ОСОБА_5. ОСОБА_5 доглядала ОСОБА_2: прала, годувала. Стало відомо, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 обговорюють подарунок квартири ОСОБА_5 за те, що вона буде доглядати ОСОБА_2. Дочку ОСОБА_8 ні разу не бачила і вона не доглядала за ними. Після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_5 продовжувала доглядати за ОСОБА_8. Коли приїхала дочка - почався конфлікт відносно квартири. ОСОБА_8 виписався з квартири, щоб квартира була приватизована на дружину. Присутня була при розмові між ОСОБА_8 і ОСОБА_5 про необхідність приватизувати квартиру на дружину та подальше дарування квартири ОСОБА_5.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_23 суду показала, що ОСОБА_2 захворіла. ОСОБА_5 була її найкращою подругою, водила її по лікарнях, оплачувала операцію, лікування. Після операції ОСОБА_5 взяла на себе зобов'язання доглядати за нею, пелинала, купала. ОСОБА_2 сказала, що подарила квартиру ОСОБА_5, при цьому ОСОБА_8 говорив, що йому все одно, це її квартира, хай як хоче так і розпоряджається. ОСОБА_8 виписався сам, добровільно. Поки не приїжджала дочка із Ізраїлю, доти не було жодних конфліктів. ОСОБА_8 знав, що приватизовується квартира. ОСОБА_2 говорила, що подарунок квартири - це ще мало щоб віддячити ОСОБА_5 за догляд за ними. Коли дарувала квартиру - вона не мала наміру помирати, а навпаки хотіла жити. Дуже тісно товаришували з ОСОБА_2. ОСОБА_8 замовляв ОСОБА_5, що хоче щоб вона йому зварила: борщ, кашу. ОСОБА_5 приносила їжу ОСОБА_8 і казала, що ніколи не вижене його з квартири і він там буде жити до смерті. Осінь 2014 року він переїжджав жити на дачу більшу частину жив на дачі.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст частин першої - третьої, п'ятої та шостої ст. 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно вимог ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду, вбачається, що приватизація державного житлового фонду здійснюється

уповноваженими на це органами, створеними місцевою державно адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

За даних обставин, враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач добровільно, усвідомлюючи свої дії, які були направлені на реалізацію можливості приватизувати відповідну квартиру лише на свою дружину, особисто, знявся з реєстрації місця свого проживання, а саме: знявся з реєстрації по АДРЕСА_1, що стало підставою для отримання та надання Виконавчому комітету Вінницької міської ради відповідної довідки, згідно якої у квартирі за адресою АДРЕСА_1, станом на момент приватизації квартири, постійно мешкають і мають право на приватизацію згаданого житла - ОСОБА_2, що було взято до уваги при прийнятті рішення про надання дозволу на приватизацію ОСОБА_2 відповідної квартири, в силу чого суд вважає, що Виконавчий комітет Вінницької міської ради при видачі ОСОБА_2 Свідоцтва про право власності на житло на підставі рішення Виконкому Вінницької міської ради № 1683 від 31.07.2014 року - діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, з огляду на те, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження позиція позивача щодо того, що він не знав про те, що відповідна квартира приватизовується на його дружину і що він вважав, що квартира належить їм обом, оскільки, виходячи із показів свідків, зокрема: ОСОБА_17, ОСОБА_19 та ОСОБА_23, - позивач добровільно виписався з квартири з метою подальшої приватизації квартири його дружиною, при цьому 26.09.2014 року, здійснюючи у спосіб, передбачений законом, повторну реєстрацію свого місця проживання в даній квартирі після її приватизації, зокрема з врахуванням наявності дозволу власника на таку реєстрацію, - позивач не міг не знати, що дозвіл на його реєстрацію в даній квартирі надавала уже його дружина, як одноособовий власник такого житла, що було прийнято позивачем та не стало предметом його оскарження, а тому суд вважає, що дії позивача щодо створення умов для приватизації відповідної квартири лише його дружиною - це були свідомі, добровільні дії позивача щодо реалізації своїх відповідних прав, зокрема щодо реалізації права на приватизацію відповідного житла, врахувавши, що в судовому засіданні не було встановлено підстав для визнання недійсним відповідного договору дарування квартири, на вчинення якого дарувальник добровільно та свідомо вчинив відповідні дії у спосіб, передбачений законодавством, в результаті чого суд вважає, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю, з розподілом судових витрат згідно ст. 88 ЦПК України, врахувавши, що позивач був звільнений від сплати судового збору до ухвалення рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 717 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в позові ОСОБА_8 до ОСОБА_5, Виконавчого комітету Вінницької міської ради про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання недійсним договору дарування.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя