Рішення № 61228994, 12.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1062/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1972/2016

Категорія 57

Головуючий у 1 інстанції Ничик Г. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Максюти І.О.

секретаря Петріва Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовами ОСОБА_2 до ПАТ "УкрСиббанк" про захист права споживача на інформацію, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду від 31 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

В вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи, в якому просив : припинити дію ПАТ "УкрСиббанк", яка порушує його право (п.З ч.2. ст. 16 ЦК України), виражену у ненаданні відповіді за заявою ОСОБА_2 про надання інформації та копії документу від 29.07.2015 року; зобовязати ПАТ "УкрСиббанк" надати належним чином завірений Документ, в якому вказати повний перелік документів, що стосувались Договору про надання споживчого кредиту №11155499000 від 18.05.2007 року, та були передані первісним кредитором - АТ "УкрСиббанк" новому кредитору - ТОВ «Кей-Колект» на підставі Договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект»; припинити дію ПАТ "УкрСиббанк", яка порушує право ОСОБА_2 (п.З ч.2. ст. 16 ЦК України), виражену у ненаданні відповіді за заявою ОСОБА_2 про надання інформації та копій документів від 06.08.2015 року; зобовязати ПАТ "УкрСиббанк" надати письмову відповідь за заявою ОСОБА_2 про надання інформації та копій документів від 06.08.2015 року, в якій вказати назву та реквізити МВР (Міжнародного валютного ринку чи Міжнародних валютних ринків), на який (чи які) АКІБ «УкрСиббанк» виходив з продажем-покупкою швейцарських франків в такі дати: 24 05.2007 року, 02.08.2007 р., 15.10.2007 р., 20.11.2007 р., 28.11.2007 р., 15.06.2007 р., 13.07.2007 р., 15.08.2007 р., 17.09.2007 р., 16.10.2007 р., 15.11.2007 р., 17.12.2007 р., 20.02.2008 р., 16.04.2008 р., 16.05.2008 р., 19.06.2008 р., 18.07.2008 р., 18.08.2008 р., 17.09.2008 р., 17.10.2008 р. Також даною відповіддю надати ОСОБА_2 копії його, як клієнта, заяв та заявок, за яким АКІБ «УкрСиббанк» здійснював операції з продажу-покупки швейцарських франків в такі дати: 24 05.2007 р., 02.08.2007 р., 15.10.2007 р., 20.11.2007 р., 28.11.2007 р., 15.06.2007 р., 13.07.2007 р., 15.08.2007 р., 17.09.2007 р., 16.10.2007 р., 15.11.2007 р., 17.12.2007 р., 20.02.2008 р., 16.04.2008 р., 16.05.2008 р., 19.06.2008 р., 18.07.2008 р., 18.08.2008 р., 17.09.2008 р., 17.10.2008 р. , а також надати копії банківських документів, що стосуються та безпосередньо засвідчують факт виконання згідно Договору про надання споживчого кредиту № 11155499000 від 18.05.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» операцій з продажу-покупки швейцарських франків за заявами та заявками ОСОБА_2 в вищезазначені дати. Позов обґрунтовував тим, що ненадання відповідачем вказаної інформації, що стосується безпосередньо його прав та обовязків згідно кредитного договору, є протиправною та порушує норми ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 11 ЗУ «Про інформацію».

Рішенням Городенківського районного суду від 31.03.2016 року позов задоволено частково. Зобовязано ПАТ "УкрСиббанк" надати ОСОБА_2 документ - довідку, в якій вказати повний перелік документів, що стосувались Договору про надання споживчого кредиту № 11155499000 від 18.05.2007 року, та були передані первісним кредитором АТ «УкрСиббанк» новому кредитору ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект». Стягнуто з ПАТ «УкрСиббанк»в дохід держави судовий збір в сумі 551 грн.20 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1653 грн. 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Вказує, що запитувана ним інформація та копії документів від 06.08.2015 року, копії документів, що стосуються Договору про надання споживчого кредиту №11155499000 від 18.05.2007 року повинні бути надані ОСОБА_2, оскільки у відповідності до Переліку документів, що утворюються в діяльності НБУ та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правлінням НБУ від 08.12.2004 року №601, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2004 року за №1646/10245, підлягають зберіганню у банках України, у філіях, представництвах, відділеннях банків, в даному випадку в ПАТ «УкрСиббанк». Вважає, що висновок суду, про те, що на спірні правовідносини не поширюється ЗУ «Про захист прав споживачів» є неправильним. Також суд дійшов помилкового висновку що позов ОСОБА_2 стосується кількох вимог, оскільки зміст його позовних вимог зводиться до зобовязання відповідача видати йому пакет документів, які стосуються договору про надання споживчого кредиту та були передані первісним кредитором АТ «УкрСиббанк» новому кредитору ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект», що є однією розширеною вимогою. З цих підстав просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, яким позов задовольнити повністю.

Сторони в судове засідання не прибули хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду апеляційної скарги. Інших доказів, ніж ті, що знаходяться у справі, апеляційному суду не надали. Тому апеляційну скаргу слід розглянути у відсутності сторін.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства рішення в оскаржуваній частині не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині відмови надання інформації та копій документів, в якій вказати назву та реквізити Міжнародного валютного ринку чи Міжнародних валютних ринків, на який (чи які) АКІБ «УкрСиббанк» виходив з продажем-покупкою швейцарських франків в зазначені дати, суд першої інстанції вірно виходив з того, що до даних вимог сплив строк позовної давності, так як позивач просив надати інформацію та копії документів за період з 24 05.2007 року по 17.10.2008 р., звернувшись до суду з даним позовом 28.09.2015 року.

Згідно із ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на наведені норми, та заявлене клопотання відповідача про застосування строку давності у даних правовідносинах, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.

Разом з тим, колегія не може погодитись з рішенням суду в частині розподілу судових витрат.

Стягуючи з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1653 грн. 60 коп., суд першої інстанції, виходив із того, що ЗУ «Про захист прав споживачів» на правовідносини щодо отримання банківської інформації не поширюється. Оскільки у задоволенні позову частково відмовлено, то в силу ст. 88 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з позивача.

Судом установлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що ТОВ «Кей-Колект» не відповідало на його звернення щодо надання інформації та копій документів, які стосуються, укладеного 18.05.2007 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» договору споживчого кредиту.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (з наступними змінами) у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і виконання такого договору.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 стосуються захисту його прав, як споживача кредитних послуг, що відповідає змісту Закону України «Про захист прав споживачів».

Також, суд дійшов помилкового висновку про те, що позов ОСОБА_2 стосується кількох вимог, оскільки зміст його позовних вимог зводиться до зобов'язання відповідача видати йому певний пакет документів, що є однією розширеною вимогою. Тому підстав для стягнення з позивача судового збору не вбачається.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції вказані обставини не врахував, таке неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення в цій частині.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.303,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Городенківського районного суду від 31 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в розмірі 1653,60 грн. скасувати.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_3

ОСОБА_4