Вирок № 61226390, 12.08.2016, Старобільський районний суд Луганської області

12.08.2016

ЄУН 431/3664/16-к

Провадження № 1-кп/431/230/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2016 року. Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: головуючого - судді Озерова В.О.,

за участю: секретаря Дубініної О.О.,

прокурора Передерій М.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Сергіїва Балка Блізнюківського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, засудженого 09 квітня 2004 року Сватівським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ст. 304, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, засудженого 28 травня 2004 року Сватівським районним судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі, 28 жовтня 2005 року Сватівським районним судом Луганської області за ч. 3 ст. 289 КК України до 7 років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково від відбування покарання на невідбутий термін 1 рік 6 місяців 4 дня, офіційно не працюючого, фактично проживаючого на АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

встановив:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень за наступних обставин.

18 липня 2016 року, в період часу з 18 години до 20 години, ОСОБА_1, перебуваючи на літній площадці біля магазина «Вежа-2», розташованого на вул. Південній м. Старобільська Луганської області, де на столі побачив гаманець, чорного кольору, фірми «MALHOTRA», в середині якого знаходилися грошові кошти в сумі 200 гривень (номіналом по 50 гривень), в результаті чого ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав вищевказаний гаманець, вартістю 50 гривень, з грошовими коштами в сумі 200 гривень. Викраденим розпорядився на свій розсуд. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 250 гривень

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, не заперечував таємного викрадення чужого майна за обставин, викладених віще. Щиросердечно кається у вчиненому кримінальному правопорушенні.

02 серпня 2016 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 була укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угоди про примирення, потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки та звільнити його, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи те, що потерпілий та обвинувачений досягли угоди про примирення, підписали її, причому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання, суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст. ст. 468-475 КПК України та, розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 1 ст. 469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора, судді).

Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, яке, згідно ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявив суду, що він цілком розуміє наслідки укладення угоди про примирення.

Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення. Обвинувачений зможе реально виконати взяті на себе, відповідно до угоди, зобов'язання.

Потерпілий цілком розуміє наслідки затвердження даної угоди, що визначені в п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, а саме, що наслідком укладення та затвердження угоди про примирення для нього, як потерпілого є обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. ст. 394, 424 цього Кодексу, та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Суд переконався в добровільності укладення сторонами угоди про примирення, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами (потерпілим та обвинуваченим) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, та заявлені в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, тобто, умови даної угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим відповідають вимогам діючого кримінально-процесуального та матеріального законодавства.

Прокурор у судовому засіданні вважала, що зміст угоди про примирення відповідає положенням діючого законодавства та підлягає затвердженню, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди, задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим належить затвердити, а ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, з призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.

У відповідності до ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення товарознавчої експертизи № 19/113/9-4/186-124е від 25 липня 2016 року.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 350, 369, 370, ч. 2 ст. 373, 374, 468-476, ч. 3 ст. 394, 395 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про примирення, укладену 02 серпня 2016 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, установивши іспитовий строк 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 у виді особистого зобов'язання залишити без зміни до набрання вироку чинності.

Стягнути з ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави витрати в сумі 770 грн. 35 коп. за проведення товарознавчої експертизи № 19/113/9-4/186-124е від 25 липня 2016 року (одержувач процесуальних витрат: УДКСУ у Старобільському районі/Старобільський район/24060300, рахунок № 31116115700331, МФО 804013, банк ГУДКСУ у Луганській області, ідентифікаційний код 37858396).

Речові докази: грошові кошти в сумі 200 гривень (номіналом по 50 гривень) та чоловічій гаманець, чорного кольору, фірми «MALHOTRA», які знаходяться під охоронною розпискою у потерпілого ОСОБА_2, повернути останньому.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганської області через Старобільський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озеров В.О.