Постанова № 61226038, 06.09.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 року Справа № 813/1019/16

11 год. 12 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача Бабин А.С.,

від відповідача Чабан О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фінансово-лізингової компанії "Електрон-лізинг" - дочірнє підприємство "Публічне акціонерне товариство "Електрон" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Фінансово-лізингова компанія "Електрон-лізинг" - дочірнє підприємство "Публічне акціонерне товариство "Електрон" (далі - позивач, ФЛК «Електрон-лізинг» ДП ПАТ «Концерн-Електрон») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010141503 та № 0010151503 від 06.11.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на переконання позивача, контролюючий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу акта перевірки від 19.10.2015 року № 1506/15-03/22412772, а податкові повідомлення-рішення від 06.11.2015 року № 0010141503 та № 0010151503, є протиправними та такими, що слід скасувати.

Так, 26.02.2014 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток та задекларовано податок на прибуток за звітний 2013 рік в рядку 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» в сумі 1045331,00 грн. Також до декларації сформовано Додаток ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток про зменшення нарахованої суми податку на прибуток в сумі 1209134,00 грн., в якому відображено зменшення суми податку на прибуток, яка виникла у зв'язку зі сплатою авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів засновнику підприємства 58140,00 грн. До сплати платником задекларовано податок на прибуток за звітний 2013 рік рядок 14 декларації «податок на прибуток за звітний податковий період» в сумі 163803,00 грн. На підставі даної декларації узгоджена сума податкового зобов'язання щомісячного авансового внеску з податку на прибуток, який повинен сплачуватись підприємством щомісячно з березня 2014 року по лютий 2015 року складає 87111,00 грн. На думку позивача, у разі якщо сума авансових внесків, сплачених у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), перевищує суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, то платник податку може зменшувати суми щомісячних авансових внесків з даного податку, які підлягають сплаті у 2014 році на суму такого перевищення до повного її погашення.

Враховуючи те, що сума авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів була більшою від суми нарахованого податку, що підлягала до сплати за 2013 рік, позивач на підставі абз. 6 п. 57. 1 ст. 57 ПК України, 12.03.2014 року подав відповідачу заяву зарахувати наявну переплату (163803,00 грн. згідно з даними декларації за 2013 рік) при сплаті авансового внеску в березні 2014 року.

31.03.2014 року відповідачем підтверджено частину переплати авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 114815,00 грн. Позивач вважав, що контролюючий орган погодив вказану заяву про зарахування наявної суми переплати в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень 2014 року та частково за квітень 2014 року в сумі 27692,00 грн., реалізував право позивача, зарахувавши наявну частину суми переплати у розмірі 114803,00 грн. Платіжними дорученнями від 24.04.2014 року № 461 та від 25.04.2014 року сплачено авансовий внесок за квітень 2014 року у розмірі 59419,00 грн., тобто з врахуванням вказаної переплати. В подальшому авансові внески сплачувались в сумах 87111,00 грн.

Позивач вважає хибними висновки відповідача про невчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов'язання в сумі 22499,00 грн., яке відображено в податковій декларації підприємства за 2014 рік, оскільки таке погашене в порядку погашення черговості платежів, однак нарахування в сумі 22499,00 грн. - податок на прибуток з внеску по дивідендах за результатами 2013 року сплаченого в повному обсязі 05.02.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням № 127.

Звернув увагу на те, що за результатами оскарження позивачем податкових вимог, такі були відкликані контролюючим органом.

Згодом платник податків на вимогу контролюючого органу, подав контролюючому органу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, яка містила зменшення нарахованої суми податку за рахунок переплаченого авансу у розмірі більшому, ніж сума нарахованого до сплати податку. Отже, за фактичної відсутності податкового зобов'язання, а саме - наявності переплати, нарахування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання, якого не існує, є протиправним.

З врахуванням того, що позивач вправі був розраховувати на зарахування суми сплаченого ним авансового внеску з податку на прибуток у 2013 року в рахунок сплати щомісячного авансового внеску з податку на прибуток за період березень 2014 року та частково квітень 2014 року, відповідно і вправі був у вересні 2014 року та частково у квітні 2014 року зменшити на суму такої переплати розмір щомісячного авансового платежу, сплативши відповідно різницю між узгодженою ним сумою щомісячного авансового внеску з податку на прибуток та сумою переплати, що ним і було зроблено, а також з врахуванням того, що платіжними дорученнями стверджується вчасне перерахування коштів на сплату авансових внесків, відповідач протиправно не зарахував наявної переплати у рахунок сплати авансового внеску в березні 2014 року та частково у квітні 2014 року, а тому, висновки відповідача про порушення позивачем граничних строків сплати авансових платежів по податку на прибуток, що призвели до нарахування позивачеві штрафних санкцій, є безпідставними, а прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.11.2015 року № 0010141503 та № 0010151503 підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 12.07.2016 року представником позивача подано додаткові письмові пояснення /а.с.210-211/.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у запереченні проти позову /а.с.177-179/. Зазначив, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у декларації з податку на прибуток. За результатами вказаної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України, а саме: порушено правила сплати (перерахування) податкового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток підприємства в розмірі 1/12 податку на прибуток, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за період 2013 рік та податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, із затримкою до 30 календарних днів за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 74569,65 грн. та із затримкою більше 30 календарних днів в сумі 639092,70 грн. На момент погашення в КОР в автоматичному режимі розрахувалась штрафна санкція за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у розмірі 10 % та 20% погашеної суми податкового боргу, що мало наслідком прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Таким чином, вважає рішення контролюючого органу правомірними, обґрунтованими, а отже, слід залишити в силі.

Суд заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

ДП «Фінансово-лізингова компанія «Електрон» ПАТ «Концерн Електрон» зареєстроване як юридична особа 23.01.1997 року, код ЄДРПОУ 22412772, взяте на податковий облік 30.01.1997 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова /а.с.89, 90-92/.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету самостійно визначеного податкового зобов'язання у податковій декларації позивача, про що складено акт № 1506/15-03/22412772 /а.с.24-25/.

Так, вказаним актом зафіксовано, що проведено камеральною перевіркою встановлено порушення правил сплати (перерахування) податкового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток в розмірі ? податку на прибуток, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік та податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, чим порушено п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: підприємством сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання за платежем - авансові внески з податку на прибуток підприємства та податок на прибуток із затримкою до 30 календарних днів та більше 30 календарних днів /а.с.24/

Позивач не погоджуючись із висновками вказаного акту перевірки звернувся із запереченнями на такий до контролюючого органу від 29.10.2015 року /а.с.26-28/.

У відповіді від 04.11.2015 року контролюючий орган зазначив, що аргументи наведені в заперечення позивача щодо акту перевірки не спростовують факту порушення податкового законодавства та не можуть слугувати підставою для невинесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення /а.с.29-31/.

Так, 06.11.2015 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0010141503, яким до позивача застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення граничного строку сплати податку на прибуток в розмірі 10% в сумі 63909,27 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0010151503, яким до позивача застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення граничного строку сплати податку на прибуток в розмірі 20% в сумі 14930,93 грн. /а.с.32/.

Позивач вважаючи такі протиправними звернувся із скаргами від 18.11.2015 року до Головного управління державної фіскальної служби у Львівській області /а.с.33-36/ та від 27.01.2016 року до Головного управління ДФС України /а.с.43-47/.

Однак, рішеннями про результати розгляду скарги від 15.01.2016 року /а.с.37-42/ та від 15.03.2016 року /а.с.48-50/ вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Позивач вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними та такими, що слід скасувати звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

26.02.2014 року позивачем подано декларацію з податку на прибуток та задекларовано податок на прибуток за звітний 2013 рік, в рядку 11 «податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню», в сумі 1045331,00 грн. Також до декларації сформовано Додаток ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток про зменшення нарахованої суми податку на прибуток в сумі 1209134,00 грн. У додатку ЗП відображено зменшення суми податку на прибуток, яка виникла у зв'язку із сплатою авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів засновнику підприємства 58140,00 грн. До сплати платником задекларовано податок на прибуток за звітний 2013 рік р. 14 «податок на прибуток за звітний податковий період» в сумі (-) 163803,00 грн. На підставі даної декларації узгоджена сума податкового зобов'язання щомісячного авансового внеску з податку на прибуток, який повинен сплачуватись підприємством щомісячно з березня 2014 року по лютий 2015 року складає 87111,00 грн. /а.с.51, 52-54, 55/.

Факт виплати дивідендів засновнику підприємства підтверджено відповідно до платіжних доручень № 115 від 31.01.2013 року в сумі 11590,00 грн. та № 233 від 27.02.2013 року на суму 46550,00 грн. /а.с.19/

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до п. 153.3 ст. 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Так, за змістом пп. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Наказом Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 30.12.2013 року № 872, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.01.2014 року за № 103/24880, визначено, що сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) відображається у рядках 13.3 - 13.5 додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, при цьому, сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді - у рядку 13.3 вказаного додатку, сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не врахована у зменшення податку - у рядку 13.4 вказаного додатку, сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді - у рядку 13.5.1 вказаного додатку, сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах (яка переноситься до рядка 13.4 додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за наступний звітний (податковий) період) - у рядку 13.5.2 вказаного додатку.

Отже, починаючи з 2013 року платники авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які здійснюють виплату дивідендів (прирівняних до них платежів), мають право на зменшення суми податкових зобов'язань з даного податку на суму перевищення суми авансового внеску, попередньо сплаченого протягом цього чи попередніх звітних (податкових) періодів у зв'язку із виплатою дивідендів, над сумою податкових зобов'язань за певний звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація з податку на прибуток підприємства із заповненим рядком 13.5.1 додатка ЗП до рядка 13.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості» від 04.07.2013 року № 403-VII, який набрав чинності 04.08.2013 року, до ст. 57 ПК України внесено зміни.

Зокрема, абз. 5 п. 57.1 ст. 57 ПК України (в редакції, яка набрала чинності 04.08.2013 року) передбачено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Абзацом 6 п. 57.1 ст. 57 ПК України (в редакції, яка набрала чинності 04.08.2013 року) встановлено, що у разі якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Отже, зміни, внесені до Податкового кодексу України, прямо дозволяють платнику податку на прибуток підприємств зараховувати суму перевищення авансових внесків, сплачених протягом звітного чи попередніх звітних (податкових) періодів у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), над сумою податкових зобов'язань за звітний податковий період, в тому числі ту, що задекларована у рядку 13.5.2 додатка ЗП до рядка 13 річної податкової декларації з податку на прибуток підприємства, в рахунок зменшення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств під час сплати щомісячних авансових внесків протягом поточного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, у разі якщо сума авансових внесків, сплачених у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), перевищує суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, то платник податку може зменшувати суми щомісячних авансових внесків з даного податку, які підлягають сплаті у 2014 році, на суму такого перевищення до повного її погашення.

Враховуючи те, що сума авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів була більшою від суми нарахованого податку, що підлягала до сплати за 2013 рік на 163806,00 грн., позивач на підставі абз. 6 п. 57.1 ст. 57 ПК України, 17.03.2014 року подав відповідачу заяву зарахувати наявну переплату при сплаті авансового внеску в березні 2014 року /а.с.12/.

Згідно з пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, 31.03.2014 року контролюючий орган у листі «Про надання інформації» повідомив, що станом на 28.03.2014 року переплата по авансових внесках по податку на прибуток (код платежу 11024000) становить 114815,00 грн. /а.с.13/

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Приписи ст. ст. 17, 87 ПК України не містять жодних заборон щодо видів податків, за якими не може бути здійснено погашення грошового зобов'язання за рахунок надміру сплачених сум такого зобов'язання.

Також суд звертає увагу, що ст. 9 ПК України встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів, серед яких такий вид податку як «податок на прибуток підприємств».

Авансові внески з податку на прибуток, які підлягають сплаті протягом звітного року, є саме податком на прибуток, що розрахований на підставі розрахунку щомісячних авансових внесків у складі річної декларації та підлягає обов'язковій сплаті протягом звітного періоду.

Таким чином, термін «авансовий внесок з податку на прибуток» означає строк сплати одного й того ж виду податку - «податок на прибуток підприємств», а саме, його попередню оплату - авансування до наступного терміну сплати.

Ці норми закону, що мають вищу юридичну силу, надають платнику податку право та можливість погашення податкового зобов'язання (в тому числі щодо авансових внесків з податку на прибуток) за рахунок наявності сум надмірної сплати грошових зобов'язань, та більше цього, таке право реалізується в силу ст. 87 ПК України без заяви платника податку, тобто, податковий орган повинен був самостійно без будь-якої заяви позивача здійснити зарахування суми надміру сплаченого ним платежу з податку на прибуток у рахунок авансового платежу з податку на прибуток, чого він безпідставно не вчинив, навіть попри подану позивачем заяву.

Виходячи з того, що в позивача існувала переплата з податку на прибуток відповідач неправомірно не зарахував таку в сплату грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток за період березень 2014 року, визначивши позивачу суму податкового боргу в цій частині.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до «Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів», затвердженого наказом Міндоходів України від 05.12.2013 року №765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за № 217/24994 встановлено порядок ведення особових рахунків платників податків.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Нарахування в картках особових рахунків податкових зобов'язань здійснюється на підставі податкової звітності платника.

Положеннями ПК України авансові внески з податку на прибуток не визначені як окремий вид податку, а відтак можливість обліку податкових зобов'язань із авансових внесків з податку на прибуток окремо від самого податку на прибуток у встановленому законодавством порядку не здійснюється.

Оскільки Порядком передбачено автоматизоване ведення особових рахунків платників податків в хронологічному порядку, у разі наявності у позивача на початок звітного періоду позитивного сальдо розрахунків з бюджетом за податком на прибуток підприємств, від'ємне значення податкових зобов'язань звітного періоду за цим податком (у тому числі авансовий внесок) мало бути погашене за рахунок існуючої переплати.

Іншого порядку врахування поточних податкових зобов'язань платника податку нормативними актами не передбачено.

Враховуючи викладене, не відображення на особовому рахунку позивача суми авансового внеску з податку на прибуток за рахунок наявної переплати по цьому податку суперечить нормам діючого законодавства.

Суд не приймає посилання відповідача на листи Міндоходів від 07.02.2014 року №3194/7/99-99-19-03-01-17 та від 17.07.2014 року №17176/7/99-99-19-02-02-17 щодо врахування сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, оскільки такі не зареєстровані в Міністерстві юстиції України та не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України.

Також в п. 1.3 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 176 від 12.04.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2003 року за № 326/7647, зазначено, що узагальнюючі податкові роз'яснення і податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта.

Згідно з ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивач вважаючи, що податковий орган погодив подану заяву про зарахування наявної суми переплати в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень 2014 року та частково за квітень 2014 року в сумі 27692,00 грн. та чим реалізував його право, зарахувавши наявну суму переплати, в подальшому податкове зобов'язання щомісячного авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 87111,00 грн. у березні 2014 року та 27692,00 грн. у квітні 2014 року зменшив на суму наявної переплати у розмірі 114803,00 грн. Таким чином з врахуванням зазначеної суми переплати, позивачем сплачено авансовий внесок за квітень 2014 року на загальну суму 59419,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 461 від 24.04.2014 року та № 467 від 25.04.2014 року /а.с.71, 72/.

Судом встановлено, що в подальшому оплату авансових внесків здійснено наступним чином:

- за травень 2014 року відповідно до платіжного доручення № 611 від 27.05.2014 року /а.с.73/;

- за червень 2014 року згідно з платіжними дорученнями № 711 від 20.06.2014 року та № 3 від 24.06.2014 року /а.с.74, 75/;

- за липень 2014 року відповідно до платіжного доручення № 10 від 04.07.2014 року та № 850 від 24.07.2014 року /а.с.76, 77/;

- за серпень 2014 року згідно з платіжним дорученням № № 934 від 14.08.2014 року та № 995 від 27.08.2014 року /а.с.78, 79/;

- за вересень 2014 року згідно з платіжним дорученням № 1125 від 26.09.2014 року /а.с.80/;

- за жовтень 2014 року відповідно до платіжного доручення № № 1273 від 30.10.2014 року /а.с.81/;

- за листопад 2014 року згідно з платіжним дорученням № 1409 від 28.11.2014 року /а.с.82/;

- за грудень 2014 року згідно з платіжним дорученням № 1547 від 29.12.2014 року /а.с.83/;

- за січень 2015 року відповідно до платіжного доручення № 99 від 30.01.2015 року /а.с.84/;

- за лютий 2015 року - відповідно до платіжного доручення № 186 від 24.02.2015 року /а.с.85/;

- за березень 2015 року відповідно до платіжного доручення № 337 від 26.03.2015 року /а.с.86/;

- за квітень 2015 року відповідно до платіжного доручення № 483 від 28.04.2015 року /а.с.87/.

Всі вказані проплати здійснено в межах граничних строків сплати авансових внесків.

Крім того, представником позивача в обґрунтування своєї позиції щодо додержання податкової дисципліни з питань сплати податку на прибуток до матеріалів справи надано копію акту № 1121/13-03-22-02/22412772 від 30.06.2015 року про результати планової виїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року /а.с.101-161/, яким не зафіксовано несплату/несвоєчасну сплату податку на прибуток позивачем.

Судом також встановлено, що позивачу виставлено податкові вимоги № 1977-25 від 07.05.2014 року № 5481-25 від 22.09.2014 року щодо сплати податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств /а.с.14, 16/, які були оскаржені позивачем та надалі скасовані контролюючим органом, що ним не оспорено.

З метою дотримання податкової дисципліни позивач на пропозицію контролюючого органу, викладену в листі від 24.11.2014 року № 17484/10/13-03-15-03-13/386 подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, в якій відображено зменшення нарахованої суми податку за рахунок переплаченого авансу у розмірі більшому ніж сума нарахованого до сплати податку /а.с.63-66,67/.

Крім того, суд вважає необґрунтованими покликання відповідача щодо несвоєчасного погашення податкового зобов'язання в сумі 22499,00 грн., що відображене у податковій декларації від 27.02.2015 року, а саме, як стверджує відповідач, в порядку черговості платежів: 11.03.2014 року - зараховано переплату в сумі 10910,55 грн., згідно з платіжним дорученням від 05.02.2014 року № 127; зараховано 11588,45 грн. згідно з платіжним дорученням № 911 від 14.05.2014 (згідно з заявою про пере зарахування з податку на додану вартість на податок на прибуток відповідно до заяви від 13.05.2015 року, що не оспорюється представником відповідача), оскільки нарахування 22499,00 грн. - податок на прибуток з внеску по дивідендах за результатами 2013 року - сплачено повністю 05.02.2014 року, що підтверджено платіжним дорученням № 127 /а.с.203/.

На переконання суду, платник податку, у якого при сплаті авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів утворилося сума, що перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, вправі зменшити сплату внесків з цього податку на суму перевищення у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Платник податку має право також очікувати від контролюючого органу дії щодо зарахування суми перевищення у рахунок зменшення авансових внесків з податку на прибуток у визначених законом наступних звітних місячних періодах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.12.2015 року у справі № 810/6086/13-а.

Таким чином, за відсутності податкового зобов'язання, наявності переплати, яка відображена і у облікових картках платника податку, підтверджена належними доказами у справі, сплати суми авансових внесків, визначених платником податків у деклараціях з податку на прибуток підприємств у граничні строки, на переконання суду, підстави для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату авансових внесків відсутнє.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач довів суду ті обставини на які посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, рішення ж відповідача прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, а отже, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів адміністративної справи долучено платіжне доручення № 370 від 29.03.2016 року про сплату позивачем судового збору за подання даного позову в сумі 1378 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає стягненню з відповідача /а.с.3/.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94,138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції 4у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0010141503 від 06.11.2015 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № 0010151503 від 06.11.2015 року.

4. Стягнути на користь фінансово-лізингової компанії «Електрон-Лізинг» - дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства «Концерн-електрон» (ЄДРПОУ 22412772) з Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39554382), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12.09.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.