Рішення № 61228963, 05.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4798/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1885/2016

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» про зобов`язання встановити засоби обліку теплової енергії та гарячої води за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» про зобов`язання вчинити дію.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» встановити в квартирі АДРЕСА_1 квартирні засоби обліку теплової енергії та гарячої води;

Стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» на користь ОСОБА_2 551,21 гривень судового збору.

Апелянт на дане рішення подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що котельню до її створення експлуатувала інша теплопостачальна організація м. Івано-Франківська - ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». Із початком діяльності відповідача на базі котельні, що знаходиться на вул. Індустріальна, 34, від ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до позивача було передано базу споживачів, які обслуговуються від даної котельні.

ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» також були передані відомості щодо житлових приміщень, відключених в порядку, встановленому чинним законодавством. Відомості про відключення квартири позивача від мереж централізованого опалення відсутні.

Керуючись п. 2.7. Порядку тільки затверджений у встановленому законодавством порядку акт про відключення від мереж централізованого опалення є підставою для припинення нарахувань за послугу з централізованого опалення. А тому, до оформлення акта про відключення від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, відсутні правові підстави для припинення нарахувань за послугу з централізованого опалення.

Поряд з цим, із змісту доданих позивачем копій документів до позовної заяви, вбачається що акт про відключення від мереж ЦО і ГВП оформлений неналежним чином, що засвідчує факт невідповідності його приписам діючого законодавства.

Позивачем не було укладено договору з відповідачем щодо надання послуг централізованого опалення.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про встановлення засобів обліку гарячої води та теплової енергії на які товариством було надано відповідь у встановленому законодавством порядку та роз'яснено наступний порядок щодо такого вставлення. Для встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії в квартирах, що мають індивідуальний тепловий ввід необхідно: отримати технічні умови (далі-ТУ), замовити на підставі отриманих ТУ проектну/технічну документацію та погодити її з організацією що видала ТУ.

У зв'язку з тим, що будинок позивача обладнаний вертикальною системою опалення та необхідне відповідне переобладнання загальнобудинкової системи опалення, товариством було повідомлено позивача про те, що йому необхідно звернутись до теплопостачальної організації (відповідача) про видачу технічних умов та до спеціалізованої проектної організації, яка на основі технічних умов розробить проект по переобладнанню внутрішньобудинкової системи опалення для встановлення квартирного обліку теплової енергії.

Однак, позивач так і не дотримався вищенаведених норм чинного законодавства та не звернувся до відповідача із заявою про видачу технічних умов на встановлення засобів обліку теплової енергії та із заявою про встановлення засобу обліку гарячої води за власний кошт.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до акту від 24 листопада 2010 р. квартиру позивача відключено від мережі централізованого теплопостачання, а тому відповідач зобов`язаний укласти з позивачем публічний договір на підставі ст. 633 ЦК України.

В свою чергу для поновлення теплопостачання на основі публічного договору необхідним є встановлення засобів обліку теплової енергії на вимогу споживача. З огляду на дані обставини позивачем однозначно доведено своє право на встановлення засобу обліку за рахунок відповідача для поновлення постачання теплової енергії.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, без належного дослідження зібраних у справі доказів та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22/10/2010 р. позивач придбав квартиру АДРЕСА_2.

На ствердження своїх позовних вимог щодо правомірності відключення від мереж централізованого опалення та гарячої води, ОСОБА_2 надав суду копію акта від 24 листопада 2010 р. складеного ніби представником ДП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про відключення приладів опалення у кількості 4 штуки, та яким припинено нарахування оплати за такі послуги з 24.11.2010 р.

05 жовтня 2015 р. позивач подав заяву на ім`я відповідача із проханням про встановлення в його квартирі засобів обліку теплової енергії та гарячої води.

Відносини з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року. N 169 (далі - Порядок).

Згідно п. 2.7. даного Порядку тільки затверджений у встановленому законодавством порядку акт про відключення від мереж централізованого опалення є підставою для припинення нарахувань за послугу з централізованого опалення.

Із змісту доданого позивачем копії акту про відключення від мереж ЦО і ГВП від 24 листопада 2010 року вбачається, що даний акт оформлений неналежним чином, не відповідає типовому акту, який мав бути оформлений на підставі рішення відповідної міжвідомчої комісії відповідної місцевої ради, що засвідчує факт невідповідності його приписам діючого законодавства.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено що обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору покладено саме на споживача.

Інформація про необхідність впорядкування договірних відносин щодо надання послуг з централізованого опалення була розміщена товариством (відповідачем) у ЗМІ, а також працівниками товариства доводилися відповідні повідомлення до відома споживачів. Позивач не виявив наміру на укладення договору з відповідачем, що встановлено судом.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про встановлення засобів обліку гарячої води та теплової енергії на які товариством було надано відповідь у встановленому законодавством порядку та роз'яснено порядок вставлення таких засобів обліку.

Згідно з пунктом 3 статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Пунктом 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, пунктами 8, 9, 17-19 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, державними будівельними нормами, зокрема ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» передбачено, що для встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії в квартирах, що мають індивідуальний тепловий ввід необхідно: отримати технічні умови (далі-ТУ), замовити на підставі отриманих ТУ проектну/технічну документацію та погодити її з організацією що видала ТУ; провести спеціалізованою організацією у відповідності до погодженої проектної документації встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії, звернутись до організації-виконавця послуг з централізованого опалення щодо прийняття на абонентський облік встановленого вузла обліку та регулювання теплової енергії та укласти/внести зміни у відповідний договір щодо обліку теплової енергії.

Водночас встановлення приладів регулювання та обліку тепла окремої квартири в багатоповерховому будинку з вертикальною системою опалення призводить до втручання в систему опалення і як наслідок, веде до порушення як гідравлічного режиму системи опалення так і теплового балансу будинку в цілому.

Пунктом 11 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1189 визначено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання та теплоспоживання забороняється.

Для вирішення даного питання споживачу необхідно було звернутись до спеціалізованої проектної організації, яка на основі технічних умов повинна розробити проект по переобладнанню внутрішньобудинкової системи опалення для встановлення квартирного обліку теплової енергії.

Відповідно до пункту 8 зазначених Правил, для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання споживач повинен надати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.

Оскільки будинок, у якому знаходиться квартира позивача, обладнаний вертикальною системою опалення та необхідно відповідне переобладнання загальнобудинкової системи опалення, відповідачем було повідомлено позивача про те, що йому необхідно звернутись до теплопостачальної організації (Відповідача) про видачу технічних умов та до спеціалізованої проектної організації, яка на основі технічних умов розробить проект по переобладнанню внутрішньобудинкової системи опалення для встановлення квартирного обліку теплової енергії.

Згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 споживач має право на встановлення квартирних засобів обліку гарячої води, з дотриманням певних процедур.

Встановлення засобів обліку гарячої води проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача (п. 9 вищенаведеної постанови).?

Колегія суддів встановила, що позивачем не дотримано вищенаведених норм та правил, що регулюють питання встановлення відповідачем засобів обліку теплової енергії та гарячої води, не звернувся до відповідача із заявою про видачу технічних умов на встановлення засобів обліку теплової енергії та засобів обліку гарячої води за власні кошти.

За таких обставин, постановлене судом першої інстанції в даній справі судове рішення не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню з постановленням у даній справі нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача кошти, понесені останнім на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська теплоенергетична компанія» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 червня 2016 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» про зобов`язання встановити засоби обліку теплової енергії та гарячої води відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд.номер НОМЕР_1) на користь ТзОВ «Станіславська теплоенергетична компанія» 1515,80 грн. витрат, понесених на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_3

ОСОБА_4